ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.2010 р.

N 22/46б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Короткевич О. Є. - головуючого (доповідач), Міщенко П. К., Хандуріна М. І., розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Сілай" на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року у справі N 22/46б господарського суду Луганської області за заявою ТОВ "Сілай" до ТОВ "Фірма Сілай" про банкрутство (за участю: від скаржника - Башкова С. І., від боржника - Пальченко О. А., дов. від 02.09.2010 року), встановив:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.10.2009 року на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинене провадження у справі N 22/46б про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СІЛАЙ", м. Луганськ (далі за текстом -ТОВ "Фірма "СІЛАЙ"), скасований мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року у справі N 22/46б ухвалу господарського суду Луганської області від 13.10.2009 року у справі N 22/46б залишено без змін.

ТОВ "Сілай" не погодилось з рішенням суду та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2010 року прийнято касаційну скаргу ТОВ "Сілай" на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року у справі N 22/46б до провадження та призначено скарги до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 41 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами кредитора є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абзаці другому статті 1 Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності, як це передбачено п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду N 15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство".

Як вбачається з матеріалів справи, кредитором додано до заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Фірма Сілай", яка обґрунтовано наявність безспірної кредиторської заборгованості на суму 500000 грн., з посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 22.01.2009 року у справі N 14/225 про стягнення з ТОВ "Фірма СІЛАЙ" на його користь 500000,00 грн., витрат на сплачене держмито в сумі 85,00 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн., наказ господарського суду Луганської області від 25.03.2009 року N 14/225 на суму 500000,00 грн., виданий на виконання зазначеного рішення; постанову Кам'янобрідського ВДВС Луганського МУЮ ВП N 12359987 від 15.04.2009 року про відкриття виконавчого провадження за зазначеним наказом.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що кредитором не надано належних доказів неможливості виконання за даними виконавчими документами, тобто не надано доказів неможливості боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора протягом встановленого ч. 3 ст. 6 Закону трьохмісячного строку

Однак, господарський суд не звернув уваги, що кредитор 20.08.2009 року звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника тобто вже після спливу трьох місячного строку протягом якого незадоволені боржником вимоги кредитора, передбаченого ст. 6 Закону, а тому суду попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фірма Сілай".

Враховуючи вищевикладене, колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Луганської області від 13.10.2009 року та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання.

Керуючись ст. ст. 125, 129 Конституції України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, постановив:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Сілай" у справі N 22/46б задовольнити.

2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року та ухвалу господарського суду Луганської області від 13.10.2009 року у справі N 22/46б скасувати.

3. Справу направити на розгляд до господарського суду Луганської області на стадію підготовчого засідання.

 

Головуючий

О. Є. Короткевич

Судді:

П. К. Міщенко

 

М. І. Хандурін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали