ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.03.2010 р.

N 6/112-06

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О. Є., Панової І. Ю., розглянувши касаційну скаргу ПП "Зевс", м. Ромни Сумської області на постанову від 25.11.2009 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі N 6/112-06 господарського суду Сумської області за заявою ВАТ "Укрнафта", м. Київ до ТОВ "Влад", м. Ромни Сумської області про банкрутство, в судовому засіданні взяв участь представник ВАТ "Укрнафта" - Бунечко В. І., довір., встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.08.2006 р. порушено провадження у справі N 6/112-06 про банкрутство ТОВ "Влад".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.07.2009 р. за результатами попереднього засідання, зокрема визнано грошові вимоги ПП "Зевс" до боржника в сумі 264000 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2009 р. (судді: Карбань І. С. - головуючий, Бабакова Л. М., Шутенко І. А.) вказану ухвалу в частині визнання грошових вимог ПП "Зевс" скасовано та виключено ці грошові вимоги з реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, ПП "Зевс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції в частині визнання грошових вимог скаржника.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 562, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник посилається на те, що його грошові вимоги підтверджуються належними доказами, а тому підлягають визнанню.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, грошові вимоги ПП "Зевс" до боржника в сумі 264000 грн. складаються з нарахованої кредитором орендної плати за укладеним з боржником договором оренди від 30.04.2004 р.

Частина 1 статті 14 Закону про банкрутство передбачає, разом із заявами з грошовими вимогами до боржника кредитори зобов'язані подати документи, що такі вимоги підтверджують.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Однак у підтвердження заявлених грошових вимог кредитором не надано жодних первинних, зокрема бухгалтерських, документів, що свідчать про наявність заборгованості боржника.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В свою чергу, за правилами статті 11 названого Закону на основі даних бухгалтерського обліку складається баланс, який є складовою частиною фінансової звітності підприємства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно балансу боржника станом на 31.12.2005 р. його загальна кредиторська заборгованість складає 291100 грн., у тому числі 210059,35 грн. - заборгованість перед ініціюючим кредитором ВАТ "Укрнафта". Отже, заборгованість перед ПП "Зевс" у сумі 264000 грн. згідно документів фінансової звітності боржника відсутня.

Про відсутність даних щодо наявності у боржника заборгованості перед ПП "Зевс" зазначено і у висновку проведеної у справі судово-економічної експертизи від 02.06.2008 р. N 2229.

Акт звірки взаємних розрахунків, доданий кредитором до заяви з грошовими вимогами, не є первинним документом, який свідчить про наявність заборгованості. Послідуючі надані кредитором документи протирічать документам фінансової звітності боржника.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції законно та обґрунтовано відмовлено ПП "Зевс" у визнанні його грошових вимог до боржника.

Отже, підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 9, 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу ПП "Зевс" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2009 р. у справі N 6/112-06 залишити без змін.

 

Головуючий

Б. М. Поляков

Судді:

О. Є. Короткевич

 

І. Ю. Панова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали