ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.05.2010 р.

N 19/224/09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В. М., Міщенка П. К., розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на ухвалу від 29.12.2009 р. господарського суду Запорізької області та постанову від 03.03.2010 р. Запорізького апеляційного господарського суду у справі N 19/224/09 господарського суду Запорізької області за заявою ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя до ТОВ "ГАРАНТ - АСТРА" (м. Запоріжжя) про банкрутство (представники сторін в судове засідання не з'явилися), встановив:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2009 р. за заявою ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - скаржник) порушено провадження у справі N 19/224/09 про банкрутство ТОВ "ГАРАНТ - АСТРА" порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2009 р. (суддя Даценко Л. І.) провадження у справі N 19/224/09 припинено на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. (судді: Шевченко Т. М. - головуючий, Кагітіна Л. П., Хуторной В. М.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, заяву про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника повернути до суду першої інстанції для розгляду.

Касаційна мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокремач. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Окрім визначених у вказаній статті особливостей, обов'язковою підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначенаст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство наявність безспірних вимог до боржника.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, кредитором у якості грошових зобов'язань боржника визначений податковий борг у сумі 900,58 грн. який складається із сум штрафних санкцій та пені.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (далі - Закон) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 1 Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі статтею 13 Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій та пені за порушення податкового законодавства, судами попередніх інстанцій зроблений правомірний висновок, що такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ініціюючим кредитором не надано належних доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Судами обґрунтовано зазначено, що таким доказом є факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням відповідно до ч. 5 ст. 17, ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин справи оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Вищий господарський суд України також зазначає, що за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова (ухвала) Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р., ст. ст. 1, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.12.2009 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. у справі N 19/224/09 залишити без змін.

3. Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Б. М. Поляков

Судді:

В. М. Коваленко

 

П. К. Міщенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали