ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 12 липня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Вус С. М., суддів: Гриціва М. І., Коротких О. А., за участю прокурора - Саленка І. В., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 липня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_5, встановила:

Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, таку, що не має судимості, за ст. 166 КК України виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 10 грудня 2009 року вирок залишено без зміни.

Окремою ухвалою апеляційного суду Сумської області від 10 грудня 2009 року було звернуто увагу прокурора Сумської області про наявність підстави для застосування необхідних заходів відносно конкретних прокурорських працівників у зв'язку з допущенням порушень прав громадянина, пов'язаних з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності ОСОБА_5.

Досудовим слідством ОСОБА_5 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи матір'ю неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, не займалась його вихованням, не піклувалась про його розвиток, не контролювала хід здобуття ним освіти, внаслідок чого ОСОБА_6 систематично не відвідував заняття у школі, не був атестований за 7 клас навчання, він вчинив адміністративне правопорушення та злочин, що спричинило для її неповнолітнього сина тяжкі наслідки.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 з направленням справи на додаткове розслідування у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. На думку прокурора, суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_5 за ст. 166 КК України, оскільки її винність доведена зібраними по справі доказами, які на думку прокурора, залишені судом поза увагою. Крім того, зазначає про необхідність скасування окремої ухвали апеляційного суду, оскільки прокурор під час розгляду справи в апеляційній інстанції висловлював свою правову позицію щодо порушень кримінально-процесуального законодавства в ході розслідування даної кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Саленка І. В., який підтримав касаційне подання та просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 та окрему ухвалу апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Згідно з ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як убачається із матеріалів справи, суд належним чином проаналізував зібрані у справі органом досудового слідства докази і, дотримуючись вимог ст. 334 КПК України, вказав у вироку, з яких саме підстав він дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 за ст. 166 КК України.

Відповідно до ст. 166 КК України об'єктивна сторона цього злочину полягає в злісному невиконанні батьками обов'язків по догляду за дитиною, що призвело до тяжких наслідків.

За змістом цієї норми закону, кримінальна відповідальність настає у разі коли злісне невиконання батьками обов'язків по догляду за дитиною спричинило тяжкі наслідки. При цьому, обов'язковою умовою кримінальної відповідальності батьків є те, що зазначені наслідки перебувають у причинному зв'язку з їх діяннями. Тяжкі наслідки, це оціночна ознака, яка визначається у кожному конкретному випадку.

Як убачається з матеріалів справи, орган досудового слідства на підтвердження настання тяжких наслідків послався на систематичне невідвідування ОСОБА_6 занять у школі, його не атестацію за сьомий клас, вчинення ним адміністративних правопорушень та злочину.

Проте, відповідно до об'єктивної сторони цього злочину наведені органом досудового слідства обставини, не є тяжкими наслідками для неповнолітнього.

За таких обставин, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ст. 166 КК України.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_5, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізувавши усі доводи апеляції прокурора, поданої на вирок місцевого суду, обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Відповідно до ст. 380 КПК України апеляційний суд при наявності підстав, передбачених ст. 232 КПК України, виносить окрему ухвалу, якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних наслідків. Окрему ухвалу може бути також винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.

Разом із тим, як убачається зі змісту окремої ухвали, підставою для її винесення стала правова позиція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, щодо скасування виправдувального вироку місцевого суду та повернення справи прокуророві на додаткове розслідування, а також твердження про те, що розслідування справи провадила не уповноважена на те особа.

Однак, правова позиція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не може бути підставою для винесення окремої ухвали щодо її неправильності. Даних про те, що прокурор навмисно порушила закон чи допустила недбале виконання своїх службових обов'язків немає.

Також в окремій ухвалі вказано про наявність підстави для застосування необхідних заходів відносно конкретних прокурорських працівників у зв'язку з допущенням порушень прав громадянина, пов'язаних з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності ОСОБА_5.

Проте з урахуванням диспозиції ст. 166 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за цим законом у разі настання тяжких наслідків, що є оціночною ознакою і її наявність чи відсутність у кожному конкретному випадку встановлюється слідчим, прокурором та судом, колегія суддів вважає, що враховуючи конкретні обставини даної справи, позиція висловлена апеляційним судом в окремій ухвалі щодо порушення прав ОСОБА_5, пов'язаних з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності, є передчасною.

Крім того, сам факт постановлення виправдувального вироку не може являтися підставою вважати, що слідчим чи прокурором особу незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що окрема ухвала апеляційного суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (у редакції Законів України N 2533-III від 21 червня 2001 р. і N 3323-IV від 12 січня 2006 р.), колегія суддів ухвалила:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 10 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Окрему ухвалу апеляційного суду Сумської області від 10 грудня 2009 року скасувати.

 

Судді:

С. М. Вус

 

М. І. Гриців

 

О. А. Коротких

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали