ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 12 вересня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Потильчака О. І., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (далі - ДСП "Чорнобильська АЕС") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2010 року в справі N 6/179/9 (Постанова N 6/179/9) за позовом ДСП "Чорнобильська АЕС" до Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, треті особи - Неданчицька сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області, Славутицька міська рада Київської області, комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутича Київської області, про спонукання вчинити певні дії, встановив:

У березні 2011 року до Верховного Суду України звернулося ДСП "Чорнобильська АЕС" з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2010 року в справі N 6/179/9 (Постанова N 6/179/9).

Заява мотивована тим, що суд касаційної інстанції в цій справі, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції і, відповідно, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, застосувавши до спірних правовідносин статті 122, 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтю 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), дійшов висновку про те, що здійснення землекористувачем добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою за його заявою до власника земельної ділянки тягне відповідні обов'язки у власника земельної ділянки прийняти рішення про припинення такого права. Водночас, суд касаційної інстанції зазначив, що спосіб захисту порушеного права, визначений позивачем у позовній заяві, не відповідає положенням статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, статті 152 ЗК України, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Разом із тим у справі N 6/180/10 за позовом ДСП "Чорнобильська АЕС" до Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, треті особи: Неданчицька сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області, Славутицька міська рада Київської області, комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутича Київської області, про спонукання вчинити певні дії, суд касаційної інстанції, застосувавши до подібних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ДСП "Чорнобильська АЕС" та інших осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення IX сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 14 лютого 1992 року, УКБ НВО ЧАЕС надано у постійне користування земельну ділянку площею 7,56 га для будівництва автодороги від Неданчичі - Любеч до с. Н. Рудня.

Згідно з актом прийому-передачі відомчих об'єктів у комунальну власність від 31 березня 2001 року об'єкт "Автодорога Н.Рудня - Любеч - Неданчичі" передано у комунальну власність територіальної громади м. Славутича Київської області. Зазначений об'єкт перебуває на балансі комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутича Київської області.

5 листопада 2008 року ДСП "Чорнобильська АЕС" направило відповідачу лист за N 4409-71/16-513, в якому просило припинити право постійного користування земельною ділянкою та анулювати акт на право постійного користування землею, зокрема земельною ділянкою площею 7, 56 га, на якій побудовано автодорогу Неданчичі - Любеч до с. Н. Рудня, у зв'язку з переданням об'єктів у комунальну власність територіальної громади м. Славутича Київської області.

22 травня 2009 року ДСП "Чорнобильська АЕС" направило відповідачу заяву за N 1995/39/5-212 про добровільну відмову від права постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Будь-якого рішення із порушеного питання відповідачем прийнято не було.

Спір між сторонами в справі, що розглядається, виник з приводу бездіяльності Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області при здійсненні нею повноважень щодо прийняття рішення за заявою ДСП "Чорнобильська АЕС" про припинення права постійного користування земельною ділянкою. При цьому позивач обрав спосіб захисту порушеного права шляхом подачі позову про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов'язання останнього прийняти рішення щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту кореспондується і з приписами статті 20 ГК України, якою встановлено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, Вищий господарський суд України одночасно з висновками про невідповідність вимогам закону обраного позивачем у межах господарського судочинства способу захисту, погодився з їхніми висновками про відсутність порушень з боку відповідача положень статей 122, 142 ЗК України, якими визначено повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок у користування та можливість припинення права постійного користування земельною ділянкою за заявою землекористувача про добровільну відмову, і не звернув увагу на те, що наведені висновки є взаємовиключними.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього ж суду в іншому судовому рішенні в справі N 6/180/10, то заява ДСП "Чорнобильська АЕС" підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2010 року (Постанова N 6/179/9) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий

О. І. Потильчак

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали