ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.03.2010 р.

N 2/106-09-4367

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В. М., Короткевича О. Є., розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову від 01.12.2009 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі N 2/106-09-4367 господарського суду Одеської області про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Одеса, арбітражний керуючий Калашнікова Ю. В. (ліквідатор банкрута), м. Одеса, кредитор ВАТ "АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії (в судовому засіданні взяли участь представники: боржника - Марвінська І. В., довір.; кредитора - ОСОБА_7, довір.), встановив:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2009 р. порушено провадження у справі N 2/106-09-4367 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в порядку статей 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 08.10.2009 р. визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. (судді: Таценко Н. Б. - головуючий, Сидоренко М. В., Мишкіна М. А.), прийнятою за наслідками розгляду апеляційної скарги ВАТ "АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії, вказану постанову скасовано, а провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а скасовану постанову про визнання боржника банкрутом залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 51 Цивільного кодексу України, ст. 128 Господарського кодексу України, ст. 105 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо процесуального права ВАТ "АКБ СР "Укрсоцбанк" на звернення з апеляційною скаргою колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що таке право мають відповідно сторони у справі та прокурор (ст. 91 ГПК України). Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено законність та забезпечення, зокрема апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. З урахуванням наведеного ухвалення господарськими судами рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, є підставою для прийняття до розгляду апеляційної скарги такої особи на відповідне рішення (якщо скарга не підлягає поверненню згідно з приписами частини першої статті 97 ГПК України).

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлений факт визначення боржником в своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство у якості кредитора ВАТ "АКБ СР "Укрсоцбанк", суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції було правомірно здійснено апеляційне провадження за скаргою ВАТ "АКБ СР "Укрсоцбанк" на постанову суду першої інстанції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заборгованість боржника, на підставі якої порушено провадження у даній справі про банкрутство, ґрунтується на договорі кредиту від 22.01.2008 р. N 2008/686-Ф03.9/07, укладеному боржником з ВАТ "АКБ СР "Укрсоцбанк".

При цьому вказаний кредитний договір боржник укладав як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності, і кредит був наданий для придбання громадянкою ОСОБА_4 земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, тобто для особистих потреб фізичної особи.

У той же час норми ст. 53 Цивільного кодексу України визначають, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Такий порядок передбачений, зокрема статтями 47, 48 Закону про банкрутство.

Згідно ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Із викладених норм діючого законодавства вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована у встановленому законом порядку). При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами.

Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог в заяві про порушення справи про банкрутство боржника - фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність порушення провадження у даній справі про банкрутство з підстав відсутності доказів наявності у боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, заборгованості перед визначеним у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 53 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 6, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. у справі N 2/106-09-4367 - залишити без змін.

 

Головуючий:

Б. М. Поляков

Судді:

В. М. Коваленко

 

О. Є. Короткевич

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали