Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Огляд рішень Європейського суду з прав людини

ВЕРХОВНИЙ СУД

ОГЛЯД
рішень Європейського суду з прав людини

За період з 25.02.2019 по 01.03.2019

Дата прийняття:

26/02/2019

Дата набуття статусу остаточного:

26/05/2019
(Палата)
Набуття статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Назва:

CASE OF ANA IONESCU AND OTHERS v. ROMANIA
(Application nos. 19788/03 and 18 others)

Зміст:

Під час проваджень у національних судах за період з 1994 по 2008 роки встановлено, що майно заявників було незаконно націоналізоване під час правління комуністичного режиму. Заявники скаржилися, що попри встановлену незаконність такої націоналізації рішенням суду, держава не забезпечила відновлення їхнього права власності на майно, а у разі неможливості такого відновлення не забезпечила виплату компенсації.

Констатоване порушення (стаття):

Порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (право на мирне володіння майном).

 

Дата прийняття:

28/02/2019

Дата набуття статусу остаточного:

28/02/2019
(Комітет)

Назва:

CASE OF PANKIV v. UKRAINE(Application no. 37882/08)

Зміст:

Заявник стверджував про його побиття та катування працівниками правоохоронних органів з метою отримання зізнавальних показань та відсутність ефективного засобу правового захисту щодо своїх скарг; зазначав про ненадання йому своєчасної медичної допомоги. Окрім цього, заявник вказував, що зізнавальні показання, які були покладені в основу обвинувального вироку суду, він дав під примусом працівників правоохоронних органів. Заявник також скаржився на перешкоди у спілкуванні із членами родини.

Констатоване порушення (стаття):

Порушення статті 3 Конвенції (заборона катування) у процесуальному аспекті.
Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).

 

Дата прийняття:

28/02/2019

Дата набуття статусу остаточного:

28/05/2019
(Палата)
Набуття статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.

Назва:

CASE OF BEGHAL v. THE UNITED KINGDOM
(Application no. 4755/16)

Зміст:

Заявниця, громадянка Франції, постійно проживала у Великобританії.
Її чоловік, також громадянин Франції, був затриманий за підозрою у вчиненні терористичних актів.
Після поїздки до чоловіка заявницю разом з її трьома дітьми 4 січня 2011 року було зупинено в аеропорту Східний Мідланс (Англія) для проведення допиту згідно з Додатком 7 до Закону "Про тероризм" 2000 року. Працівники прикордонної служби повідомили заявниці, що вона офіційно не затримана та не підозрюється у тероризмі, проте вони мають допитати її для того, щоб встановити, чи може вона бути особою, яка зацікавлена у підбурюванні, підготовці або вчиненні терористичних актів. Заявницю обшукали та оглянули її багаж. Вона попросила дати їй можливість поспілкуватися зі своїм адвокатом. Після її телефонної розмови з ним, працівники правоохоронних органів, не дочекавшись адвоката, провели допит заявниці, під час якого була присутня її наймолодша дитина. Двом старшим дітям дозволили продовжити подорож, оскільки їх мали зустріти в аеропорту знайомі заявниці. Сама ж вона відмовлялася відповідати на запитання працівників міграційної служби, в результаті чого їй було пред'явлено обвинувачення у навмисному невиконанні обов'язків, передбачених Додатком 7 до згадуваного Закону.
12 грудня 2011 року за результатом судового розгляду заявницю було визнано винною у навмисному невиконанні обов'язків згідно з Додатком 7 до Закону "Про тероризм" та було звільнено від покарання з випробуванням.
Відповідно до положень Додатку 7 до цього Закону поліція, працівники міграційної служби та представники прикордонної служби вправі зупиняти, допитувати, оглядати речі та проводити обшук пасажирів у портах, аеропортах та міжнародних залізничних станціях. Допит може проводитися для встановлення обставин, які могли би свідчити про те, чи була ця особа зацікавлена у підготовці, підбурюванні або вчиненні терористичного акту. Попереднього дозволу на таке затримання не вимагалось, а тому правом зупинити та допитати особу можна було скористатися без наявності підозри у причетності до тероризму. Якщо особа відмовляється від співпраці з правоохоронними органами з цього питання, то вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності і їй може бути призначене покарання у виді штрафу або позбавлення волі до 3 місяців.

Констатоване порушення (стаття):

Порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).

 

Дата прийняття:

28/02/2019

Дата набуття статусу остаточного:

28/05/2019
(Палата)
Набуття статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.

Назва:

CASE OF H. A. AND OTHERS v. GREECE
(Application no. 19951/16)

Зміст:

Справа стосувалася поміщення 9-ти неповнолітніх біженців без супроводу у різні відділення поліції на період від 21 до 33 днів. Згодом заявники були поміщені до приймального центру "Diavata", а потім переведені до спеціальних установ для неповнолітніх. Заявниками є шість сирійських громадян, два громадянина Іраку і один громадянин Марокко, які прибули до Греції перед підписанням угоди між ЄС та Туреччиною щодо біженців у 2016 році. Вони прагнули поїхати до інших європейських країн.
На момент подій заявникам було від 14 до 17 років. У різні дати заявники були поміщені до відділень поліції Північної Греції, на період від 21 до 33 днів. Вони скаржилися на перенаселеність своїх камер, на відсутність опалення, вентиляції та освітлення, а також на низьку якість їжі, додавши, що їм не дозволяли вийти на прогулянку, вони спали на брудній підлозі. Один із заявників стверджував, що страждав астмою. Згодом заявники були переведені до приймального центру "Diavata", який з квітня 2016 року мав безпечну зону для неповнолітніх без супроводу під управлінням неурядової громадськоїорганізації. Пізніше заявники були переведені до іншого спеціального закладу для неповнолітніх без супроводу.
Заявники скаржилися на умови їхнього утримання. Однак прокурор відмовив у задоволенні їхньої скарги після того, як допитав трьох дорослих, які також перебували у тих же відділеннях поліції, що і заявники.
Двоє заявників також стверджували про жорстоке поводження з ними у відділенні поліції. Кримінальне та дисциплінарне провадження щодо цих фактів були припинені у 2017 році.

Констатоване порушення (стаття):

Порушення статті 3 Конвенції (заборона катування) у зв'язку із неналежними умовами перебування у відділенні поліції. Відсутність порушення статті 3 Конвенції щодо умов перебування в центрі "Diavata".
Порушення статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту) у поєднанні зі статтею 3 Конвенції.
Порушення пунктів 1 та 4 статті 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканість).

 

Дата прийняття:

28/02/2019

Дата набуття статусу остаточного:

28/05/2019
(Палата)
Набуття статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.

Назва:

CASE OF KHAN v. FRANCE
(Application no. 12267/16)

Зміст:

Заявник - неповнолітній дванадцятирічного віку, позбавлений батьківського піклування, незаконно перебуваючи на території Франції, прожив шість місяців у таборі Ланде (південна частина ділянки "lande de Calais"). Оскільки щодо нього не було встановлено опіку органами державної влади, він жив у бараці у нелюдських умовах. 19 лютого 2016 року неурядова громадська організація звернулася до суду з метою тимчасового розміщення заявника. Цього ж дня судовим наказом постановлено, що оскільки заявник не мав законних представників у Франції, йому призначено тимчасового представника. Рішенням від 22 лютого 2016 року національний суд розпорядився розмістити заявника у відділі соціального захисту дітей, забезпечити житлом та можливістю повернутись до членів своєї родини, які на той час проживали у Великобританії. ЄСПЛ констатував порушення статті 3 Конвенції з огляду на те, що влада не надала заявникові допомогу і, незважаючи на підтримку, яку він отримав від неурядових громадських організацій, що знаходяться на території "lande de Calais", протягом шести місяців проживав у середовищі та умовах, явно непридатних для дітей. До розпорядження національного суду компетентні органи влади навіть не персоналізували заявника як неповнолітнього іноземця у Франції, незважаючи на те, що він проживав у таборі протягом декількох місяців і як мала дитина мав привернути увагу органів влади. Засоби, які використовувалися для встановлення осіб без житла та умов проживання іноземних неповнолітніх, присутніх в таборі, були недостатніми. ЄСПЛ констатував, що у той час органи влади зіткнулися зі складним завданням щодо дотримання прав і свобод біженців у таборі "lande de Calais", зокрема забезпечення умов їх проживання та пошуку серед них неповнолітніх без супроводу батьків і визначення необхідності та обсягу надання медичної допомоги. Проте органи влади не зробили все, що можна було очікувати від них, для виконання своїх зобов'язань щодо захисту та надання допомоги заявникові - дванадцятирічному неповнолітньому, позбавленому батьківського піклування.

Констатоване порушення (стаття):

Порушення статті 3 Конвенції (заборона катування).




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали