НАРОДНІЙ КОМІСАРІЯТ ЮСТИЦІЇ УСРР

ПОСТАНОВА

від 27 січня 1926 р.

Харків

Інструкція по нотаріяту

Розділ I.

Органи догляду за нотаріяльними установами.

1. Загальне керівництво, догляд та інструктування всіх нотаріяльних установ УСРР здійснюється Народнім Комісаріятом Юстиції через нотаріяльний підвідділ Відділу Судоустрою та Догляду.

2. Задля здійснення цього догляду та керівництва на Нотаріяльний підвідділ Відділу Судострою НКЮ покладається:

а) випрацьовувати інструкції, обіжники, нотаріяльні такси й пояснення в царині нотаріяту;

б) розглядати та подавати на затвердження Наркома постанови окрвиконкомів про відкриття, переміщення та закриття нотконтор;

в) загально доглядати, аби ноторгани правильно переводили нотаріяльні чинності;

г) призначати та переводити ревізії ноторганів;

д) засвідчувати підписи судових і нотаріяльних робітників на актах та документах, що призначаються для закордону.

3. Нотаріяльний підвідділ інструктує та доглядає через відповідні окрсуди і шляхом безпосередніх зносин з нотконторами.

4. На місцях організацію, догляд і керівництво нотконторами та иншими установами, що виконують нотаріяльні функції, здійснюють окрсуди, а саме:

I. На голову окрсуду покладається:

а) доглядати, аби підлеглі окрсудові нотустанови виконували накази центру;

б) розроблювати питання про відкриття та організацію нотконтор, як це передбачають відповідні артикули Положення про Судоустрій (Положення);

в) розробляти штати нотконтор і розглядати кошториси на їхнє утримання, подаючи й одні і другі на затвердження пленуму окрсуду;

г) призначати ревізії нотконтор на пропозиції НКЮ чи ОВК'у, за повідомленням цивільно-касаційного відділку окрсуду, а також з власної ініціятиви на підставі матеріялів, що у нього є, і

д) розглядати скарги на чинності нотарів, які подаються у порядкові другого абзацу арт. 99 цієї інструкції.

II. На пленум окрсуду покладається встановлювати на подання голови окрсуду мережу нотконтор та їхніх штатів і затверджувати кошториси на їхнє утримання. Остаточне затвердження мережі нотконтор та їхніх штатів переводить НКЮ за згодою з НКФ.

III. На цивільно-касаційні відділки окрсудів покладається розглядати скарги, що подаються за арт. арт. 231 - 234 Цивільно-Процесуального Кодексу, на чинності нотконтор та инших установ, які виконують нотаріяльні функції, а також сповіщати в належних випадках голову окрсуду про ті хиби, що їх виявлено за розгляду скарг.

IV. На технічного співробітника по нотаріятові, посаду якого утворюється в складі окрсуду за рахунок нотоплат, покладається, з доручення голови окрсуду, виконувати всю технічну роботу в галузі догляду за ноторганами з боку окрсуду (листування з ноторганами, перевірка кошторисів, зведення звітів нарсудів та райвиконкомів для НКЮ й инш.), а також керувати нотаріяльною частиною архіву окрсуду.

V. На архів окрсуду покладається обов'язок зберігати нотаріяльні книги та справи нотконтор, нарсудів та райвиконкомів, задля чого утворюється спеціяльну нотаріяльну частину архіву. Обслуговує цю частину (дбає за цілість, видає належні довідки й відписи) технічний робітник по нотаріятові. В разі конечної потреби окрсуд може клопотатись перед НКЮ про утворення, за рахунок нотаріяльних коштів, спеціяльних штатів для обслуговування нотаріяльної частини архіву.

Увага. На нотаріяльну частину архіву окрсуду покладається також приймати від почтово-телеграфних установ для переховування різні документи приватно-правного чи економічно-правного характеру (наприклад: векселі, розписки, договори), що їх вийняли почтові установи з розпечатаних посилок.

Розділ II.

Організація нотконтор.

5. Нотаріяльні контори відкриваються і переводять чинності в містах, селищах міського типу та сільських місцевостях, де є в них потреба.

6. Справу відкриття нотаріяльних контор порушує голова округового суду з власної ініціятиви або на ініціятиву заінтересованих державних та громадських органів і подає її на рогляд пленуму окрсуду. Відповідну постанову пленуму окрсуду подається на розвязання округового виконавчого комітету. Постанови окрвиконкомів про відкриття нотконтор затверджує НКЮ.

7. Нотаріяльним конторам дається назвисько по місцю їхнього осідку.

У містах, де є де-кілька нотконтор, до їхнього назвиська по місцю осідку додається черговий номер.

Увага. В містах, де є де-кілька нотконтор, пленуму окрсуду надається право розподіляти функції окремих нотаріяльних контор.

8. На чолі нотконтор стоять нотарі. У кожній округовій нотконторі при нотареві обов'язково є помічник, що заступає нотаря на випадок відсутности останнього за хворістю, відрядженням або відпусткою, а також на випадок недовгочасної відгоди (отлучки) нотаря в службових справах. За всі переведені помічником за час відсутности нотаря нотаріяльні чинності відповідає помічник.

Нотарських помічників округових контор може відряджати голова окрсуду у випадках, що їх вище перелічено, для виконання обов'язків нотарів контор, що є поза округовим центром і де немає посади помічника.

9. Нотарів та їхніх помічників призначає окрвиконком на подання голови окрсуду з числа осіб, що мають право бути обраними за народніх суддів (арт. арт. 23 (Положення) та 24 Положення про Судоустрій (Положення)) та склали встановлений іспит.

Переміщує та звільняє нотарів та їхніх помічників окрвиконком, на подання голови окрсуду.

10. Іспити кандидатам на посади нотарів та їхніх помічників провадить спеціяльно утворена при окрсуді комісія, до складу якої входять: голова окрсуда або заступник його, що керує цивільним відділом, помічник прокурора по окрсуду та один з нотарів або інструктор по нотаріяту, а в тих окрсудах, де утворено посади старших нотарів - старший нотар.

Увага. Особам, що склали іспита, видається посвідчення про те.

11. Програм іспиту такий:

а) знання української та російської мови;

б) державний устрій СРСР і УСРР (конституції);

в) положення про судоустрій (Положення), нотаріяльне положення, інструкція і чинні обіжники та накази НКЮ по нотаріяту;

г) цивільний та цивільно-процесуальний кодекси УСРР, положення про векселі, а також загальне зазнайомлення з иншими кодексами;

д) гербовий статут, положення про місцеві фінанси та инші узаконення й накази й загально-союзні, і українські, що торкаються податків і оплат;

є) чинне законодавство про державні та громадські підприємства;

ж) положення про ради (підряди) та постачання й спеціяльне законодавство Союзу та України про те, як складати й засвідчувати деякі види договорів, як-ось про нетри землі, рибальства та инші;

з) уміння складати акти, договори, зобов'язання і т. и.;

и) знання діловодства нотаріяльних контор.

12. Штати співробітників нотаріяльних контор розроблює окрсуд і затверджує НКЮ за згодою з Наркомфіном.

Призначає та звільняє співробітників у межах, що їх встановлено штатами, нотар на свою відповідальність та зобов'язаний про кожну зміну особового складу нотконтори негайно повідомляти окрсуд.

13. Нотаріяльні контори мають печатку згідно з затвердженим НКЮ зразком, яка складається з герба УСРР, а навколо має напис українською мовою: "така та така державна нотаріяльна контора й така та така округа".

14. Зразки підписів нотарів та їхніх помічників з відбитком установленої печатки в одному примірникові надсилається до окрсуду, а в трьох до НКЮ.

15. Нотаріяльні контори повинні бути відкритими не менш як 6 годин на день, в звичайний урядовий час.

Як виняток, у залежності від обставин праці та інтересів людности, в нотконторах можна встановити й инші часи роботи, але таку зміну може запровадити голова окрсуду за згодою з місцевим комітетом службовців.

На випадок, коли працю в нотконторі провадиться не в звичайні часи, про це належить оголосити в місцевому часописові, коли є такий, і, крім того, на дверях контори повинна бути об'ява про час відкриття та закриття контори.

Розділ III.

Утримання нотаріяльних контор.

16. Кошториси на утримання нотконтор складають самі контори й подають на затвердження до окрсуду, який, після затвердження кошторисів, один примірник надсилає до НКЮ, один до окрфінвідділу, один залишає в справах окрсуду та один повертає до нотконтори для виконання.

Кошториси затверджує окрсуд за згодою з окрфінвідділом. Цієї згоди досягається через запрошування на засідання пленуму окрсуду, під час розгляду цих кошторисів, представника окрфінвідділу та надсилки проектів кошторисів до ОФВ для ознайомлення не пізніш як за три дні до засідання.

17. Всі витрати на утримання нотконтор нотарі роблять зі сум оплат нотаріяльних чинностей і технічної роботи, в межах затвердженого окрсудом кошторису, самостійно.

Всі суми, що надходять до нотконтор, зберігаються на спеціяльно відкриваних нотконторами своїх біжучих рахунках в держбанкові або в місцевих органах НКФ, лишок нотаріяльних оплат и оплат технічної роботи не пізніш 1 дня наступного після звітного місяця перераховується нотарем на прибуток фіску за кошторисом НКЮ.

Надвишку до нотоплат на користь місцевих окрвиконкомів нотар здає або перераховує з біжучого рахунку в міру її скупчування, але не менш одного разу на тиждень, до місцевих кас Наркомфіну на місцевий прибуток.

Розділ IV.

Книги нотаріяльних контор.

18. Нотконтори обов'язані вести всі встановлені арт. 8 нотаріяльного положення книги, згідно з додаваними до цієї інструкції формами, належним порядком засвідчені, згідно з арт. 9 нотаріяльного положення.

19. Усі записи в книгах обов'язково робити в день переведення нотаріяльної чинности, а порядкові числа слід ставити в реєстрі рівночасно зі записом в книзі.

20. Актова книга, яку передбачено п. "а" арт. 8 нотаріяльного положення, складається з перших примірників вчинених у нотаріяльному порядкові актів, підшиваних за порядком чисел. Разом з першим примірником акту підшивається за одним числом, як і акт, і документи, що були підставою до акта (форми 1, 1-а),

Актову книгу дається до оправи (обов'язково в помешканні нотконтори) в міру скупчування підшиваних актів і, в усякому разі, при кінці року. Нумерувати слід на протязі всього операційного року без перерви. Як що актову книгу дається до оправи кілька разів на рік, у реєстрові зазначається не тільки чергове число акту, але й число частини книги.

Оправлену актову книгу прошнуровується та припечатується сургучною печаткою контори. На останній сторінці зазначається кількість оправлених актів (словами).

21. Абетковий показчик належить провадити за прізвищами всіх учасників в актах та засвідченнях, зазначаючи число реєстру, за яким переведено запис.

22. У книзі загального реєстру та оплат (форма 12) п. "б" арт. 8 нотаріяльного положення зазначається порядкове число та час переведення нотчинности, учасники, короткий зміст цієї чинности, назва документів, що стверджують ідентичність учасників, в який спосіб перевірено їхні право та дієздатність, а також всі без винятку оплати переведеної нотчинности, а також кількість сторінок копії та витягів і розмір гербової оплати оригіналу.

В разі звільнення від оплат зазначається причина цього і перелічується документи, що підтверджують право сторони на звільнення. Крім того, в книзі загального реєстру й оплат має бути розписка одержувача укладеного акта або засвідченого документа з його власноручним зазначенням (словами) загальної суми стягнених нотарем оплат. Право на одержання акта чи документа можна передати й третім особам без спеціяльної довірености шляхом відповідної особистої заяви в листовній формі на ім'я нотаря. Коли акта чи документа належить видати кільком особам, вони мають право доручити одержати акта чи документа одному споміж себе теж листовною заявою на ім'я нотаря.

23. До грошової книги (форма 13) у відповідні графи записується загальну суму стягнених за день оплат та усі инші суми, що надходять до нотконтори, за винятком сум, які поступають на заплату векселів, прийнятих до протеста, а також і всі видатки. Суми прибутків та видатків за грошовою книгою що-дня підраховується, а на перший день кожного місяця вираховується лишок (сальдо) окремо сум, що надійшли готівкою, та окремо сум, що були внесені на біжучий рахунок.

Увага. Суми, що поступають на векселі, записується до книги розрахунків за протестовані векселі, порядок ведення якої зазначено в розділі X цієї інструкції.

24. Для загального діловодства, що не має безпосереднього відношення до нотаріяльних чинностей, контори ведуть вхідний та вихідний журнали і розносну книгу. Крім того, нотконтори повинні мати: опис інвентаря контори, опис законодавчих матеріялів і наряди: а) особового складу, б) загального листування, в) провідних наказів окрсуду та НКЮ, кожний окремо, г) копій засвідчених договорів і д) заяв від одної особи до другої.

25. Усі нотаріяльні книги та реєстри закінчується при кінці кожного року й з усіма до них додатками подається через рік після їх закінчення до округового суду на схованку в архіві. Здача книг та реєстрів переводиться згідно з правилами, що їх встановлено для здачі архівних матеріялів.

26. Нотаріяльні контори обов'язково повинні мати: "Збірник Узаконень та Розпоряджень УСРР з 1920 року, Збірник Законів Союзу РСР з моменту організації Союзу РСР, бюлетені НКЮ УСРР з моменту їхнього видання і Вісник Фінансів НКФ СРСР з 1925 р., а також Вісти ВУЦВК'у, "Известия ЦИК СССР" і місцевий офіціяльний орган. Всі зазначені законодавчі матеріяли належить придбати за рахунок нотоплат і кошти на це передбачити кошторисом.

Розділ V.

Оплати нотаріяльних чинностей.

27. Оплати нотаріяльних чинностей, що їх стягають нотконтори, складаються: а) з гербової оплати, б) з нотаріяльної оплати, в) надвишки до нотоплати на місцевий прибуток і г) плати за технічну роботу, виконану нотконторами.

28. Гербову оплату стягається на підставі правил статуту про гербову оплату та пояснень до нього НКФ СРСР і УСРР.

Увага. За всіма поясненнями що до вживання статуту про гербову оплату ноторгани можуть звертатися виключно до органів НКФ.

29. Нотаріяльну оплату стягається в розмірі, що встановлений чинною таксою.

Увага. Таксу належить вивісити в помешканні контори або иншого органу, що виконує нотаріяльні функції, на видноті.

30. Надвишку до нотоплати на місцевий прибуток стягається в розмірі, що встановлюється спеціяльними постановами окрвиконкомів, одначе не вище за норми, які встановлено Положенням про місцеві фінанси СРСР.

31. За технічне виготовлення проектів правочинів, за перепис копій та инше нотконтора стягає оплати за таксою, видаваною НКЮ й НКФ.

Увага. Зазначену таксу також належить вивісити на видноті.

32. Усі без винятку стягувані оплати належить записувати до книг "загального реєстру і оплат", "протестованих векселів" і "грошевої". Платієві на його жадання, видається даремно, але з додержанням правил статуту гербової оплати, квитка про кількість стягнених оплат.

33. Усі належні оплати вноситься наперед і до внесення їх жодних нотаріяльних чинностей не переводиться.

Внесені оплати повертається тільки в тому разі, як що акта чи инших засвідчень ще не проведено по нотаріяльних книгах. Оплати за виконану технічну роботу не повертається в жодному разі.

34. На всіх актах, засвідченнях та инших документах зазначається: "оплачено". В разі звільнення від оплат, про це зазначається на документах й обов'язково коротко зазначається підстава до звільнення.

35. У тих випадках, коли нотаріяльні чинності оплачуються згідно з таксою за сумою акту, договору чи зобов'язання, для визначення цієї суми вживається правил, що встановлені статутом гербової оплати, як що чинною ноттаксою не передбачено иншого порядку.

Увага. Що до стягнення гербової оплати суму договору завжди визначається, згідно з правилами статуту гербової оплати.

36. В разі стягнення оплат з договорів, що їхню суму під час укладення не можна визначити, стягається попередню нотоплату в розмірі, що його встановлено таксою. Копію укладеного договору негайно надсилається до місцевого Окрфінвідділу і повідомляється, що за цим договором стягнено лише попередню оплату і що належить стягнути, в залежності від виявлення суми договору, додаткову оплату та обов'язково зазначається встановлений розмір цієї оплати. В загальному реєстрові зазначається час повідомлення Окрфінвідділу та число повідомлення за вихідним журналом.

Розділ VI.

Чинності нотконтор в разі виявиться, що недодержано правил статуту гербової оплати.

37. Наколи нотареві подано документа неоплаченого чи оплаченого з недодержанням правил статуту гербової оплати, нотконтора стягає встановлену гербову оплату й штраф.

В разі дотична особа відмовиться заплатити гербову оплату й штраф, то документа надсилається до місцевого Окрфінвідділу і не повертається стороні, доки останній не розвяже питання що до правильности його оплати. До гербової оплати й внесення штрафу - жодних нотаріяльних чинностей не переводиться.

За всі виявлені випадки недодержання правил статуту гербової оплати належить негайно повідомляти відповідний Окрфінвідділ та надсилати копію дотичного документа.

Стягнену в зазначених випадках гербову оплату й штраф записується звичайним порядком до загального реєстру та грошевої книги (графа гербової оплати), а в реєстрові зазначається причину стягнення гербової оплати й штрафу.

Розділ VII.

Порядок переведення нотаріяльних чинностей нотконторами.

38. Все діловодство нотконтор провадиться українською мовою.

Акти та засвідчувані документи, на бажання сторін, можна викладати українською або російською мовами, або мовами національних меншостей та чужоземними, перекладаючи ці останні на українську мову. Написи про складання актів та засвідчення документів викладається виключно українською мовою.

Коли нотар не знає мови нацменшости або чужоземної, якими складено акта чи документа, перекладати її на українську мову повинно через судового перекладача при окрсуді або засвідчити через нього.

39. Нотаріяльні контори в жодному разі не можуть переходити від вищого порядку нотаріяльних чинностей, що його встановлено Цивільним Кодексом та иншими узаконеннями для актів і договорів, до нижчого, цеб-то, наколи встановлено, що договір належить складати в нотаріяльному порядкові, то нотар це може його тільки засвідчити й под.

Навпаки, нотконтори не мають права відмовляти особам, що бажають оформити правочин шляхом нотаріяльного вчинення, хоч-би для такого роду правочинів закон встановлював лише нотаріяльне засвідчення або зовсім не вимагав участи нотаря.

40. Упевнення в особовості сторін, згідно з арт. 23 нотаріяльного положення, обов'язково тільки в разі, коли особи, що звертаються до нотаря особисто йому невідомі.

Коли ці особі нотареві відомі, нотар обов'язан лише перевірити їхню правоздатність та дієздатність згідно з оголошеними списками.

41. На жадання громадян, за арт. 6 нотаріяльного положення, вчинити правочин поза конторою, нотар, керуючись уважливістю прохання, задовольняє це клопотання, для чого повинен вирядитися для складання нотчинности в місце, що зазначено стороною, особисто або відрядити для цього свойого помічника.

В разі вчинення нотаріяльних правочинів на жадання громадян поза конторою, встановлену нотаріяльну та місцеву оплату справляється в подвійному розмірі, та ще особа, що запросила нотаря, повинна покрити подорожні кошти нотаря відповідно до відрядних норм.

У всіх актах, договорах, заявах та инших документах, що оформлені нотарем поза конторою, обов'язково зазначається докладно місце іхнього вчинення (місто, село, вулиця й число дома).

42. Крім випадків, що їх передбачено арт. 6 нотаріяльного положення, нотарі можуть виїзджати для оформлення правочинів, які вчиняється в інтересах держави (наприклад, в разі укладення великого числа договорів поміж державою й селянами), а також з дозволу голови окрсуду, і з метою злегшити для населення оформлення різних правочинів, до селищ, громадяни яких в особливих випадках (напр.: ярмарок, базар, з'їзд) відчувають потребу в послугах нотаря.

В таких випадках встановлену оплату справляється в звичайному розмірі. Як що нотар виїхав на жадання держустанови, то подорожні кошти покриває заінтересована держустанова стосовно до загальних відрядних норм, а за инших випадків їх покривається з нотоплат.

43. Як що нотчинності переводиться поза конторою, то крім зазначення місця їхнього переведення в документі, робиться про те-ж відмітку в загальному реєстрові.

44. Як що різного роду правочини сторони вчиняють не особисто, а через представників, нотар мусить перевірити їхні повноваження. Наколи ці повноваження видано юридичними особами, нотар повинен перевірити, чи зазначені повноваження видані на підставі їхнього статуту (положення).

45. Як що правочини вчиняють представники державних установ чи підприємств, нотар повинен, не вимагаючи нотаріяльно засвідченої довірености, упевнитися лише, що повноваження на вчинення правочину підписала особа, шо стоїть на чолі цієї установи, та його затверджено встановленою печаткою (арт. 267 Цив. Код.).

Коли повноваження підписано не особисто головою установи, нотар має право вимагати копію наказа установи про те, що особі, яка підписала повноваження, це право надано.

46. В разі укладення актів про перевласнення та заставу будівель або права забудівлі, треба мати на увазі, що перевласнювати та заставляти можна тільки ті будинки та права забудівлі, які зареєстровано належним порядком.

47. Як що до нотконтори звертаються особи, які бажають скласти акта про перевласнення або заставу будівлі чи права забудівлі, нотар повинен перевірити, на підставі подаваних сторонами відповідних довідок місцевого відділу комунального господарства, а де таких не утворено, - відділу місцевого господарства, таке:

а) що будівля або право забудівлі дійсно належить особі, що його перевласнює або заставляє;

б) що на будинок або право забудівлі, що їх перевласнюється чи заставляється, нема будь-яких заборон;

в) що Комгосп (Місцгосп) від приналежного йому, за арт. 34 житлового закону (З. У. УСРР за 1921 р., ч. 22, арт. 641) права на переважне набуття будинку відмовляється або, що з моменту подачі Комгоспові заяви про видачу довідки минув місячний реченець;

г) що продавець в даній місцевості склав на протязі року й від свого імени й від імени своєї дружини або неповнолітніх дітей не більш одного акту про перевласнення будівель і

д) що ні покупець, а ні його дружина, або неповнолітні їхні діти не посідають в даній місцевості більш як два будинки.

48. Крім довідок Комгоспу (Місцгоспу), що передбачено попереднім арт. 47, нотар, вчиняючи акти про перевласнення будинків, відбирає підписку: а) від продавця про те, що ані продавець, ані його дружина або невповнолітні діти їхні не вчинили на протязі року правочинів на перевласнення будинків у будь-якій иншій місцевості і б) від покупця про те, що ані покупець, ані його дружина або неповнолітні їхні діти не посідають більш як два будинки у будь-якій місцевості.

49. Як що Комгосп (Місцгосп) затримує потрібні для вчинення акту довідки (арт. 47 інструкції) більш як місяць, через що сторони не мають змоги оформити цілком закінчений правочин, нотар повинен повідомити про те округового прокурора, задля вжиття заходів на підставі арт. 6 Положення про Судоустрій (Положення).

50. Після вчинення акту про перевласнення або заставу будинків і права забудівлі, другий примірник акту, що має силу оригіналу, в трьохденний реченець нотконтора надсилає безпосередньо до Комгоспу (Місцгоспу) за для належної реєстрації та видачі за належністю.

Увага. Порядок реєстрації актів Комгоспами (Місцгоспами) встановлюється особливою інструкцією НКЮ і НКВС.

51. Вчиняючи акта про заставу будинків і права забудівлі, нотконтори одночасно з цим накладають на будинок або право забудівлі заборону.

52. Заборону накладається на підставі статті про заборону, зноситься ії на підставі статті про дозвіл, коли заникнуть підстави, за якими ії накладено.

53. У кожній статті про заборону нотар зазначає:

а) рік, місяць, день і число, під якими відповідного акта занесено до загального реєстру;

б) ім'я, по-батькові та прізвище власника, а також назву та місце, де є майно, на яке накладається заборону;

в) підставу, за якою накладається заборону;

г) суму заборони словами (цифри подається в дужках), зазнаючи і капітальний довг і розмір відсотків.

54. У кожній статті про дозвіл нотар повинен зазначати:

а) час складання статті про дозвіл;

б) ім'я, по батькові та прізвище власника майна, що з нього знято заборону і

в) рік і число знесеної статті про заборону за збірником заборон Комгоспу (Місцгоспу).

55. Статті про заборону та дозвіл негайно після складання акту нотконтори надсилають до Комгоспу (Місцгоспу) для занесення до збірників заборон та дозволів та занотування в реєстрі приватно-власницьких будівель і зазначення в цьому реєстрові відповідного збірника та чисел, під якими зазначені статті записані.

56. Про занотування в реєстрі накладення чи знесення заборони Комгосп (Місцгосп) сповіщає нотконтору, що надсилає відповідну статтю, зазначаючи число і дату збірника заборон чи дозволів. Ці відомості нотар заносить до відповідного акту в актовій книзі.

57. Всі складені в порядкові арт. 10 нотаріяльного положення акти належить по змозі друкувати на машинці під копирку в двох примірниках на встановленому актовому папері, а коли такого немає - на звичайному канцелярському паперові.

Перший примірник акту підшивається до актової книги, а другий примірник, що має силу оригінала, видається, за арт. 32 нотаріяльного положення, зазначеній в актові стороні, або надсилається, стосовно до п. 50 цієї інструкції, до належного органу для реєстрації і в цьому разі на першому примірникові, що залишається в актовій книзі, робиться відповідну нотатку.

58. Копії або оригінали документів, що подаються сторонами і є підставою акту, залишаються, за арт. 20 нотаріяльного положення, в нотконторі і підшиваются разом з першим примірником акту до актової книги (арт. 21 цієї інструкції).

59. Вчинені акти можна знести за арт. 27 нотаріяльного положення. В написі про їхнє знесення, на підставі цього артикулу, належить коротко зазначити причину знесення, та його дату. Заяви сторін або копії постанови суду про знищення прикладається до акту.

60. Засвідчуючи передовір'я на довіреності, за якою робиться передовір'я, належить зазначати: на чиє ім'я зроблено передовір'я, час засвідчення та чергове число загального реєстру.

61. Наколи де-кілька віродавців видає одну довіреність одному вірникові, то засвідчувати таку довіреність можна тільки в тому разі, коли передбачені нею чинності торкаються солідарних інтересів усіх віродавців, а не інтересів кожного з них зокрема.

62. На заявах про утворення товариств і союзів, що не мають на меті зиску, належить засвідчувати лише ті підписи, що їх фундатори вчинили особисто в присутності нотаря або визнали перед нотарем за власноручні. Підписувати заяви за уповноваженням забороняється, бо це прямо суперечить законові. З'являтися для підписування заяв фундатори можуть не всі разом, але, щоби заява набула законної сили, її мають підписати всі передбачені законом фундатори, а саме - не менш як 10 фундаторів, а для релігійних товариств - не менш як 50, згідно з постановами ВУЦВК'у з 1 листопаду 1922 року (З. У. УСРР за 1922 р., ч. 46, арт. 687) і з 16 квітня 1924 року (З. У. УСРР за 1924 р., ч. 9, арт. 90).

Нотаріяльну та місцеву оплату справляється відповідно до числа фундаторів.

63. Посвідчуючи, що дана особа дійсно перебувала в певному місці, або посвідчуючи час подання документу, нотар обов'язково зазначає рік, місяць, день, а на бажання сторони і годину й хвилину, про що видає посвідчення. Нотатку про час подання документу можна зробити на прохання сторони і на самому документові.

64. В разі передачі нотконторою заяв від одної особи до другої, заяву вручається адресатові під розписку, а в разі його відсутности під розписку, сім'ї або домоуправління. Як що адресат відмовиться дати розписку про прийняття заяви, заяву цю залишається останньому без розписки. В посвідченнях, що видаються стороні, обов'язково зазначається спосіб вручення.

У видаваних посвідченнях належить подавати назвиська обох сторін, час одержання заяви та відповідь на ню.

65. Документи, що приймаються нотконторою на схов на підставі п. "з" арт. 1 нотаріяльного положення, можуть бути в запечатаних конвертах і без таких.

Прийняті на схов документи негайно записується до реєстру, де зазначається короткий зміст прийнятого документу чи зовнішні ознаки пакету.

Про прийняття видається квитка, де зазначається число реєстру і сума справлених нотконторою оплат. Про одержання квитка сторона розписується в реєстрі.

Усі прийняті нотконторою документи переховується у вогнетривалій шафі, а як що такої не буде, то в иншій належній схованці, ключ від якої повинен зберігатися в грошевій касі.

Прийняті документи повертаються, після подання квитка, особі, що їх подала, або її законно-уповноваженому.

У тих випадках, коли документи подано кількома особами, їх видається тим з них, які подали уповноваження від решти.

В разі смерти особи, що подала документи, їх видається особі чи установі, за визначенням суду.

Загублені квитки поновляє нотконтора, наколи зацікавлена особа подасть розписку про оголошення в Бюлетені НКЮ об'яви про загублення, згідно з п. 2 постанови ВУЦВК'а з 10 квітня 1923 р. (З. У. УСРР 1923 р., ч. 12, арт. 220).

Розділ VIII.

Порядок видачі виписок з нотаріяльних книг і копій актів та инших документів.

66. Другий примірник нотаріяльного акту, що має силу оригіналу, видається за арт. 22 нотаріяльного положення, стороні, зазначеній в акті. Наколи цією стороною буде де-кілька осіб, в акті слід передбачити, кому з них належить видати оригінала. Останні одержують копії акта в порядкові арт. 25 нотаріяльного положення (форми 2 та 3).

67. В разі загублення чи знищення другого, що має силу оригінала, примірника акта, дублікати його видається:

а) дублікати двохсторонніх актів не инакше як за постановою суду. Справи про загублення документів розглядає нарсуд на заяву заінтересованої сторони в позовнім порядкові, викликаючи другу сторону;

б) дублікати односторонніх актів видає нотконтора на вимогу заінтересованих осіб після подання ними довідок про оголошення в Бюлетені НКЮ про загублення чи знищення акту, не раніш, як мине 2 місяці з дня оголошення.

68. Копії всіх засвідчених нотконторою договорів зберігає нотконтора в особливому наряді.

Розділ IX.

Укладення заповітів.

69. Заповіти складаються в нотаріяльному порядкові з додержанням усіх правил, що їх встановлено для нотаріяльних актів.

Складаючи заповіти, нотарі перевіряють, за відповідними артикулами нотаріяльного положення, законність розпоряджень заповідателя з боку об'єкту спадщини, осіб, що призначені за спадкоємців, або инших зазначених в заповіті умов, а також упевнюються в тому, що заповітні розпорядження викладено відповідно до волі заповідателя. Перевірку законности заповітних розпоряджень робиться шляхом перевірки змісту складуваного заповіту без вимагання будь-яких документів.

Заповіт, підписаний заповідателем особисто, а в разі його неписьменности - рукоприкладачем, підшивається звичайним порядком до актової книги, а другий примірник його, що за арт. 23 нотаріяльного положення має силу оригіналу, видається заповідателю.

70. В разі подання до нотконтори готового заповіту, підписаного особисто заповідателем (1 абз. арт. 425 Цив. Код.), нотар., до занесення заповіту до актової книги, повинен упевнитися, крім перевірки законности заповітних розпоряджень, і в тому, що вони відповідають волі заповідателя:

I. а) чи дійсно заповіт підписав заповідатель особисто;

б) чи дійсно та особа, що подала заповіт до нотконтори, є за заповідателя.

II. В разі подання заповіту, підписаного рукоприкладачем (2 абз. арт. 425 ЦК), належить перевірити ще й таке:

а) що підпис рукоприкладача є тотожній;

б) що заповіт складено не на користь особи, яка підписала заповіт.

71. Наколи заповідатель прибуде до нотконтори для укладення заповіту, нотар повинен упевнитися:

а) як що заповідатель письменний - в його особовості;

б) як що заповідатель неписьменний, ще й у особовості рукоприкладача, щоби запобігти можливісті складення заповітних розпоряджень на користь, особи, що підписала заповіт.

72. Наколи заповіт укладає особа що з фізичних причин не може власноручно підписати акта, то застосовується правила, які встановлено для фізично-дефективних, за артикулами 16 і 17 нотаріяльного положення.

73. За передбачених арт. 6 нотаріяльного положення випадків, нотар для укладення заповіту може виїхати в місце перебування заповідателя чи відрятити помічника.

74. Укладені заповіти можна змінювати і зносити на волю заповідателя. Укладені заповіти змінюється через нові заповіти, а зноситься через подання особливої заяви на їм'я нотаря чи до суду.

75. Заяву заповідателя про знесення заповіту, коли її подано безпосередньо до нотконтори, нотар у звичайному порядкові заносить до актової книги та, за п. 59 цієї інструкції, робить відповідну нотатку про знесення в книгах нотконтори і на другому примірникові заповіту, коли такого подано.

Увага. Наколи актову книгу, до якої занесено заповіта, надіслано, за арт. 9 нотаріяльного положення, до архіву окрсуду, нотар повідомляє окрсуд для занесення до неї відповідної нотатки.

Розділ X.

Прийняття до протесту та протест векселів.

76. Нотар повинен старанно перевіряти подавані до нотконтори для протесту векселі: чи відповідає даний вексель всім вимогам статуту про векселі, цеб-то, чи має вексель всі реквізити, передаточні написи векселедержавців та инше, а також термін подання до протесту.

В разі виявлення хиб, нотар негайно відмовляє прийняти векселя та, на жадання векселедержавця, негайно-ж видає йому довідку, подаючи причини відмовлення та зазначаючи відповідні артикули статуту про векселі чи пояснення до нього, які порушено.

77. Розірваних та надірваних векселів до протесту не приймається за винятком випадків, коли самий характер пошкодження векселя наявно свідчить про випадковість пошкодження, наприклад: векселя перервано на заломі через ветхість, одірвано край векселя зверху без пошкодження тексту векселя, або без порушення істотних реквізитів то-що.

78. Підчас перевірки правильности векселя треба мати на увазі:

1) У звязку зі встановленням сталої валюти й прикороченням обігу грошевих знаків зразку 1923 року з 11 травня 1924 року (Віст. ЦВК'у і РНК Союзу РСР за 1924 р., ч. 3, арт. 94), відсутність у векселях, що написані від 11 травня 1924 р., вказівок валюти золотом не позбавлює векселя векселевої сили.

2) Аж до заготування векселевих бланків нового зразку (постанова НКФ СРСР з 30 листопаду 1923 року - "Известия ЦИК СССР" за 1923 р., ч. 280) гербову оплату векселів належить провадити на підставі п. 1 арт. 21 і арт. 19 затвердженої 22 листопаду 1923 р. інструкції про застосування статуту про гербову оплату.

3) У тих випадках, коли термін платіжу по векселю припадає на неробочий день, терміном платіжу повинно рахувати перший робочий наступний за неробочим день, з якого повинно рахувати й термін для подання векселя до протесту.

Так саме, у всіх тих випадках, коли протест векселя повинно перевести в неробочий день, протест переводиться в перший наступний за неробочим робочий день.

79. Коли вексель задовольняє вимоги закону, нотар приймає його й негайно справляє з подавця векселя гербову і всі встановлені чинною таксою оплати: за чинності по прийнятих векселях, за протест векселя та повісткове.

Прийнятого векселя обов'язково негайно записується до книги "загального реєстру і оплат", де зазначається справлену оплату чинности що до прийняття векселя та повісткове. Одержані наперед гербове та оплата протесту векселя до загального реєстру не заноситься, а записується на прибуток до книги розрахунків по прийнятих до протесту векселях (п. "е" арт. 8 нотаріяльного положення) у графу 5 книги (форма 14).

80. Як що подано векселя до протесту, нотконтори, за арт. 12 статуту про векселі, вимогу про платіж подають лише до векселедавця (по простому векселю) або трасата, в разі протесту про неприйняття переказового векселя.

Вимогу про платіж до надписувачів не подається, але їх сповіщається про подані до протесту векселі, по адресах, поданих векселедержавцем або зазначених на векселі.

Увага. У тих випадках, коли зобов'язані за векселем особи мешкають поза місцем осідку контори й вручити вимогу в належний реченець нотконтора за дальністю не може, вимоги про платіж до них не надсилається.

81. Вимогу про платіж зобов'язаним за векселем особам нотарі повинні подавати того самого дня, коли векселя подано векселедержавцем до нотконтори, і, тільки в разі неможливости зробити це з технічних причин, - подавати такі вимоги наступного дня.

Протестувати векселі повинно не пізніш трьох годин дня, наступного після подання зобов'язаним за векселем особам вимоги про платіж.

82. Вексель, писаний реченцем на певний час після подання, може бути прийнятим до протесту лише після спливу визначеного в ньому реченця з дня подання. Час подання векселя фіксується нотаткою векселедавця на векселі або посвідченням нотконтори в порядкові арт. 30 нотаріяльного положення.

83. В разі внесення зобов'язаними за векселем особами платіжу по поданих до протесту векселях, нотконтори повинні прирахувати до сум, що належать по векселю, і також і проценти, згідно з арт. 15 статуту про векселі, а також усі зроблені векселедержавцем нотаріяльні витрати.

Невиплат зазначених процентів або витрат тягне за собою протест векселя.

84. В разі неоплати векселя в належний реченець, цеб-то до трьох годин дня наступного після надіслання вимоги про платіж, нотар опротестовує векселя. Протест вчиняється шляхом накладання штампу чи написом на самому векселі за встановленою формою (форма 11) й занесенням векселя до реєстру протестованих векселів (п. "г" арт. 1 нотаріяльного положення) (форма 15).

85. До цього-ж реєстру протестовавих векселів записується справлені: гербова оплата та оплата протесту векселя. Одночасно ці оплати списується на видаток в книзі розрахунків по векселях (з графи 5 до графи 13), куди їх тимчасово записано при поданні векселів. До книги загального реєстру і оплат протестованих векселів не заноситься.

Як що векселя буде оплачено до протесту, справлені наперед оплати (за протест векселя та гербове) повертається подавцеві векселя разом з валютою й одночасно ці оплати списується на видаток по книзі розрахунків по векселях (в графу 13).

86. Нотконтори надсилають відомості про протестовані векселі до місцевих органів Держбанку за формою 16 (див. додаток) що-тижня по середах. У відомостях подається всі дані за векселі, що їх опротестовано з понеділка до суботи попереднього тижня включно. Копії цих відомостей надсилається до місцевих відділів внутрішньої торгівлі та до инших установ за вказівками НКЮ.

87. В разі одержання грошей на заплату векселя, нотконтора приймає ці гроші і записує їх до спеціяльної грошевої книги (див. додаток форма 14 і 14а); до загальної грошевої книги нотконтори ці суми не записується.

Гроші приймається і на повну заплату векселя, і на часткову.

В першому разі векселя не опротестовується в другому - протест учиняється звичайним порядком. Про зроблену часткову заплату на векселі робиться відповідну нотатку. У щотижневому повідомленні до Держбанку зазначається тільки невиплачену суму.

Гроші, що поступили на виплату по векселях, видається векселедержавцеві або відповідно уповноваженій особі, Суми, що їх не витребували зазначені особи, вноситься не пізніш другого дня на біжучий рахунок нотконтори.

88. Для розрахунків за векселі, що їх подає до протесту Держбанк, в місцевих його установах нотаріяльні контори відкривають біжучий рахунок спеціяльного призначення для перераховуваних Держбанком авансом гербового, оплати нотаріяльник чинностей та оповісткового, а також для сум, що справляється на прибуток місцевих коштів по операціях з векселями, що подаються Держбанком.

Розмір авансу та час його внесення встановлюється за згодою нотконтор з Державним банком.

Суми, що лічаться на зазначеному біжучому рахункові, є в розпорядженні нотконтори, згідно з загальними правилами, цеб-то, всі надійшлі оплати перераховується у відповідні реченці на прибуток фіску чи місцевих коштів за належністю. Що-ж до сум, які вступають на прибуток місцевих коштів, додержується таких правил: тричі на місяць, а саме 10, 20 та в останній день кожного місяця нотконтора підраховує надійшлі на біжучий рахунок Держбанку суми місцевої оплати й перераховує їх на рахунок місцевого фінвідділу.

89. Нотконтора, в залежності від переведених операцій з векселями, належні за ці операції від Держбанку суми записує до загальної грошової книги (п. "д" арт. 8 нотар. положення), одночасно списуючи ці суми зі спеціяльного біжучого рахунку.

90. Порядок розрахунку авансами за надійшлі до протесту векселі, якого встановлено для Держбанку, може бути поширеним і на инші кредитові установи за згодою з відповідними нотконторами.

91. Облік грошових сум, що їх вноситься на заплату поданих до протесту векселів, провадиться по книзі розрахунків по векселях (п. "е" арт. 8 нотаріяльного положення, див. додаток ф. 14), до якої книги записується суми, що надійшли і на часткову і на повну заплату векселя.

92. Запис операцій переводиться в такий спосіб:

а) при одержанні сум на заплату векселя, суми ці заносяться до книги розрахунків по векселях, де заповнюється графи 1, 2, 3, 4.

В разі платіж вчиняється того-ж самого дня, суми, що видано на заплату, записується на видаток, в цьому разі заповнюється графи 8, 9, 10, 11 та 12.

Коли на протязі встановленого реченця надійшлі суми не буде виплачено повністю, їх вноситься на біжучий рахунок нотконтори, а в книзі заповнюється графи 7, 8, 9, 10, 11 та 12.

Грошові сум, які вносяться на заплату векселя безпосередньо до Держбанку на біжучий рахунок контори, записується в цій книзі в графі 7, 8, 9, 10, 11 і 12.

Графу 6 заповнюється в тому разі, коли внесену суму повністю виплачено за належністю.

У тих випадках, коли належні до виплати суми є на біжучому рахункові нотконтори, виплату провадить безпосередньо Держбанк за чеками нотконтори, і в цьому разі запис провадиться з заповненням граф 8, 9, 10, 11 і 12.

Що-дня книгу підраховується та виводиться лишок сумам, що є і в касі нотконтори і на біжучому рахункові.

Решта сум на біжучих рахунках повина відповідати решті, яку виведено в розрахункових книжках Держбанку, що видаються по кожному біжучому рахункові.

б) Нотаріяльні контори, до яких векселі до протесту надходять в невеликій кількості, ведуть книгу розрахунків по векселях за спрощеною формою (див. додат. форма 14а), додержуючись цих правил з тим, що видавані на оплат суми записується на прибуток у гр. 7, 8, 9, 10 і 11.

93. В разі стягання нотконторою оповісткових сум, цеб-то коштів доставки вимог по векселях, зазначені суми обов'язково проводиться по книзі "загального реєстру та оплат". Зазначені гроші на подорож видається особі, що доставляє повідомлення, лише за дійсною потребою під росписку, а решту прираховується до нотоплат і здається за належністю.

Розділ XI.

Порядок вчинення правочинів про перевласнення та заставу приватновласницьких морських торговельних суден.

94. Під час складання актів про продаж чи заставу приватновласницьких морських торговельних суден, згідно з постановою ЦВК і РНК СРСР з 8 серпня 1924 року "Про порядок продажу, застави та здавання в найми на підставі церті-партії морських торгових суден, що плавають під стягом Союзу РСР" (З З. СРСР за 1924 р., ч. 4, арт. 54), продавець повинен подати на доказ приналежности йому продаваного чи заставлюваного судна оригінал судного свідоцтва, виданого управлінням торговельного порту, про реєстрацію судна або оригінал судного квитка, видаваного відповідною установою в місці приписки судна (З. У. УСРР за 1922 р., ч. 15, арт. 254 і З. З. СРСР за 1924 р. ч. 11, арт. 103, п. 2).

95. Покупець - окрема особа чи група осіб - для посвідчення своєї правоздатности подає належний доказ приналежности до числа громадян СРСР, згідно з п. "г" арт. 1 постанови ЦВК і РНК Союзу РСР з 5 вересня 1924 р. "Про право плавання морських торгових суден під стягом Союзу РСР і про володіння морськими торговими суднами на праві власности" (З. З. СРСР за 1924 р., ч. 11, арт. 103), приватні юридичні особи, згадані в 2 частині арт. 3 постанови з 5 вересня 1924 р., окрім статуту, подають також належний доказ відповідности їх умовам, зазначеним у п. п. "Б" і "В" арт. 1 постанови з 5 вересня 1924 р.

96. При купівлі парового чи моторового судна не більш 150 футів завдовшки з місткістю більш 20 регістрових тон (п. "б" арт. 4 постанови з 5 вересня 1924 р.) покупець, крім цього, зобов'язаний показати посвідчення начальника порту, де приписане судно, про те, що він не має инших суден, приписаних до даного порту.

97. Вимогу п. "б" арт. 4 постанови з 5 вересня 1924 р. про те, що покупець судна зобов'язаний брати участь в справі особистою працею і зовсім не може мати жодних инших суден, належить пояснити покупцеві, зазначивши це в написі на акті.

98. На судневім свідоцтві або судневім квитку нотаріяльна контора робить напис про складення акту купівлі-продажу чи застави судна, зазначаючи час складення акту, число за актовою книгою й число за реєстром, та надсилає копію управлінню порта реєстрації судна.

Розділ XII.

Скарги на чинності нотарів.

99. Скарги за неправильні чинності нотарів при переведенні ними нотаріяльних чинностей, тяганину і т. инш. подається й розглядається в порядкові арт. арт. 231 - 234 Цив. Проц. Код.

Скарги за нечемне поводження і взагалі за усі чинності, що не торкаються безпосередньо нотаріяльних чинностей, подається без обмеження часом до голови окрсуду, що їх розглядає. В такому разі на нотаря може бути накладено кару в порядкові пункту "м" арт. 65 Положення про Судоустрій (Положення).

Розділ XIII.

Порядок зносин нотаріяльних органів з НКЮ та порядок подання звітности по нотаріяту.

100. Зі всіма питаннями юридичного характеру та що до вживання такс, і нотаріяльної, і за технічну роботу, нотконтори повинні звертатися безпосередньо до НКЮ, надсилаючи копії своїх листів до округового суду.

Безпосередньо до НКЮ також подають нотконтори пояснення, яких вимагає від них НКЮ з того чи иншого приводу, та звітні відомості.

101. Зі запитаннями адміністративно-господарчого характеру,як, наприклад, про відпустки, призначення співробітників, про дозвіл на ті чи инші витрати й таке инше, нотконтори повинні звертатися виключно до окрсуду, який розвязує такі питання самостійно й лише в разі трудности або инших перешкод звертається до НКЮ.

102. Матеріяли про діяльність місцевих нотаріяльних органів (нотар. звітні відомості, акти ревізії та инш.), які надходять до округових судів, використовується останніми для здійснення догляду за всіма місцевими ноторганами, згідно з п. п. 4, 6 і иншими цієї інструкції.

103. Встановлені за формою 8 звітні відомості про число та вид нотаріяльних чинностей складають нотаріяльні контори що-місячно в чотирьох примірниках, з яких один залишають в справах контори, два примірники, не пізніш 5 дня кожного наступного за звітним місяця, подають безпосередньо до НКЮ для перевірки та один примірник надсилають, одночасно з поданням відомостей до НКЮ, до належного округового суду для відому.

104. Грошову звітність нотконтори подають безпосередньо до окрфінвідділу за формами і в реченці, що встановлені Наркомфіном, додаючи оригінали всіх виправдуючих документів. Копії такої звітности, але без додатку документів або копій з них, нотконтори надсилають до округових судів для відому.

Копії звітів і надісланих виправдуючих документів залишається в нотконторі.

105. Народні судді та райвиконкоми в справі виконання ними нотчинностей, що їх передбачено увагою 1 до арт. 142 положення про судоустрій (Положення), всю звітність подають що-місячно до округових судів, не пізніш 5 дня наступного за звітним місяця. Округові суди, на підставі одержаних від нарсуддів та райвиконкомів відомостей, складають збірну що-місячну звітну відомість, за формою 8-а у трьох примірниках, з яких один залишають у себе, а два надсилають до НКЮ не пізніш 20 дня наступного за звітним місяця. Додавати звітні відомості окремих нарсудів та райвиконкомів не треба.

106. Загальний звіт про діяльність нотаріяту (і нотконтор, і нарсуддів та райвиконкомів) подають округові суди до НКЮ в загальному порядкові подання звітности про діяльність округових судів, але викладають окремо від загальної відомости.

107. Усі суми нотаріяльних оплат, що їх справляють ноторгани при виконанні нотаріяльних чинностей, за винятком переведених ними витрат, згідно з затвердженими кошторисами, нотконтори здають безпосередньо до місцевих кас Наркомфіну в порядкові, що передбачено в п. 17 цієї інструкції.

Порядок переведення нотаріяльних чинностей нарсудами, райвиконкомами та сільрадами передбачається окремою інструкцією.

 

Народній Комісар Юстиції
та Генеральний Прокурор Республіки

М. СКРИПНИК





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали