ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 5 липня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Короткевича М. Є., суддів: Прокопенка О. Б. та Гриціва М. І., за участю прокурора - Вергізової Л. А., розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 5 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6, установила:

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Первомайська Миколаївської області, мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки кожного.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи, навчання та проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в цю інспекцію.

Покладено на законних представників неповнолітніх засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обов'язок щодо нагляду за засудженими і проведення з ними виховної роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь експертної установи 234 гривні 60 копійок судових витрат.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнано винними у тому, що вони таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_9 З цією метою ОСОБА_5 сам 28 і 29 листопада 2009 року, а наступного дня за попередньою змовою в групі з ОСОБА_6 у АДРЕСА_3 прийшли до будинку потерпілого, розбили шибку у вікні й через отвір, що утворився, проникли всередину, звідки викрали належні ОСОБА_9 побутову техніку, системний блок та інші комплектуючі до комп'ютера на загальну суму 1670 гривень.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційній скарзі прокурор вважає, що з урахуванням того, що порядок дослідження доказів відбувався в порядку ст. 299 КПК України, суд не мав права виключати з обвинувачення ОСОБА_5 кваліфікацію його дій за ознакою повторність. Крім того, суд не врахував ступінь вини засуджених, їх майновий стан, внаслідок чого неправильно стягнув судові витрати з них у солідарному порядку. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора Вергізову Л. А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У касаційному поданні, як видно з його змісту, прокурор не оспорює фактичні обставини події злочинів, доведеність винності засуджених у цих діяннях, кримінально-правову оцінки їх дій за ч. 3 ст. 185 КК України. Не ставиться під сумнів у скарзі й дотримання передбаченого кримінально-процесуальним законом порядку судового розгляду справи, вид і розмір покарання, рішення суду про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Та обставини, що суд не вказав у вироку однієї із кваліфікуючих ознак злочину - повторності, сама по собі не може бути визнана істотною підставою для втручання у судове рішення. Ця ознака була інкримінована ОСОБА_5 під час досудового слідства. У судовому засіданні оголошувалася йому під час читання обвинувального висновку. Засуджений захищався від обвинувачення у крадіжці, кваліфікованої за тією ознакою, визнав свою провину у цьому діянні і не наполягав на дослідженні фактичних обставин справи. Крім того, як видно із вироку, формулюючи обвинувачення, суд виклав обставини справи таким чином, що з них, фактично, можна визначити наявність у діях засудженого ОСОБА_5 ознак скоєння крадіжки чужого майна повторно.

Тому доводи касаційного подання про неправильне застосування кримінального закону є необґрунтованими.

Поряд з тим слід визнати слушними твердження прокурора про неправильне обрання способу відшкодування судових витрат.

Відповідно до ст. 93 КПК України у разі, якщо винними у злочині визнається декілька осіб, обов'язок відшкодування судових витрат покладається на кожного із них, ураховуючи ступінь вини та майновий стан засудженого.

Зі справи видно, що роль і ступінь участі засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в настанні злочинного результату неоднакова: ОСОБА_5 двічі сам та один раз із ОСОБА_6 вчинив крадіжки майна ОСОБА_9 Судові витрати складаються із сум, витрачених на проведення дактилоскопічної експертизи, проведеної після закінчення всіх епізодів злочинної діяльності засуджених. У справі немає даних, які б вказували на істотні відмінності між майновими станами засуджених.

Ці обставини дають підстави покласти обов'язок із відшкодування встановлених у даній справі судових витрат у різних частинах: на ОСОБА_5 у розмірі 156 гривень 40 копійок, на ОСОБА_6 - 78 гривень 20 копійок. При цьому треба зазначити, що таке рішення не тягне за собою необхідності скасовувати вирок, на що наголошується в поданні прокурора.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів ухвалила:

касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 змінити: стягнути з ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 156 гривень 40 копійок, а з ОСОБА_6 - 78 гривень 20 копійок.

У решті вирок залишити без зміни.

 

Судді:

М. Є. Короткевич

 

О. Б. Прокопенко

 

М. І. Гриців

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали