НАРОДНІЙ КОМІСАРІЯТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УСРР
НАРОДНІЙ КОМІСАРІЯТ ЮСТИЦІЇ УСРР

ПОСТАНОВА

від 15 жовтня 1927 р.

Харків

Інструкція про прикладення "Угоди про спадщину", складеної між Союзом РСР і Німеччиною

Щоб усунути будь-які сумніви, що їх може викликати виконання на місцях "Угоди про спадщину", складеної між Союзом РСР та Німеччиною (додаток до арт. 22 Консульського Договору - Зб. Зак. СРСР 1926 р., N 28, арт. 181), та щоб уточнити обов'язки, покладенні на адміністративні органи УСРР в справі виявлення й охорони спадщини після смерти німецьких громадян, - Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР та Народній Комісаріят Юстиції УСРР, скасовуючи постанову НКЮ УСРР з 15 вересня 1926 р. "Про порядок виконання угоди про спадщину, складеної між СРСР і Німеччиною" (Роз'яснення) (Зб. Уз. УСРР 1926 р., Від. II, N 28 - 29, арт. 106), з'ясовують:

1. За зазначеною угодою майно померлих німецьких громадян, що знаходиться в СРСР, ділиться на рухоме й нерухоме. За нерухоме майно вважається всякого роду будинки і право забудови.

Увага. Чинні в УСРР земельні закони про уживання сільських земель й ділянок залишається непорушними.

2. Дотично нерухомого майна угода не встановила ніяких правил, що змінювали б чинне законодавство УСРР. Це майно підлягає радянському законодавству так само, як би це майно залишилося після українського громадянина. Охоронних заходів суд вживає за розділом XXI Цивільно-Процесуального Кодексу і цією інструкцією, при цьому, оскільки законодавство УСРР не вимагає спеціяльних публікацій про залишення спадщини і виклик спадкоємців, суди УСРР не повинні їх робити.

Увага 1. Спадково-правні взаємини дотично рухомого майна німецьких громадян, - померлих на території УСРР, визначається законами Німеччини, а дотично нерухомого майна - законами УСРР і СРСР.

Увага 2. Коли на державу спадає майно на території іншої країни (нерухомість, підприємства, паї то-що), його повинно конче зліквідувати; ліквідацію провадить консул держави, що має право на спадщину.

3. За арт. 14 "Угоди про спадщину" заповітні розпорядження, що їх склали німецькі громадяни в УСРР при консулові Німеччини й за її законами, вважається в УСРР за важні. Так саме є важні заповітні розпорядження, що їх склали в Німеччині в органах НКЗС СРСР радянські громадяни за радянськими законами.

4. За виконання функцій "душоприказника", оскільки це стосується УСРР, треба вважати заповітовиконавця (арт. 427 Цив. Код.).

5. В спорах і правіжах, що виникають дотично рухомого спадкового майна зі спадкових правовзаємин, компетентні виключно суди держави небіжчика. Всі ж інші спори та правіжі дотично рухомого майна (невиконання зобов'язання то-що) розвязують суди держави, де залишено спадщину.

6. Спадкування рухомого майна німецьких громадян, померлих на території УСРР, визначається законами Німеччини.

Що-до рухомого майна адміністративні органи керуються нижчеподаними артикулами.

7. Діставши заяву про смерть німецького громадянина, орган ЗАГС'у повинен негайно повідомити про це округовий адміністративний відділ за місцем постійного мешкання померлого.

8. Одержавши повідомлення від органу ЗАГС'у про смерть німецького громадянина, округовий адміністративний відділ, не очікуючи відомостей, перелічених в арт. 9 цієї інструкції, повідомляє німецького консула про смерть.

Увага. Рівночасно з цим або негайно після цього, окрадмінвідділ надсилає національний пашпорт умерлого німецького громадянина для надіслання німецькому консулові на загальних підставах.

9. Рівночасно з повідомленням німецького консула про смерть округовий адміністративний відділ негайно з'ясовує:

а) чи залишились спадкоємці після померлого й де вони мешкають;

б) з чого складається спадщина й яка її вартість;

в) чи є розпорядження на випадок смерти

10. Коли є спадщина, округовий адміністративний відділ вживає заходів до її охорони, обмежуючись при цьому, до одержання від консула відповідних вказівок, складенням опису спадщини, запечатанням її й зданням на переховування.

На пропозицію консула належить вжити й інших охоронних заходів.

Увага. Що-до торговельно-промислових і сільсько-господарчих підприємств належить утриматися від запечатування, щоб дати змогу продовжати виробництво. Коли є таке підприємство й немає спадкоємців для ведення справ, окрадмінвідділ звертається до відділу соціяльного забезпечення з жаданням призначити відповідального піклувателя.

11. Коли німецький консул довідається про відкриття спадщини раніше за місцеву владу, він може запечатувати рухоме майно і скласти опис спадщини за німецькими законами.

В цьому разі консул повинен надіслати до округового адміністративного відділу засвідчені копії листування й опису майна та засвідчену копію розпорядження на випадок смерти, коли він його отримав.

Увага. Що-до розпорядження на випадок смерти, в якому є постанова в справі нерухомого майна, то консул повинен надіслати до окрадмінвідділу оригінал такого розпорядження для переслання до нарсуду.

12. В разі німецький консул не виявляє бажання прийняти участь в охоронних заходах що-до відкритої спадщини, то округовий адміністративний відділ передає всю справу до належного нарсуду. Консул, одначе, вправі прийняти участь в охоронних заходах і після передання справи до нарсуду; у такому разі належить прикладати правила угоди.

13. У всіх справах управління й урегулювання рухомої й нерухомої спадщини німецьких громадян, консул вправі заступати інтереси відповідних спадкоємців, належних до його держави, без спеціяльних повноважень; за договором консул, як такий, є заступник інтересів спадкоємців німецьких громадян.

14. З метою врегулювання спадщини, органи, що охороняють її, повинні на вимогу німецького консула видати йому рухому частину спадщини, включаючи всі документи померлого.

Увага. Розпорядження на випадок смерти, залишене померлим, належить до передання його консулові розпечатати.

15. Німецький консул вправі вимагати передання йому всіх спадкових прав від усіх осіб та установ в такім самім обсягу, в якім мав би це право сам померлий.

16. По скінченні 6 місяців з дня смерти спадкодавця консул видає спадщину спадкоємцям, а коли їх немає, - належним органам своєї держави. Коли консул не приймає участи в охороні залишеного майна, то по скінченні такого самого реченця органи, що охороняють майно, видають його спадкоємцям за постановою нарсуду.

17. Перед виданням майна спадкоємцям повинні бути оплачені або забезпечені державні податки і оплати, в тім числі й спадкові оплати та всі обгрунтовані правіжі приватних осіб, що мешкают в УСРР.

Після спливу 6 місяців з дня видання майна спадкоємцям або 12 місяців з дня відкриття спадщини уморюється право на незаявлені правіжі до спадщини приватних осіб, що мешкають в УСРР, і держорганів.

18. За потреби примусового виконання що-до спадщинного майна, що знаходиться у консула, відповідний орган може тільки просити консула видати ті чи інші речі, а при відмові з його боку, повідомляє про відмову Уповноваженого Наркомзаксправ, не вживаючи заходів безпосереднього примусу.

19. Коли виникнуть будь які сумніви в справі прикладення угоди, округовий адміністративний відділ, до вжиття тих або інших заходів, погоджує з НКВС питання, що викликає сумнів.

20. Угода про спадщину набула сили з 11 березня 1926 р.

Спадкові справи, що виникли після 26 липня 1922 р. (Зб. Узак. УСРР 1922 р., N 31, арт. 492) і не врегульовані до цього часу, регулюється також "Угодою про спадщину".

 

Заст. Народнього Комісара
Внутрішніх Справ УСРР

СЛИНЬКО

Народній Комісар Юстиції УСРР та
Генеральний Прокурор Республіки

В. ПОРАЙКО





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали