ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ

БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

МАТЕРІАЛИ БУДІВЕЛЬНІ.  МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ НА ГОРЮЧІСТЬ                                          

ДСТУ Б В.2.7-19-95 (ГОСТ 30244-94)

Строительные материалы

Материалы строительные.

Методы испытаний на горючесть

Вuіldіng mаtеrіаls.

Вuіldіng mаtеrіаls.

 Mеthods for

Чинний від 1996-09-01          

Дата введения 1996-01-01

  Державний комітет України у справах містобудування і  архітектури 

Межгосударственная научно-техническая комиссия по стандартизации и техническому нормированию в строительстве

      Передмова

        Предисловие

     1 РОЗРОБЛЕНИЙ

Державним Центральним науково-

дослідним і проектно-експеримен-

тальним інститутом комплексних

проблем будівельних конструкцій

та споруд імені В.А.Кучеренка

ЦНДІБК ім.Кучеренка) і Центром

протипожежних досліджень і теп-

лового захисту в будівництві

ЦНДІБК (ЦПДТЗБ ЦНДІБК) Російсь-

кої Федерації.

       1 РАЗРАБОТАН  Государствен-

  ным Центральным научно-исследова-

  тельским и  проектно-эксперимен-

  тальным  институтом  комплексных

  проблем строительных конструкций

  и сооружений имени В.А.Кучеренко

  (ЦНИИСК им.Кучеренко) и  Центром

  противопожарных  исследований  и

  тепловой защиты в  строительстве

  ЦНИИСК (ЦПИТЗС ЦНИИСК)  Российс-

  кой Федерации.

ВНЕСЕНИЙ Мінбудом Росії

    ВНЕСЕН Минстроем России

ПРИЙНЯТИЙ

Міждержавною науково-технічною

комісією із стандартизації  і

технічного нормування в будівни-

цтві (МНТКБ) 10 листопада 1993р.

За прийняття проголосували

ПРИНЯТ

     Межгосударственной научно-тех-

  нической комиссией по стандартиза-

  ции и техническому нормированию в

  строительстве(МНТКС) 10ноября1993г.

       За принятие проголосовали

Найменування держави

Найменування органу державного управління будівництвом 

Наименование государства

Наименование органа государственного управления строительством

Азербайджанська Республіка

Держбуд

Азербайджанская Республика       

Госстрой

Республіка Вірменія

Держупрархітектури

Республика Армения

Госупрархитектуры

Республіка Білорусь

Мінбудархітектури

Республика Беларусь

Минстройархитектуры

Республіка Казахстан

Мінбуд

Республика Казахстан

Минстрой

Киргизька Республіка

Держбуд

Кыргызская Республика

Госстрой

Республіка Молдова

Мінархбуд

Республика Молдова

Минархстрой

Російська Федерація

Мінбуд 

Российская Федерация

Минстрой

Республіка Таджикистан

Держбуд

Республика

Госстрой Таджикистан

Республіка Узбекистан

Держкомархітектбуд

Республика Узбекистан

Госкомархитектстрой

Україна

Держкоммісто будування   

Украина

Госкомградо строительства

     3 Розділ 6 цього стандарту   

являє собою аутентичний текст

ІСО 1182 "Fire tests-Building ma-

terials-Non-combustibiliti test"

3 Раздел 6 настоящего ста-

  ндарта представляет собой аутен-

  тичный текст ИСО 1182 "Fire tests

  -Building  materials-Non-combustibiliti test"

"Вогневі випробування - Будіве-

льні матеріали - Випробування на негорючість"

(Третє видання 1990-12-01).

  "Огневые испытания - Строитель-

  ные материалы - Испытания на

  негорючесть"

  (Третье издание 1990-12-01).

     4 ВВЕДЕНИЙ

     Наказом Держкоммістобудува-

ння України від 6 квітня 1995

року N 65 на заміну              

СТ СЭВ 382-76, СТ СЭВ 2437-80   

       4 ВЗАМЕН

       СТ СЭВ 382-76,

       СТ СЭВ 2437-80

Г1

Г2

Г3

Г4

$135

$235 

< 450   

> 450  

<65

$85

> 85 

> 85       

<20   

$50 

< 50   

> 50             

0 

$ 30  

$ 300

> 300

Примiтка. Для  матерiалiв груп горючостi Г1-Г3 не допускаґться  утворення  крапель  розплаву,   що горять пiд час  випробувань.

Примечание. Для  материалов  групп   горючести Г1-Г3  не  допускается

образование    горящих капель расплава

при испытании.

ЗМІСТ

Содержание

1 Галузь застосування

2 Нормативні посилання

3 Визначення

4 Основні положення

5 Класифікація будівельних матеріалів за групами  горючості

6 Метод випробування на горючість для віднесення будівельних матеріалів до негорючих або до горючих  (Метод І)            7 Метод випробування горючих     будівельних матеріалів для     визначення їх груп горючості     (Метод ІІ)

Додаток А   Установка для випробувань        будівельних матеріалів на негорючість (Метод І)

Додаток Б   Установка для випробувань        будівельних матеріалів на горючість (Метод ІІ)

1 Область применения

2 Нормативные ссылки

3 Определения

4 Основные положения

5 Классификация строительных атериалов по группам горючести

6 Метод испытания на горючесть для отнесения строительных материалов к негорючим или к горючим (Метод 1)

7 Метод испытания горючих строительных материалов для определения их групп горючести (Метод ІІ)

Приложение А Установка для испытаний строительных материалов на негорючесть (Метод 1)

Приложение Б Установка для испытаний строительных материалов на горючесть (Метод ІІ)

     1 ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

     Цей стандарт установлює ме-  

тоди випробувань будівельних ма-

теріалів на горючість і класифі-

кацію їх за  групами  горючості.

Стандарт не розповсюджується на

лаки, фарби, а також інші буді-

вельні матеріали у вигляді роз-

чинів, порошків та гранул.

     2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті використані

посилання на такі документи  

       1 ОБЛАСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ

Настоящий стандарт устанав-

  ливает методы испытаний строите-

  льных материалов на горючесть и

  классификацию их по группам го-

  рючести. Стандарт не распростра-

  няется на лаки, краски, а также

  другие строительные материалы в

  виде растворов, порошков и гранул.

       2 НОРМАТИВНЫЕ ССЫЛКИ

      В настоящем стандарте исполь

  зованы ссылки на следующие документы:

      3 ВИЗНАЧЕННЯ

     В цьому стандарті застосо-

вують терміни і визначення за

СТ СЭВ 383, а також такі тер-

міни

     - стійке полум'яне горіння

- безперервне полум'яне горіння

матеріалу на протязі не менше

5 с.;

     - поверхня, що експонуєься

- поверхня зразка, що піддається

впливу тепла і (або) відкритого

полум'я під час випробування на

горючість.

3 ОПРЕДЕЛЕНИЯ

В настоящем стандарте при-

меняют термины и определения по

СТ СЭВ 383, а также следующие

термины

- устойчивое пламенное горение

- непрерывное пламенное

горение материала в течение

не менее 5 с.;

- экспонируемая поверхность

- поверхность образца, подверга-

ющаяся воздействию тепла и (или)

открытого пламени при испытании

на горючесть.

     4 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

     4.1 Метод випробування І

(розділ 6) призначений для від-

несення будівельних матеріалів

до негорючих або горючих.

     4.2 Метод випробуваня ІІ

(розділ 7) призначений для вип-

робувань горючих будівельних ма-

теріалів з метою визначення їх

груп горючості.

     4.3 Випробування рекоменду-

ється починати за методом І, як-

що масова частка органічних ре-

човин у матеріалі складає не бі-

льше 2%.                          

4 ОСНОВНЫЕ ОПРЕДЕЛЕНИЯ  

4.1 Метод испытания 1 (раз-

дел 6) предназначен для  отнесе-

ния строительных материалов к

негорючим или горючим.

4.2 Метод испытания ІІ(раз-

дел 7) предназначен для испыта-

ния горючих строительных матери-

алов в целях определения их

групп горючести.

4.3 Испытания рекомендуется

начинать по методу І, если мас-

совая доля органических веществ

в материале составляет не бо-

лее 2%.

5 КЛАСИФІКАЦІЯ  БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ  ЗА ГРУПАМИ ГОРЮЧОСТІ                                                        5.1 Будівельні матеріали в

залежності від значень парамет-

рів горючості, що визначаються

за методом І, підрозділяють на

негорючі (НГ) і горючі (Г).

     5.2 Будівельні матеріали

відносять до негорючих при таких

значеннях параметрів горючості

     -  приріст  температури   в печі не більше 50 оС;

     - втрата маси зразка не більше 50 %;

     - тривалість стійкого полу-

м'яного горіння не більше 10 с.

     Будівельні матеріали, що не

задовольняють хочя б одного з

дносяться до горючих.

     5.3 Горючі будівельні мате-

ріали в  залежності  від  значень

параметрів горючості, що визна-

чаються за методом ІІ, підрозді-

ляють на чотири групи горючості

Г1, Г2, Г3, Г4 у відповідності з

таблицею 1. Матеріали належить

відносити до певної групи горю-

чості за умови відповідності

всіх значень параметрів, що ус-

тановлені таблицею 1 для цієї

5 КЛАССИФИКАЦИЯ СТРОИТЕЛЬНЫХ МАТЕРИАЛОВ ПО ГРУППАМ ГОРЮЧЕСТИ

5.1 Строительные  материалы

в зависимости от значений  пара-

метров  горючести,  определяемых

по методу І, подразделяют на не-

горючие (НГ) и горючие (Г).

5.2 Строительные  материалы

относят к негорючим при  следую-

щих значениях параметров горючести

- прирост температуры в печи не более 50 оС;

- потеря массы образца не более 50 %,

- продолжительность  устой-

чивого пламенного горения не более 10 с..

Строительные материалы,  не

удовлетворяющие хотя  бы  одному

из указанных  значений  параметров, относятся к горючим.

5.3  Горючие   строительные

материалы  в  зависимости  от  зна

чений параметров горючести,  оп-

ределяемых по методу ІІ,  подраз-

деляют на четыре группы горючес-

ти  Г1, Г2, ГЗ,  Г4  в  соответ-

ствии с  таблицей  1.  Материалы

следует относить к  определенной

группе горючести при условии со-

ответствия всех значений параме-

тров, установленных  таблицей  1

для этой группы.

Параметри горючостi                  

(ДСТУ Б В.2.7-19-95) Параметры горючести

Група горючостi матерiалiв

Температура димових газiв

Ступiнь пошкодження за довжиною

Ступiнь пошкодження за масою

Тривалiсть самостiйного горiння

Группа горючести материалов

Температура дымовых газов

Степень повреждения по длине 

Степень повреждения по массе

Продолжитель ность самосто ятельного горения

Т, ^оС   

Sl,%  

Sm,%   

tсг,С     

Г1

  < 135    

< 65

< 20

0

Г2

< 235    

< 85   

< 50  

< 30

ГЗ

< 250    

> 85   

< 80

< 60    

Г4

> 250    

> 85   

> 80  

> 60    

6 МЕТОД ВИПРОБУВАННЯ НА        ГОРЮЧІСТЬ ДЛЯ ВІДНЕСЕННЯ        БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ДО        НЕГОРЮЧИХ АБО ДО ГОРЮЧИХ

6 МЕТОД ИСПЫТАНИЯ НА

ГОРЮЧЕСТЬ ДЛЯ ОТНЕСЕНИЯ

СТРОИТЕЛЬНЫХ МАТЕРИАЛОВ К

НЕГОРЮЧИМ ИЛИ К ГОРЮЧИМ

                             Метод 1

     6.1 Галузь застосування                                  

     Метод застосовують для од-

норідних будівельних матеріалів.

ДСТУ Б В.2.7-19-95      Для шаруватих матеріалів

метод може використовуватися як

оцінний. В цьому випадку випро-

бування проводять для кожного

шару, що складає матеріал.

     Однорідні матеріали - мате-

ріали, які складаються із однієї

речовини ябо рівномірно розподі-

леної суміші різних речовин (на-

приклад, деревина, пінопласти,

полістиролбетон, деревностружко-

ві плити).

Шаруваті матеріали - мате-

ріали, які виготовлені з двох і

більше шарів однорідних матеріа-

лів (ниприклад, гіпсокартонні

листи, паперово-шаруваті пласти-

ки, однорідні матеріали з вогне-

захисною обробкою).

6.1 Область применения

Метод применяют для одноро-

дных строительных материалов.

Для слоистых материалов ме-

тод может использоваться в каче-

стве оценочного. В этом случае

испытания проводят для каждого

слоя, составляющего материал.

Однородные материалы - ма-

териалы, состоящие из одного

вещества или рявномерно распре-

деленной смеси различных веществ

(например, древесина,пенопласты,

полистироббетон, древесноструже-

чные плиты).

Слоистые материалы - мате-

риалы, изготовленные из двух и

более слоев однородных материа-

лов (например, гипсокартонные

листы, бумажно-слоистые пласти-

ки, однородные материалы с огне-

защитной обработкой).

     6.2 Зразки для випробувань

       6.2.1 Для кожного випробу-

ДСТУ Б В.2.7-19-95

вання виготовляють п'ять зразків

циліндричної форми таких розмірів

діаметр (45 +- 0,-2) мм, висота

(50 +- 3) мм.

     6.2.2 Якщо товщина матеріа-

лу складає менше 50 мм, зразки

виготовляють із відповідної кі-

лькості шарів, що забезпечують

необхідну товщину. Шари матеріа-

лу з метою запобігання утворення

між ними повітряних зазорів щі-

льно з'єднують за допомогою тон-

кого сталевого дроту максималь-

ним діаметром 0,5 мм.

     6.2.3 У верхній частині

зразка належить передбачати от-

вір діаметром 2 мм для установ-

лення термопари в геометричному

центрі зразка.

     6.2.4 Зрязки кондиціонують

в термошафі, яка вентилюється,

при температурі (60+-5) оС про-

тягом 20-24 год., після чого

охолоджують в ексикаторі.

     6.2.5 Перед випробуванням

кожний зразок зважують, визнача-

ючи  його  масу  з  точністю  до 0,1 г.                            

6.2 Образцы для испытаний

6.2.1 Дня каждого испытания

изготавливают пять образцов ци-

линдрической формы следующих ра-

змеров  диаметр (45+- 0,-2) мм, высота

(50 +- 3) мм.

6.2.2 Если толщина материа-

ла составляет менее 50 мм, обра-

зцы изготавливают из соответст-

вующего количества слоев, обес-

печивающих необходимую толщину.

Слои материала с целью предотв-

ращения между ними воздушных

зазоров плотно соединяют при

помощи тонкой стальной проволоки

мяксимальным диаметром 0,5 мм.

6.2.3 В верхней части обра-

ДСТУ Б В.2.7-19-95

зца следует предусматривать от-

верстие диаметром 2 мм для уста-

новки термопары в геометрическом

центре образца.

6.2.4 Образцы кондициониру-

ют в вентилируемом термошкафу

при температуре (60+-5) оС в те-

чении 20-24 ч, после чего охлаж-

дают в эксикаторе.

6.2.5 Перед испытанием каж-

дый образец взвешивают,определяя

его массу с точностью до 0,1 г.

     6.3 Обладнання для

         випробування

     6.3.1 В описанні обладнан-

ня, що наведене нижче, всі роз-

міри, за винятком наведених з

допусками, є номінальними.

     6.3.2 Установка для випро-

бувань (рисунок А1) складається

із печі, яка розміщена в теплоі-

золюючому середовищі; конусооб-

разного стабілізатора повітряно-

го потоку; захисного екрана, що

забезпечує тягу; тримача зразка

і пристрою для введення тримача

зразка в піч; станини, на якій

монтується піч.

   6.3.3 Піч являє собою трубу

із вогнетривкого матеріалу (таб-

лиця 2) щільністю (2800 +- 300)

кг/м3; висота труби (150 +- 1)

мм, внутрішній діаметр (75 +- 1)

мм, товщина стінки (10 +- 1) мм.

Загальна товщина стінки с ураху-

ванням вогнетривкого цементного

шару, фіксує електронагрівальний

елемент, повинна складати не бі-

льше 15 мм.

6.3 Оборудование для

испытания

6.3.1 В нижеследующем опи-

сании оборудования все размеры,

за исключением приведенных с до-

ДСТУ Б В.2.7-19-95 пусками, являются номинальными.

6.3.2 Установка для испыта-

ний (рисунок А1) состоит из печи,

помещенной в теплоизолирующую

среду; конусообразного стабили-

затора воздушного потока; защит-

ного зкрана, обеспечивающего тя-

гу; держателя образца и устройс-

тва для введения держателя обра-

зца в печь; станины, на которой

монтируется печь.

6.3.3 Печь представляет со-

бой трубу из огнеупорного мате-

риала (таблица 2) плотностью

(2800 +- 300) кг/м3; высота трубы

(150 +- 1) мм, внутренний диаметр

(75 +- 1) мм, толщина стенки

(10 +- 1) мм. Общая толшина

стенки с учетом огнеупорного це-

ментного слоя, фиксирующего эле-

ктронагревательный элемент, дол-

жна составлять не более 15 мм.

Матерiал

Материал

Вмiст

Содержание

%

Глинозем

Глинозем     (АI₂О₃)                

> 89   

або кремнезем i глинозем                              или кремнозем и глинозем      (SiO₂, АI₂O₃)          

> 98   

Оксид залiза                                         

Оксид железа                  (ІІІ) (Fе₂О₃)          

< 45   

Дiоксид титану

Диоксид титана                (ТіО₂)                 

< 0,25 

Оксид марганцю                                        Оксид марганца                (Мn_ЗО₄)                

< 0,1

Слiди iнших оксидiв (калiю, натрiю, кальцiю i магнiю)

Следы других оксидов (калия, натрия, кальция и магния):

Решта

Остальное

     6.3.4 Нагрівальний елемент

рекомендується виготовляти з ні-

келехромової (80/20) стрічки за-

вширшки 3 мм і завтовшки 0,2 мм.

Його розташовують на поверхні

труби у відповідності зі схемою,

наведеною на рисунку А2.

     6.3.5 Трубчасту піч устано-

влюють в центрі кожуха, який за-

повнений ізолюючим матеріалом

(зовнішній діаметр 200 мм, висо-

та 150  мм,  товщина  стінки  10

мм). Верхня і нижня частини ко-

жуха обмежені пластинами, які

мають зсередини заглибини для

фіксації торців трубчастої печі.

Простір між трубчастою піччю і

стінками кожуха заповнюють поро-

шкоподібним оксидом магнію щіль-

ністю (140 +- 20) кг/м3.

     6.3.6 Нижню частину трубча-

стої печі з'єднують з конусопо-

дібним сгабілізатором повітряно-

го потоку завдовжки 500 мм. Вну-

трішній діаметр стабілізатора

повинен  бути  (75  +-   1)   мм

в верхній частині, (10 + 0,5) мм

- у нижній частині. Стабілізатор

виготовляють з листової сталі

завтовшки 1 мм. Внутрішня повер-

хня стабілізатора повинна бути

відполірована. Шов між стабілі-

затором і піччю належить щільно

пригнати до забезпечення герме-

тичності і ретельно обробити для

усунення шорсткості. Верхню по-

ловину стабілізатора ізолюють з

зовнішнього боку шаром мінераль-

ного волокна завтовшки 25 мм

[теплопровідність (0,04 +- 0,01)

Вт/(м К) при 20 оС].

     6.3.7 Верхню частину печі

ДСТУ Б В.2.7-19-95

обладнують   захисним   екраном,

який виготовлений із того самого

матеріалу, що і конус стабіліза-

тора. Висота екрана повинна бути

50  мм, внутрішній діаметр

(75 +- 1) мм. Внутрішня поверхня

екрана і з'єднувальний шов з пі-

ччю ретельно обробляють до одер-

жання гладкої поверхні. Зовнішню

6.3.4  Нагревательный  эле-

мент рекомендуется изготавливать

из никелехромовой (80/20)  ленты

шириной 3 мм и толщиной 0,2  мм.

Его располагают  на  поверхности

трубы в соответствии со  схемой,

приведенной на рисунке А2.

6.3.5 Трубчатую печь  уста-

навливают в центре  заполненного

изолирующим  материалом   кожуха

(наружный диаметр 200 мм, высота

150 мм, толщина стенки  10  мм).

Верхняя и  нижняя  части  кожуха

ограничены пластинами,  имеющими

изнутри углубления для  фиксации

торцов трубчатой печи. Простран-

ство  между  трубчатой  печью  и

стенками кожуха заполняют порош-

кообразным оксидом магния  плот-

ностью (140 +- 20) кг/м3.

6.3.6 Нижнюю часть  трубча-

той печи соединяют с конусообра-

зным  стабилизатором  воздушного

потока длиной 500 мм. Внутренний

диаметр   стабилизатора   должен

быть(75 +- 1) мм в верхней части,

(10 +- 0,5) мм -  в  нижней

части. Стабилизатор изготавлива-

ют из листовой стали толщиной  1

мм. Внутренняя поверхность  ста-

билизатора должна быть отполиро-

вана. Шов между стабилизатором и

печью следует плотно пригнать до

обеспечения гермтичности и  тща-

тельно обработать для устранения

(ДСТУ Б В.2.7-19-95) шероховатостей. Верхнюю половину

стабилизатора изолируют с наруж-

ной стороны  слоем  минерального

волокна    толщиной    25     мм

[теплопроводность (0,04 +- 0,01)

Вт/(м К) при 20 оС].

6.3.7  Верхнюю  часть  печи

оборудуют защитным экраном,  из-

готавливаемым из того же матери-

ала, что и конус  стабилизатора.

Высота экрана должна быть 50 мм,

внутренний диаметр (75 -+ 1)  мм.

Внутренняя поверхность экрана  и

соединительный шов с печью  тща-

тельно обрабатывают до получения

гладкой  поверхности.   Наружную

частину ізолюють шаром мінераль-

ного волокна завтовшки 25 мм

[теплопровідність (0,04 +- 0,01)

Вт/(м К) при 20 оС].

     6.3.8 Блок, який складаєть-

ся із печі, конусоподібного ста-

білізатор і захисного екрана,

монтують на станині, що утворена

основою і екраном для захисту

нижньої частини конусоподібного

стабілізатора  від   спрямованих

повітряних потоків. Висота захи-

сного екрана  складає  приблизно

550 мм, відстань від нижньої ча-

стини конусоподібного стабіліза-

тора до основи станини - прибли-

зно 250 мм.

     6.3.9 Для спостереження  за

полум'яним горінням  зразка  над

піччю на відстані 1 м під  кутом

30о установлюють дзеркало площею

ЗООм .

6.3.10  Установку  належить

розміщувати  таким  чином,   щоб

спрямовані повітряні потоки  або

інтенсивне сонячне, а також інші

види  світлового  випромінювання

не впливали на спостереження  за

ДСТУ Б В.2.7-19-95 полум'яним  горінням  зразка   в

печі.

     6.3.11 Тримач зразка (рису-

нок АЗ) виготовлюють із ніхромо-

вого або жароміцного сталевого

дроту. Основою тримича є тонка

сітка із жароміцної сталі.  Маса

тримача повинна складати (15 +-

2) г. Конструкція тримача зразка

повинна забезпечувати можливість

його вільного підвішування до

нижньої трубки із неіржавіючої

сталі зовнішнім діаметром 6 мм з

просверленим у ній отвором діа-

метром 4 мм.

     6.3.12 Пристрій для введен-

ня тримача зразка складається  з

металевих стержнів,  які  вільно

переміщуються в межах напрямних,

що установлені по бокових сторо-

нах   кожуха    (рисунок    А1).

Пристрій  для  введення  тримача

зразка   повинен   забезпечувати

часть изолируют слоем  минераль-

ного  волокна  толщиной  25   мм

[теплопроводность (0,04 +- 0,01)

Вт/(м К) при 20 оС].

6.3.8  Блок,  состоящий  из

печи, конусообразного стабилиза-

тора и защитного экрана,  монти-

руют  на  станине,  образованной

основанием и экраном для  защиты

нижней   части   конусообразного

стабилизатора  от   направленных

воздушных потоков. Высота защит-

ного экрана составляет  примерно

550 мм, расстояние от нижней ча-

сти конусообразного стабилизато-

ра до основания станины -  при-

мерно 250 мм.

6.3.9  Для  наблюдения   за

пламенным горением  образца  над

печью на расстоянии 1 м под  уг-

лом  30о  устанавливают  зеркало

(ДСТУ Б В.2.7-19-95) площадью 300 м2.

6.3.10  Установку   следуег

размещать так, чтобы  направлен-

ные воздушные потоки или  интен-

сивное солнечное, и также другие

виды светового излучения не вли-

яли на наблюдение  за  пламенным

горением образца в печи.

6.3.11  Держатель   образца

(рисунок  АЗ)  изготавливают  из

нихромовой или жаропрочной ста-

льной проволоки. Основанием дер-

жателя является тонкая сетка  из

жаропрочной стали. Масса  держа-

теля должна составлять (15+-2)г.

Конструкция держателя образца

должна обеспечивать  возможность

его  свободного  подвешивания  к

нижней  трубке  из   нержавеющей

стали наружным диаметром 6 мм  с

просверленным в  ней  отверстием

диаметром 4 мм.

6.3.12 Устройство для введе-

ния держателя образца состоит из

металлических стержней, свободно

перемещающихся в пределах направ-

ляющих, установленных по боковым

сторонам кожуха (рисунок А1). Ус-

тройство для введения держателя

образца должно обеспечивать плав-

плавне його переміщення  по  осі

трубчастої печі і жорстку фікса-

цію в геометричному центрі печі.

     6.3.13 Для вимірювання тем-

ператури використовують термопа-

ри нікель (хром або нікель)-алю-

міній номінальним діаметром 0,3

мм, спай ізольований. Термопари

повинні мати захисний кожух із

неіржавіючої сталі діаметром

1,5 мм.                           

     6.3.14 Нові термопари під-

дають штучному  старінню  для

зниження відбивної здатності.

(ДСТУ Б В.2.7-19-95) ное его перемещение по оси труб-

чатой печи и жесткую фиксацию в

в геометрическом центре печи.

6.3.13 Для измерения темпе-

ратуры используют термопары  ни-

кель (хром или никель) - алюми-

ний  номинальным  диаметром  0,3

мм, спай  изолирован.  Термопары

должны иметь защитный  кожух  из

нержавеющей стали диаметром 1,5мм

6.3.14 Новые термопары под-

вергают искусственному  старению

для снижения отражательной  спо-

собности.

     6.3.15 Пічну термопару  на-

лежить установлювати  таким  чи-

ном, щоб її гарячий спай  знахо-

дився на середині висоти трубча-

стої печі на відстані (10+-0,5)

мм від її стінки. Для установле-

ння термопари в зазначеному по-

ложенні використовують напрямний

стержень (рисунок А4). Фіксоване

положення термопари забезпечує-

ться розміщенням її в напрямній

трубці, що прикріплена до захис-

ного екрану.                      

  6.3.16 Термопару для вимі-

рювання температури в зразку

належить установлювати таким чи-

ном, шоб її гарячий спай  знахо-

дився  в  геометричному   центрі

зразка.                           

     6.3.17 Термопару для вимі-

рювання температури на поверхні

зразка належить установлювати

таким чином, щоб її гарячий спай

із самого  початку  випробування

знаходився на середині висоти

зразка у щільному контакті з йо-

го поверхнею. Термопару належить

установлювати в положенні, діа-

метрально протилежному пічній

термопарі (рисунок А5).

ДСТУ Б В.2.7-19-95
     6.3.18 Реєстрацію  температури здійснюють на протязі всього  експерименту  за   допомогою відповідних приладів. Принципова електрична  схема  установки   з

вимірювальними приладами наведена на рисунку А6.

6.3.15 Печную   термопару

следует устанавливать так, чтобы

ее горячий спай находился на се-

редине высоты трубчатой печи  на

расстоянии (10 +- 0,5) мм от ее

стенки. Для установки термопары

в указанном положении используют

направляющий  стержень  (рисунок

А4). Фиксированное положение те-

рмопары обеспечивается  размеще-

нием ее в  направляющей  трубке,

прикрепленной к защитному экрану.

6.3.16 Термопару для  изме-

рения температуры в образце сле-

дует устанавливать так, чтобы ее

горячий спай находился в геомет-

рическом центре образца.

6.3.17 Термопару для  изме-

рения температуры на поверхности

образца  следует   устанавливать

так, чтобы ее горячий спай с са-

мого начала испытания  находился

на  середине  высоты  образца  в

плотном контакте с его поверхно-

стью. Термопару следует устанав-

ливать в положении, диаметрально

противоположном печной термопаре

(рисунок А5).

            6.3.18 Регистрацию температуры осуществляют  в   течение всего эксперимента с помощью соответствующих приборов. Принципиальная электрическая схема установки с измерительными  прибо  рами приведена на рисунке А6.

     6.4 Підготовка установки до

         випробувань

     6.4.1 Вийняти тримач зраз-

ка з печі. Пічна термопара пови-

нна бути установлена у відповід-

ності з 6.3.15.

     6.4.2 Підключити нагріваль-

ний елемент печі до джерела жив-

лення у відповідності зі схемою,

що наведена на рисунку А6. Під

час випробувань автоматичний ко-

ДСТУ Б В.2.7-19-95 нтроль температури в печі здійс-

нювати не слід.

     Примітка.  Нову   трубчасту

піч належить прогрівати поступо-

во. Рекомендується  ступінчастий

режим з кроком 200оС і витримкою

на  протязі  2  год  при  кожній

температурі.

     6.4.3 Установити стабільний

температурний  режим   в   печі.

Стабілізацію вважають досягнутою

за умови забезпечення  середньої

температури в печі  в  діапазоні

(745 - 755) оС принаймні на про-

тязі 10 хв. При цьому відхилення

від границь зазначеного діапазо-

ну, яке допускається, повинно

складати не більше 2оС за 10 хв.

     6.4.4  Після   стабілізації

печі у відповідності з 6.4.3 на-

лежить   виміряти    температуру

стінки печі. Виміри проводять на

трьох рівновіддалених вертикаль-

них осях. На кожній осі темпера-

туру вимірюють у  трьох  точках

на  середній  висоті  трубчастої

печі, на відстані 30 мм вгору  і

30 мм униз по осі. Для зручності

вимірювань можна використовувати

скануючий пристрій з термопарами

та ізолюючими трубками  (рисунок

А7). Під  час  вимірювання  слід

забезпечувати  щільний   контакт

термопари зі стінкою печі. Пока-

зання термопари в  кожній  точці

належить   реєструвати    тільки

після досягнення стабільних  по-

казань на протязі 5 хв.

     6.4.5  Середня  температура

стінки  печі,   розрахована   як

середнє арифметичне за  показан-

нями  термопар  в  усіх  точках,

перелічених в 6.4.4, повинна бу-

ти  (835 +- 10) оС. Температуру

зазначених границях  до  початку випробувань.

     6.4.6 Щоб уникнути неправи-

6.4 Подготовка установки к

испытаниям

6.4.1 Удалить держатель об-

разца из печи. Печная  термопара

должна быть установлена в  соот-

ветствии с 6.3.15.

6.4.2 Подключить нагревате-

льный элемент к источнику  пита-

ния в  соответствии  со  схемой,

приведенной на рисунке  А6.  При

испытаниях  автоматический  кон-

троль температуры в печи осущес-

твлять не следует.

Примечание. Новую трубчатую

печь следует прогревать постепе-

нно.  Рекомендуется  ступенчатый

режим с шагом 200 оС и выдержкой

в течение 2 ч при каждой  темпе-

ратуре.

6.4.3 Установить стабильный

температурный режим в печи. Ста-

билизацию  считают   достигнутой

при условии обеспечения  средней

температуры в печи  в  диапазоне

(745 - 755)оС по меньшей мере в

течение 10 мин. При этом  допус-

каемое отклонение от границ ука-

занного диапазона должно состав-

лять не более 2 оС за 10 мин.

6.4.4  После   стабилизации

печи в соответствии с 6.4.3 сле-

дует измерить температуру стенки

печи. Замеры  проводят  по  трем

равноудаленным вертикальным осям

По каждой оси  температуру

измеряют в трех точках  на сере-

дине высоты трубчатой  печи,  на

расстоянии 30 мм вверх и  30  мм

вниз по оси. Для удобства  изме-

рений можно использовать  скани-

рующее устройство с  термопарами

А7). При измерении следует обес-

печивать плотный контакт  термо-

пары со стенкой печи.  Показания

термопары в каждой точке следует

регистрировать только после дос-

тижения стабильных  показаний  в

течение 5 мин.

6.4.5  Средняя  температура

стенки  печи,  рассчитанная  как

среднее арифметическое по  пока-

заниям термопар во всех  точках,

перечисленных  в  6.4.4,  должна

быть (835 +- 10) оС. Температуру

стенки печи следует поддерживать

в указанных пределах  до  начала

испытания.

6.4.6 Во избежание неправи-

льного установлення пічної труби

(догори дном) необхідно переві-

рити відповідність її орієнта-

ції, шо наведена на рисунку А2.

Для цього належить за допомогою

термопарного скануючого пристрою

виміряти температуру стінки печі

на одній осі через кожні 10 мм.

Одержаний температурний  профіль

при вірному установленні відпо-

відає зображеному суцільною лі-

нією, при неправильному - пунк-

тирною лінією (рисунок А8).

     Примітка. Операції, що

описані в  6.4.26.4.4, належить

проводити  під  час  введення  в

експлуатацію нової установки або

під  час  заміни  пічної  труби,

нагрівального елемента, теплоі-

золяції, джерела живлення.

     6.5 Проведення випробування

     6.5.1 Вийняти з печі тримач

зразка, перевірити  установлення

пічної термопари, включити  дже-

ДСТУ Б В.2.7-19-95 рело живлення.

     6.5.2 Стабiлiзувати  піч  у

відповідності з 6.4.3.

  6.5.3  Помістити  зразок  у

тримач, установити термопари  в

центрі і на  поверхні  зразка  у

відповідності з 6.3.15 - 6.3.17.

     6.5.4 Увести тримач  зразка

в  піч  і  установити   його   у

відповідності з 6.3.12.

Тривалість операції повинна бути

не більше 5 с.

     6.5.5  Включити  секундомір

одразу після введення  зразка  в

піч. На протязі випробування ве-

сти реєстрацію показань в  печі,

в центрі і на поверхні зразка.

     6.5.6  Тривалість  випробу-

вань складає, як правило, 30 хв.

Випробування припиняють через 30

хв. за умови досягнення темпера-

турного балансу до  цього  часу.

Температурний  баланс   вважають

досягнутим, якщо показання кож-

ної з трьох термопар змінюється

не більше, ніж на 2 оС за 10 хв.

При цьому фіксуються кінцеві те-

мператури в печі, в центрі і на

поверхні зразка.

     Якщо по закінченні 30  хв.

температурний баланс не досягає-

ться хоча б для однієї  з  трьох

термопар, випробування продовжують, перевіряючи наявність температурного балансу з інтервалом 5 хв.                 

льной  установки  печной   трубы

(вверх дном)  необходимо  прове-

рить соответствие ее ориентации,

приведенной на рисунке  А2.  Для

этого следует с помощью термопа-

рного  сканирующего   устройства

измерить температуру стенки печи

по одной оси через каждые 10 мм.

Полученный температурный профиль

при правильной установке соотве-

тствует  изображенному  сплошной

ДСТУ Б В.2.7-19-95
линией, при неправильной - пун-

ктирной линией (рисунок А8).

Примечание. Операции,  опи-

санные в 6.4.2 -  6.4.4  следует

проводить при введении в эксплу-

атацию новой установки  или  при

замене печной трубы,  нагревате-

льного элемента,  теплоизоляции,

источника питания.

6.5 Проведение испытания

6.5.1 Удалить из печи  дер-

жатель образца, проверить  уста-

новку печной термопары, включить

источник питания.

6.5.2 Стабилизировать  печь

в соответствии с 6.4.3.

6.5.3 Поместить  образец  в

держатель, установить  термопары

в центре и на поверхности образ-

ца в соответствии с 6.3.15-6.3.17.

6.5.4. Ввести держатель об-

разца в печь и установить его  в

соответствии с 6.3.12. Продолжи-

тельность операции  должна  быть

не более 5 с.

6.5.5  Включить  секундомер

сразу же после введения  образца

в печь. В течение испытания вес-

ти регистрацию показаний  термо-

пар в печи, в центре и на повер-

хности образца.

6.5.6 Продолжительность ис-

пытания составляет, как правило,

30 мин. Испытание прекращают че-

рез 30 мин. при условии достиже-

ния  температурного  баланса   к

этому времени. Температурный ба-

ланс  считают достигнутым, если

показания каждой из трех  термо-

пар изменяются не более, чем  на

2 оС за 10 мин. При этом фиксиру-

ют конечные температуры в  печи,

в центре и на поверхности образ-

ца. Если по  истечении  30  мин.

ДСТУ Б В.2.7-19-95 температурный баланс не достига-

ется хотя бы для одной  из  трех

термопар, испытание  продолжают,

проверяя наличие  температурного

баланса с интервалом 5 мин.

     6.5.7 При досягненні темпе-

ратурного балансу для всіх трьох

термопар випробування припиняють

і фіксують його тривалість.

     6.5.8 Тримач зразка витягу-

ють з печі, зразок охолоджують в

ексикаторі і  зважують.

Залишки (продукти карбонізації,