ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.03.2010 р.

N 12/26б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В. М., Короткевича О. Є., розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Лисичанськ Луганської області" на постанову від 10.11.2009 р. Луганського апеляційного господарського суду у справі N 12/26б господарського суду Луганської області за заявою ТОВ "Торгова група "Восток" (м. Луганськ) до ВАТ "Автодорожник" (м. Луганськ) про банкрутство, арбітражний керуючий - Сидоренко М. В. (розпорядник майна), м. Луганськ (в судовому засіданні взяли участь представник скаржника - Гуков К. В., довір.), встановив:

У провадженні господарського суду Луганської області знаходиться справа N 12/26б про банкрутство ВАТ "Автодорожник".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.09.2009 р. частково визнано грошові вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Лисичанськ Луганської області" (далі - скаржник) до боржника в сумі 5031275,70 грн., а у визнанні решти кредиторських вимог на суму 5388129,51 грн. відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. (судді: Медуниця О. Є. - головуючий, Лазненко Л. Л., Перлов Д. Ю.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, штрафні санкції нараховані ним правомірно, оскільки передбачені умовами укладених з боржником договорів, а факти невиконання боржником цих договорів підтверджені належним чином.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, загальна сума заявлених скаржником грошових вимог становить 10419805,21 грн. Частина грошових вимог в сумі 4839681,14 грн. (борг за кредитом, відсотки, пеня, інфляційні нарахування), що стягнута з боржника на користь кредитора за рішенням суду, була визнана судом в оскаржуваній постанові.

Разом з тим, кредитор також просив визнати штрафні санкції в сумі 5579323,67 грн. та судові витрати за подання заяви з грошовими вимогами в сумі 400 грн. Штрафні санкції нараховані кредитором за ненадання боржником інформації щодо його господарської діяльності, порушених судових справ за участю боржника, вартості предмету застави; за самовільне відчуження предмету застави; за надання боржником комерційного кредиту без згоди кредитора. В обґрунтування грошових вимог у цій частині кредитор посилається на п. 5.5 кредитного договору від 30.07.2008 р. N 178 та п. 6.2 договору застави товарів в обігу від 30.07.2008 р. N 181.

Відповідно до приписів статті 1 Закону про банкрутство об'єктом процедури банкрутства є виключно грошові зобов'язання боржника.

У той же час, нараховані кредитором штрафні санкції хоча і мають грошовий вираз, але є похідними від зобов'язань, які за своєю правовою природою відносяться до категорії негрошових.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, боржник у будь-якому випадку несе відповідальність, передбачену Законом або договором, за порушення ним грошового зобов'язання перед кредитором.

Що стосується вимог, які випливають з негрошових зобов'язань і які мають грошовий вираз, то в цих випадках такі вимоги повинні бути обчислені, тобто визначені відповідним судовим рішенням в порядку позовного провадження.

При цьому в процедурі банкрутства господарський суд не вирішує спір по суті, а лише констатує наявність або відсутність грошових зобов'язань боржника.

Як вбачається, попередні судові інстанції зазначали про те, що скаржник не довів фактів порушення боржником умов договору, які є підставою для нарахування штрафних санкцій, а також не вказував час виникнення зобов'язань боржника та строк, у який мали бути сплачені штрафні санкції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, встановлені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, зазначені обставини не можуть бути встановлені під час здійснення касаційного провадження.

Стосовно грошових вимог в частині понесених кредитором судових витрат судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що такі вимоги погашаються в порядку ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 1, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Лисичанськ Луганської області" залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. у справі N 12/26б залишити без змін.

 

Головуючий

Б. М. Поляков

Судді:

В. М. Коваленко

 

О. Є. Короткевич

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали