Полный текст присутствует в библиотеке «НОРМАТИВ™ PRO» ПРОСМОТРЕТЬ

ДСТУ Б В.2.7-82-99

Будівельні матеріали

В'ЯЖУЧІ ГІПСОВІ

Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-82-99

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНИЙ

Технічним комітетом із стандартизації "Будівельні матеріали"

2 ВНЕСЕНИЙ

Відділом будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів і механізації Держбуду України

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ТА ВВЕДЕНИЙ В ДІЮ

Наказом Держбуду України від 03.02.99 № 22

4 ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ

З введенням цього стандарту на території України припиняють дію: ГОСТ 125-79 "Вяжущие гипсовые. Технические условия", ГОСТ 23789-79 "Вяжущие гипсовые. Методы испытаний", ГОСТ 26871-86 "Материалы вяжущие гипсовые. Правила приемки. Упаковка, маркировка, транспортирование и хранение".

ДСТУ Б В.2.7-82-99

Зміст

С.

І Галузь використання .....................…………………………….…………..  1

2 Нормативні посилання .....................………………………...……………  2

3 Технічні вимоги ........................…………………………………………...  4

4 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища ...……………...  7

5 Правила приймання ....................…………………………..……………...  8

6 Методи контролю .......................…………………………………………. 10

7 Транспортування і зберігання ...........………………….....……………… 17

8 Гарантії виготовлювача ...........……………………….......……………… 17

Додаток А

Галузі застосування гіпсових в'яжучих в залежності від

властивостей .........................……………………………………………… 18

Додаток Б

Визначення модифікаційного складу гіпсового в'яжучого …………….. 19

Додаток В

Прилади та обладнання для визначення показників якості гіпсових в'яжучих ....................……………………………...………………………. 24

Додаток Г

Форма журналу приймального контролю гіпсових

 в'яжучих .........................…………………………………....…………….. 27

ДСТУ Б В.2.7-82-99

Будівельні матеріали

В'яжучі гіпсові

Технічні умови

Строительные материалы

Вяжущие гипсовые

Технические условия

Building materials

Astringents of  gypsum

Specifications

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Цей стандарт поширюється на гіпсові в'яжучі, які виготовляються шля­хом термічної обробки природної гіпсової сировини - гіпсового каменю - до напівводного сульфату кальцію (CaSO₄ × 0,5H₂O) і застосовуються для виго­товлення будівельних виробів, при виконанні будівельних робіт, а також для виготовлення форм і моделей у фарфоро-фаянсовій, керамічній, машинобу­дівній та інших галузях промисловості. Галузі застосування гіпсових в'яжучих наведені у додатку А.

Стандарт не поширюється на гіпс медичний та гіпсові в'яжучі із фос­фогіпсу та інших відходів промисловості.

Умовне позначення при замовленні гіпсового в'яжучого повинне скла­датись із перших літер найменування гіпсового в'яжучого, марки в'яжучого, індексу терміну тужавлення, індексу тонини помелу, позначення даного стан­дарту.

Приклад умовного позначення гіпсового в'яжучого марки 5, швидкого тверднення, грубого помелу:

ГВ Г-5-А-1 ДСТУ Б В.2.7-82-99.

Вимоги, викладені у 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.1.5, 3.1.6, 3.2, 3.4.3, 3.5, розділах 4, 5, 6 і 7.2 є обов'язковими.

Стандарт придатний для цілей сертифікації.

ДСТУ Б В.2.7 82-99 с.2

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ГОСТ 12.1.004-91	ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования
ГОСТ 12.1.005-88	ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны
ГОСТ 12.1.007-76	ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности
ГОСТ 12.1.019-79	ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты
ГОСТ 12.2.003-91	ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности
ГОСТ 12.3.002-75	ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности
ГОСТ 12.3.009-76	ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности
ГОСТ 12.4.013-85	ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия
ГОСТ 12.4.021-75	ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования
ГОСТ 12.4.028-76	ССБТ. Респираторы ШБ-1 "Лепесток". Технические условия
ГОСТ 28507-90	ССБТ. Обувь специальная кожаная для защиты от механических воздействий. Технические условия
ГОСТ 310.4-81	Цементы. Методы определения предела прочности при изгибе и сжатии
ГОСТ 1277-75	Серебро азотнокислое
ГОСТ 1770-74Е	ДСТУ Б В.2.7-82-99 Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры, мензурки, колбы, пробирки. Технические условия
ГОСТ 2226-88	Мешки бумажные. Технические условия
ГОСТ 2874-82	Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством
ГОСТ 3118-77	Кислота соляная. Технические условия
ГОСТ 4013-82	Камень гипсовый и гипсоангидритовый для производ­ства вяжущих материалов. Технические условия
ГОСТ 6613-86	Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками. Технические условия

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.3

ГОСТ 9078-84	Поддоны плоские Общие технические условия
ДСТУ Б В.2.7-82-99 ГОСТ 14192-77	Маркировка грузов
ГОСТ 27574-87	Костюмы женские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия
ГОСТ 27575-87	Костюмы мужские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия
СН-245-71	Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий
СНіП ІІ-4-79	Естественное и искусственное освещение
СНіП 2.04.01-85	Внутренний водопровод и канализация зданий
СНіП 2.04.05-91	Отопление, вентиляция и кондиционирование
ДСТУ Б В.2.7-82-99 СНіП 2.09.04-87	Административные и бытовые здания
СНіП ІІІ.4-80	Техника безопасности в строительстве
СП № 4946-89	Санитарные правила по охране атмосферного воздуха населенных мест
СанПіН № 4630-88	Санитарные правила по охране атмосферного воздуха населенных мест
СП 1042-73	Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию
ДБН В.1.4-0.01-97	Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Основні положення
ДБН В.1.4-0.02-97	Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Типові документи
ДСТУ Б В.2.7-82-99 ДБН В.1.4-1.01-97	Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні
ДБН В.1.4-2.01-97	Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.4

3 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

3.1 Для всіх видів низьковипалювальних гіпсових в'яжучих

3.1.1 Гіпсові в'яжучі повинні задовольняти обов'язкові вимоги цього стан­дарту і замовлення на їх поставку.

3.1.2 Гіпсові в'яжучі мають виготовлятися за технологічним регламентом, що затверджений підприємством-виготовлювачем.

3.1.3 В залежності від границі міцності при стиску встановлюються такі марки гіпсових в'яжучих: Г-2, Г-3, Г-4, Г-5, Г-6, Г-7, Г-8, Г-9, Г-10, Г-13, Г-16, Г-19, Г-22, Г-25.

3.1.4 Показники границі міцності при стиску і вигині для кожної марки гіпсового в'яжучого повинні відповідати значенням, наведеним у таблиці 1.

Таблиця 1                                                                                                     МПа

Марка в'яжучого	Границя міцності зразків-балочок розмірами 40х40х160 мм у віці 2 год,  не менше
	при стиску	при вигині
Г-2	2	1,2
Г-3	3	ДСТУ Б В.2.7-82-99 1,8
Г-4	4	2,0
Г-5	5	2,5
Г-6	6	3,0
Г-7	7	3,5
Г-8	ДСТУ Б В.2.7-82-99 8	3,85
Г-9	9	4,2
Г-10	10	4,5
Г-13	13	5,5
Г-16	16	6,0
ДСТУ Б В.2.7-82-99 Г-19	19	6,5
Г-22	22	7,0
Г-25	25	8,0

3.1.5 Терміни тужавлення гіпсових в'яжучих в залежності від групи по­винні відповідати значенням, наведеним у таблиці 2.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.5

Таблиця 2

Група в'яжучого	Індекс терміну тверднення	Термін тужавлення, хв
		ДСТУ Б В.2.7-82-99 початок,  не раніше	кінець, не пізніше
Швидкого тверднення	А	2	15
Нормального тверднення	Б	6	30
Повільного тверднення	В	20	ДСТУ Б В.2.7-82-99 Не нормується

3.1.6 В залежності від тонини помелу гіпсові в'яжучі поділяються на класи, наведені у таблиці 3.

Таблиця 3

Клас в'яжучого	Індекс тонини помелу	Максимальний залишок на ситі з розмірами вічка в просвіті 0,2 мм, %, не більше
Грубого помелу	I	23
Середнього помелу	II	14
Тонкого помелу	III	2

ДСТУ Б В.2.7-82-99 3.1.7 Вміст гідратної води в гіпсових в'яжучих повинен бути в межах        4-5 %.

3.2 Для гіпсових в'яжучих, які використовуються у фарфоро-фаянсовій, керамічній та інших галузях промисловості (крім будівельної), встановлюються додаткові вимоги.

3.2.1 Гіпсові в'яжучі за границею міцності повинні відповідати маркам Г-5 - Г-25.

3.2.2 Початок тужавлення гіпсового тіста нормальної густоти повинен наступати не раніше 6 хв, а кінець тужавлення - не пізніше 30 хв від початку замішування.

3.2.3Тонина помелу гіпсових в'яжучих повинна бути такою, щоб залишок на ситі з розміром вічка в просвіті 0,2 мм не перевищував 1 %.

3.2.4 Гіпсові в'яжучі повинні відповідати вимогам, наведеним у          таблиці 4.

Таблиця 4

Найменування показників	Значення показників гіпсових в'яжучих
	для фарфоро-фаян-сової і керамічної промисловості	для інших галузей промисловості (крім будівельної)
Об'ємне розширення, %	0,15 - 0,30	Не більше 0,2
ДСТУ Б В.2.7-82-99 Домішки, не розчинні в соляній кислоті, %, не більше	1,0	1,0
Вміст металодомішок в 1 кг гіпсу, не більше, мг	8	8
Водопоглинання,%	25-30	Не нормується

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.6

3.3 Гіпсові в'яжучі виготовляються з природного гіпсового каменю за ГОСТ 4013.

3.4 Пакування

3.4.1 Гіпсові в'яжучі відвантажуються упакованими у мішки або навалом у спеціалізованому транспорті.

Для пакування в'яжучих застосовуються п'яти- шестишарові з закритою горловиною паперові мішки М-НМ, БМ або БМП за ГОСТ 2226.

Допускається використовувати паперові мішки імпортного виробництва з показниками міцності не нижче ніж за ГОСТ 2226, а також за згодою із споживачем - чотиришарові паперові мішки.

3.4.2 Середня маса нетто в'яжучого в мішку, як правило, дорівнює (50±0,5) кг.

3.4.3 Гранична маса брутто мішка з в'яжучим не повинна перевищувати 51 кг.

3.4.4 Мішки з в'яжучим можуть пакуватись у транспортні пакети на піддони за ГОСТ 9078 з використанням засобів пакетування за діючими нормативними документами. Маса нетто пакета, як правило, не перевищує 2000 кг.

3.4.5 Для роздрібної торгівлі гіпсові в'яжучі пакуються в поліетиленові банки, поліетиленові або паперові пакети, які забезпечують необхідну герметичність в'яжучих. Маса нетто окремої упаковки може бути від 1 до 10 кг. Відхилення від маси нетто однієї упаковки не перевищує 1 %. Банки чи пакети з в'яжучим укладаються в транспортну тару, що відповідає нормативній доку­ментації.

3.5 Маркування

3.5.1 Маркування наносять на кожен мішок для гіпсових в'яжучих на будь-якій його частині. Воно має бути чітким і містити:

- найменування підприємства-виготовлювача або його товарний знак;

- найменування в'яжучого за даним стандартом;

- середню масу нетто в'яжучого у мішку;

- маніпуляційний знак "Берегти від вологи" за ГОСТ 14192. Транспортне маркування за ГОСТ 14192 наносять також на мішки верх­нього ряду.

3.5.2 Маркування для транспортних пакетів наносять на мішки верхнього ряду, які мають бути укладені так, щоб маркування було чітко видимим. Воно має містити інформацію за 3.5.1, за винятком середньої маси нетто в'яжучого у мішку та додатково вказується:

- середня маса нетто в'яжучого у пакеті;

- кількість мішків у пакеті.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.7

3.5.3Для роздрібної торгівлі кожна упаковка і тара мають супровод­жуватися інструкцією по застосуванню і етикеткою, на якій наведено:

- найменування підприємства-виготовлювача або його товарний знак;

- повне найменування в'яжучого;

- позначення даного стандарту;

- номер партії і дату виготовлення;

- масу нетто однієї упаковки, кг;

- кількість упаковок (для тари);

- маніпуляційний знак "Берегти від вологи" за ГОСТ 14192.

3.5.4 Маркування в'яжучого, що відвантажується без упаковки, наносять на ярлик, який прикріплюють до транспортного засобу будь-яким способом, що забезпечує його збереження при транспортуванні.

Ярлик має містити таку саму інформацію, що і маркування мішка з в'яжучим.

4 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Гіпсові в'яжучі (частково чи повністю зневоднений порошок при­родного гіпсу) відповідають четвертому класу небезпечності за ГОСТ 12.1.005 та відносяться до речовин малонебезпечних згідно з класифікацією за ГОСТ 12.1.007, виявляють фіброгенну дію, не є алергенами і не викликають захворювання силікозом.

4.2 Гіпсові в'яжучі пожежо- і вибухобезпечні.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 4.3 Сировина, що використовується для виробництва гіпсових в'яжучих, за радіаційною безпекою повинна відповідати вимогам ДБН В. 1.4-0.01, ДБН B.I.4-0.02, ДБН B.I.4-1.01, ДБН B.I.4-2.01.

Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у гіпсо­вих в'яжучих не повинна перевищувати 370 Бк/кг.

4.4Гранично допустима концентрація гіпсового пилу в повітрі робочої зони повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.

4.5 При виробництві гіпсових в'яжучих працюючі повинні забезпечува­тись спецодягом заГОСТ 27574 і ГОСТ 27575, спецвзуттям - за ГОСТ 28507, захисними окулярами - за ГОСТ 12.4.013, респіраторами ШБ-1"Лепесток" - за ГОСТ12.4.028.

Можливе використання засобів індивідуального захисту імпортного виробництва за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих.

4.6 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами при­пливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення за ГОСТ 12.4.021 та СНіП 2.04.05, освітлення - за СНіП 11-4, водопровідною системою та каналізацією - за СНіП 2.04.01, питною водою - за ГОСТ 2874, побутовими приміщеннями - за СНіП 2.09.04.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.8

4.7 Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимо­гам ГОСТ 12.1.005 іСП №4088.

4.8 У виробничих приміщеннях необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки у відповідності з ГОСТ 12.1.004 та електробезпеки  за ГОСТ 12.1.019.

4.9 Рівні вмісту шкідливих речовин у викидах вентиляційних установок повинні відповідати вимогам СН-245 і СП №4946.

4.10 Технологічні стічні води скидаються в каналізацію відповідно до вимог СанПіН № 4630-88.

4.11 Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, СП № 1042 і ГОСТ 12.3.002.

4.12 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися від­повідно до вимог СНіП ІІІ-4 і ГОСТ 12.3.009.

5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

ДСТУ Б В.2.7-82-99

5.1 Гіпсові вяжучі приймають партіями. Партією вважається добовий випуск гіпсового в'яжучого однієї групи, класу і марки.

5.2 Кожна партія гіпсового в'яжучого підлягає приймально-здавальним випробуванням за показниками:

- границя міцності при стиску і вигині;

- термін тужавлення;

- тонина помелу.

Для гіпсових в'яжучих, що використовуються у фарфоро-фаянсовій, керамічній, машинобудівній та інших галузях промисловості (крім буді­вельної), додатково визначають:

- об'ємне розширення;

- домішки, не розчинні в соляній кислоті;

- вміст металевих домішок;

- водопої літання.

5.3 За результатами приймально-здавальних випробувань визначають групу, клас і марку в'яжучого.

5.4 Для проведення приймально-здавальних випробувань і контрольних перевірок від кожної партії в'яжучого відбирають пробу масою від 5 до 7 кг.

5.5 Порядок відбору проб

5.5.1 Із потоку гіпсового в'яжучого при його транспортуванні до місця зберігання або пакування та з транспортних засобів відбирають 10 окремих проб масою від 1,0 до 1,5 кг кожна і об'єднують в одну.

5.5.2 Для контрольних перевірок упакованих в'яжучих відбирають будь-яких 10 мішків з в'яжучим і з кожного з них з глибини 10 см пробовідбірником

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с9

відбираютьпробу масою від 1,0 до 1,5 кг; із транспортних засобів проби відбирають у чотирьох місцях.

5.5.3 Відібрані проби за 5.5.1 і 5.5.2 старанно перемішують, потім квартуванням відбирають для випробувань кінцеву пробу масою від 5 до 7 кг, яку ділять на дві рівні частини і зберігають у закритому посуді. Одну пробу використовують для випробувань, іншу зберігають протягом гарантійного терміну за 8.1 при температурі (20±3)°С як арбітражну.

5.6 Маркування проб та протокол відбору проб повинні містити:

- найменування підприємства-виготовлювача гіпсового в'яжучого;

- позначення проби в'яжучого;

    - дату виготовлення;

- місце і дату відбору проб;

- посади та прізвища осіб, що відбирали проби.

5.7 Приймання в'яжучих технічним контролем підприємства-виготовлю­вача здійснюють за результатами приймально-здавальних випробувань, які документуються за формою згідно з рекомендованим додатком Г.

5.8 При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним з показ­ників, які вказані у 5.2, проводять повторні випробування за цим показником на подвоєній кількості проб. При незадовільних результатах повторних випробувань партія гіпсового в'яжучого прийманню не підлягає.

5.9 Кожна партія гіпсового в'яжучого або її частина, що поставляється одному замовнику, повинна супроводжуватися документом про якість, в якому повинно бути наведено:

- найменування підприємства-виготовлювача і його адреса;

ДСТУ Б В.2.7-82-99

- номер партії і дата;

- об'єм продукції, що відвантажується;

    - найменування і умовне позначення продукції;

- результати випробувань для гіпсових в'яжучих, що призначені для фарфоро-фаянсової, керамічної та інших галузей промисловості (крім буді­вельної);

- позначення даного стандарту.

Документ про якість повинен бути підписаний особою, що відповідає за технічний контроль виготовлювача.

5.10 Виготовлювач визначає питому поверхню, вміст гідратної води та модифікаційний склад гіпсових в'яжучих періодично з інтервалом не більше 6 місяців і за вимогою споживача надає відповідну інформацію.

5.11 Споживач має право проводити контрольну перевірку гіпсових в'яжучих згідно з вимогами даного стандарту.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.10

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

6.1 До випробувань проби гіпсових в'яжучих, зразки та прилади повніші бути витримані не менше 3 год при температурі (20±3)°С. Відносна вологість у приміщенні повинна бути (65±10) %.

6.2 Визначення границі міцності при стиску

6.2.1 Суть метолу полягає у визначенні мінімальних навантажень, які руйнують зразок.

6.2.2 Для проведення випробувань використовують:

(ДСТУ Б В.2.7-82-99) - чашку, виготовлену із корозійностійкого матеріалу;

- лінійку завдовжки 250 мм;

- ручну мішалку (рисунок В. 1);

- мірний циліндр місткістю 1 л за ГОСТ 1770;

- ваги з похибкою зважування не більше 1 г;

- форму із корозійностійкого матеріалу для виготовлення зразків-балочок розмірами 40х40х160 мм (рисунок В.2). Верхня і нижня крайки поз­довжніх і поперечних стінок форми повинні бути відшліфованими і щільно прилягати до дна форми. Кут між сторонами і дном форми повинен бути (90±0,5)°. Відхилення габаритних розмірів форм від номінальних не повинно перевищувати 0,5 мм по довжині і 0,2 мм по ширині і висоті. Дозволяється застосовувати форми для зразків-балочок за ГОСТ310.4;

- прилад для визначення міцності при стиску, що складається із двох металевих натискних пластин (рисунок В.З) твердістю за Роквеллом HRC не менше 61. Викривлення пластин не повинно перевищувати 0,05 мм;

- прес для визначення границі міцності зразків при стиску з граничним навантаженням 10-20 тс.

6.2.3 Визначення міцності зразків, виготовлених із гіпсового тіста стан­дартної консистенції, проводять через 2 годпісля контакту гіпсового в'яжу­чого з водою.

6.2.4 Для виготовлення зразків беруть пробу гіпсового в'яжучого масою від 1,0 до 1,6кг. Гіпсове в'яжуче протягом 5-20 с засипають в чашку з водою, взятою у кількості, необхідній для отримання тіста стандартної консистенції, інтенсивно перемішують ручною мішалкою протягом 60 с до отримання од­норідного тіста, яке заливають у форми. Попередньо внутрішню поверхню металевих форм змащують мінеральним маслом середньої в'язкості. Відсіки форми заповнюють одночасно, для чого чашку з гіпсовим тістом рівномірно переміщують над формою. Для видалення затягн

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.11

із форми, маркують і зберігають у приміщенні для випробувань.

6.2.5 Отримані після випробувань при вигині шість половинок балочок зразу піддають випробуванням при стиску. Зразки розміщують між двома пластинами таким чином, щоб бокові грані, які при виготовленні прилягали до поздовжніх стінок форм, знаходились на площинах пластин, а упори плас­тин щільно прилягали до торцевої гладкої грані зразка (рисунок В.4). Зразок разом з пластинами піддають стисненню на пресі. Час з початку рівномірного навантаження зразка до його руйнування повинен складати від 5 до 30 с, середня швидкість наростання навантаження п

Границю міцності при стиску одного зразка R_i в мегапаскалях (або кі­лограм-сили на квадратний сантиметр) визначають за формулою

ДСТУ Б В.2.7-82-99   ,                                                        (1)

де Р_i  - величина руйнівного навантаження, Н (кгс);

     S_i   - площа робочої поверхні пластин, рівна 25 см².

Границю міцності при стиску вираховують, як середнє арифметичне результатів випробувань усіх зразків, без найбільшого і найменшого резуль­татів:

                  (2)

де R_iстис. ...., R_{n стис.} - результати визначення границі міцності при стиску окремих зразків в МПа або кгс/см²;

n   -  кількість зразків, результати визначення границі міцності яких враховані при обчисленні.

6.3 Визначення границі міцності на розтяг при вигині

6.3.1 Суть методу полягає у визначенні мінімальних навантажень, які руйнують зразок.

6.3.2 Для проведення випробувань зразки, виготовлені за 6.2, встанов­люють на опори таким чином, щоб ті грані їх, які були горизонтальними при виготовленні, знаходились у вертикальному положенні. Схема розташування зразка на опорних валиках показана на рисунку В.5.

Розрахунок границі міцності при вигині R_виг в мегапаскалях (або кіло­грам-сили на квадратний сантиметр) викон