ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

31.05.2010 р.

N 8/269

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів - Пилипенко О. Є. (головуючий), Каракашьян С. К., Огурцов О. П., при секретарі - Ісаковій Є. К. за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до Кабінету Міністрів України, третя особа 1 - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, третя особа 2 - компанія "Венко Інтернешинл лімітед" , третя особа 3 - компанія "Венко Прикерченська ЛТД", про визнання незаконними та нечинними розпоряджень від 19.04.2006 р. N 210-р та від 03.10.2007 р. N 828-р. (за участю представників сторін: від позивача - Гончар Т. М., за дов. N юр-621/д від 14.12.2009 р., Мануілова Я. І., за дов. N юр-612/д від 11.12.2009 р., від відповідача - Опанасенко А. В., за дов. N 29-22/941 від 18.03.2010 р., від третьої особи 1 - не з'явився, від третьої особи 2 - не з'явився, від третьої особи 3 - Стельмащук А. В., за дов. від 25.05.2008 р., Задорожна О. І., за дов. від 29.05.2010 р., від прокуратури - Красножон О. М., посвідчення N 24, в судовому засіданні була присутня Гречуха О. М., посвідчення N 548), встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними з дати прийняття розпоряджень N 210-р від 19.04.2006 р. "Про визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря" та N 828-р від 03.10.2007 р. "Про підписання Угоди між Кабінетом Міністрів України та компанією "Венко Інтернешнл лімітед" про розподіл вуглеводнів, які видобуваються у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря" .

Представники позивача адміністративний позов підтримали, просили вимоги задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що конкурс на укладення Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуваються у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, (далі -Угода), як такий, з оцінюванням заяв учасників, порівнянням і оцінкою пропозицій на відповідність критеріям, визначеним ч. 1 ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції", не проводився ні Міжвідомчою комісією з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (далі -Міжвідомча комісія), ні Кабінетом Міністрів України. Таким чином, ВАТ "Укрнафта"вважає, що Відповідач порушив ч. 2 ст. 19, п. 10 ч. 1 ст. 116 Конституції України, ч. 4 ст. 6 та ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції". Підставою для скасування розпорядження N 828-р від 03.10.2007 р., на думку Позивача, є те, що передача переможцем конкурсу на укладення Угоди, компанією "Венко Інтернешнл лімітед" , всіх прав та обов'язків Інвестора за Угодою на користь компанії "Венко Прикерченська Лтд" свідчить про відсутність наміру здійснювати діяльність із видобування вуглеводнів на території Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, відтак, Угода не відповідає вимозі, яка міститься у ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі сторони правочину.

Крім того, позивач подавав додаткові письмові пояснення стосовно того, що оцінка заявок учасників конкурсу на укладення Угоди мала бути здійснена безпосередньо Кабінетом Міністрів України під час його засідання, а не на підставі оцінки, здійсненої Міжвідомчою комісією. Окрім того, Позивач зазначив, що протоколом засідання Міжвідомчої комісії N 13 від 03.04.2006 р. було погоджено та схвалено перелік критеріїв, за якими визначається переможець конкурсу на укладення Угоди, хоча розгляд і оцінка зареєстрованих заяв і доданих до них матеріалів мали здійснюватися за критеріями, визначеними відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції". ВАТ "Укрнафта"також зазначило, що з протоколу засідання Міжвідомчої комісії N 10 від 25.03.2006 р. вбачається, що учасники конкурсу подавали не лише одноособові заявки, але й спільні заявки на участь у конкурсі на укладення Угоди.

Представник відповідача проти вимог позивача заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскаржувані розпорядження залишити в силі. В обґрунтування позиції Уряду посилався на те, що оскаржувані розпорядження відповідають вимогам чинного законодавства та не порушують права, свободи та інтереси позивача, а також, наполягав на відмові позивачу у позові, так як в частині позовних вимог щодо оскарження про розпорядження N 210-р від 19.04.2006 р. позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Третя особа 1 письмових пояснень по суті адміністративного позову не надала, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки представника у судове засідання не повідомила.

Третя особа 2 - Компанія "Венко Інтернешнл лімітед" є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, яка набрала чинності для України відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" N 2052-III від 19.10.2000 р.

Ухвалою від 09.07.2008 р. Позивача було зобов'язано надати суду нотаріально засвідчені копії перекладу на англійську мову документів по справі та у зв'язку з повідомленням третьої особи 2 про розгляд справи через Міністерство юстиції України зупинено провадження у справі до 10.02.2009 р.

У зв'язку з неврученням документів по справі третій особі 2 ухвалою від 10.02.2009 р. було зобов'язано позивача надати нотаріально засвідчені копії перекладу на англійську мову у трьох примірниках документів по справі для вручення їх третій особі 2 через Міністерство юстиції України. Судове доручення про вручення документів представнику компанії "Венко Інтернешнл лімітед" знову не було виконане.

Ухвалою від 23.09.2009 р. було зобов'язано Компанію "Венко Прикерченська Лтд"надати суду нотаріально завірені копії перекладу на англійську мову процесуальних документів у справі для цілей повідомлення третьої особи 2 про розгляд справи через Міністерство юстиції України, провадження у справі зупинено до 06.04.2010 р.

У судове засідання 06.04.2010 р. представник третьої особи 2 не з'явився, про дату час і місце судового засідання третя особа 2 була повідомлена належним чином. Причини неявки представника у судове засідання суду не відомі.

Третя особа 3 надала письмові пояснення по суті спору, у яких просила відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки конкурс на укладення Угоди був проведений Кабінетом Міністрів України із дотриманням норм чинного законодавства. Зокрема, допоміжним спеціалізованим органом Кабінету Міністрів України -Міжвідомчою комісією з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції було вивчено, проаналізовано та оцінено заявки учасників конкурсу. За наслідками такої оцінки Міжвідомча комісія порекомендувала Кабінету Міністрів України визначити переможцем конкурсу компанію "Венко інтернешнл лімітед" . Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом, погодившись із пропозицією Міжвідомчої комісії, розпорядженням N 210-р від 19.04.2006 р. визначив компанію "Венко інтернешнл лімітед" переможцем конкурсу, а розпорядженням N 828-р від 03.10.2007 р. - затвердив проект Угоди.

Прокуратура підтримала позицію відповідача, в задоволенні адміністративного позову просила відмовити повністю.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Заявлено позов про визнання визнання незаконними та нечинними з дати прийняття розпоряджень N 210-р від 19.04.2006 р. та N 828-р від 03.10.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України N 59-р від 04.02.2004 р. Прикерченську ділянку надр континентального шельфу Чорного моря було включено до переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря" N 1263 від 22.12.2005 р. затверджено умови конкурсу на укладення Угоди.

Як вбачається з протоколу засідання Міжвідомчої комісії N 2 від 26.01.2006 р., конкурс на укладення Угоди був оголошений Міжвідомчою комісією 24.12.2005 р.

З протоколу засідання Міжвідомчої комісії N 10 від 25.03.2006 р. вбачається, що за результатами відкритого засідання Міжвідомчої комісії, яке відбулось 25.03.2006 р. і на якому було оприлюднено подані заявки на участь у конкурсі на укладення Угоди, Міжвідомча комісія прийняла до розгляду заявку компанії "Хант Ойл Кампані оф Юкрейн Ел.Ел.Сі."(США) (Hunt Oil Company of Ukraine L.L.C. (USA), спільну заявку "Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (ІІІ) Б.В." (Нідерланди) (Shell Exploration and Production Ukraine Investments (III) B.V. (Netherlands) з компанією "ЕксонМобіл Експлорейшн енд Продакшн Блек Сі (Офшор Юкрейн) Лімітед"(США) (ExxonMobil Exploration and Production Black Sea (Offshore Ukraine) Limited (USA), заявку компанії "Венко Інтернешнл Лімітед" (США) (Vanco International Limited (USA), спільну заявку "Туркіє Петроллері А.О."(ТПАО) (Турція) (Turkiye Petrolleri A.O. (TPAO) (Turkey) і компанії Альфекс Уан Лімітед ("Альфекс") (Alphex One Limited ("Alphex") та заявку компанії ВАТ "Укрнафта"(Україна) (VAT "(Ukraine), допустивши, таким чином, вказаних осіб до участі у конкурсі на укладення Угоди.

Протоколом засідання Міжвідомчої комісії N 13 від 03.04.2006 р. було затверджено Загальні принципи оцінки заявок учасників відкритого конкурсу на право укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря. Зазначеним протоколом, зокрема, виділено одинадцять основних та три додаткові критерії.

Основні критерії включають наступні критерії оцінки конкурсної документації:

- забезпечення оптимальної робочої програми геологічного вивчення ділянки надр, яка передбачає виконання 3D сейсмічних робіт до початку розвідувального буріння;

- найефективніші технологічні рішення ведення робіт;

- програма робіт на ділянці надр забезпечує найбільш раціональне використання природних ресурсів;

- забезпечення оптимальних заходів охорони довкілля;

- запропоновані більш привабливі умови інвестування;

- запропоновані найкращі пропозиції щодо розподілу продукції на користь держави;

- міжнародний досвід інвестора та фінансова забезпеченість виконання програми робіт та інвестування, відповідно до умов, викладених в умовах конкурсу;

- досвід ведення геологорозвідувальних робіт на глибоководних шельфах морів з метою пошуку вуглеводнів;

- зобов'язується залучати місцевих спеціалістів, матеріали, обладнання та послуги до робіт на ділянці, коли це є доцільним;

- зобов'язується забезпечити навчання українського персоналу під час проведення робіт на ділянці надр;

- зобов'язується реінвестувати частину одержаного прибутку для виконання нових геологорозвідувальних та видобувних проектів у межах території України.

Додаткові критерії складаються з таких:

- реалізація інвестором продукції, що належить йому відповідно до угоди про розподіл видобутих вуглеводнів, у межах території України;

- терміни отримання першої продукції;

- дотримання безпеки та охорони праці персоналу, залученого до робіт, передбачених угодою.

Відповідно до протоколу спільного засідання робочих груп Міжвідомчої комісії щодо попередньої оцінки заявок учасників конкурсу на укладення Угоди від 12.04.2006 р. під час зазначеного засідання було затверджено на основі консенсусу попередню порівняльну оцінку заявок учасників конкурсу. Згідно із зазначеною попередньою оцінкою заявка компанії "Венко Інтернешнл лімітед" набрала найбільшу кількість балів за основними 11-ма критеріями - 149 балів зі 190 можливих (за додатковими критеріями пропозиції не були оцінені).

За результатами аналізу заявок, поданих учасниками конкурсу, Міжвідомчою комісією було складено Висновки та пропозиції щодо визначення переможця конкурсу на укладення Угоди, які складаються з 21 сторінки і у яких, зокрема, коротко викладено зміст, порівняно та визначено переваги та недоліки кожної із заявок. У розділі Узагальнені висновки та пропозиції виділено дев'ять причин, через які найбільш виграшною виглядає заявка компанії "Венко Інтернешнл лімітед" , а саме: (1) компанія Венко попередньо найбільш глибоко вивчила геологічні умови Прикерченської ділянки; (2) компанія Венко здійснить найбільшу серед заявників мінімальну гарантовану інвестиційну програму пошукових робіт; (3) компанія Венко заявила найбільшу інвестиційну програму; (4) компанія "Венко інтернешнл лімітед" має власний досвід проведення як сейсмічних досліджень, так і буріння на глибоководному шельфі; (5) з метою підвищення фінансової спроможності виконувати заявлену інвестиційну програму Венко передбачає укладення угоди про розподіл продукції разом із інвестиційною компанією родини Ротшильд; (6) прискорена програма пошукових робіт разом із зобов'язанням Венко застосувати систему раннього видобутку нафти дозволить вже наприкінці 2009 р., раніше ніж в пропозиціях інших заявників, розпочати промисловий видобуток нафти; (7) компанія "Венко інтернешнл лімітед" єдина серед учасників конкурсу надала оцінку можливих параметрів видобувних робіт, можливих обсягів видобутку вуглеводнів, оцінки витрат, фінансових результатів; (8) компанія Венко взяла зобов'язання щодо максимального використання місцевих спеціалістів, матеріалів, обладнання, послуг та робіт, запропонувала багатомільйонну програму навчання українського персоналу; (9) компанія Венко презентувала плани реалізації видобутих вуглеводнів на території України.

Відповідно до Висновків та пропозицій щодо визначення переможця конкурсу на укладення Угоди Міжвідомчою комісією заявка компанії "Венко Інтернешнл лімітед" набрала 149 балів з 190 можливих, відтак, одноголосно (за - 17, проти - 0, утримались - 0) рекомендовано Кабінету Міністрів України визначити переможцем конкурсу на укладення Угоди компанію "Венко Інтернешнл лімітед" .

Разом з тим, у Висновках та пропозиціях Міжвідомчої комісії щодо визначення переможця конкурсу на укладення Угоди зазначається, що заявка ВАТ "Укрнафта"набрала найменшу кількість балів - 46 балів (зі 190 можливих).

Погодившись із пропозицією Міжвідомчої комісії, Кабінет Міністрів України прийняв оскаржуване розпорядження N 210-р від 19.04.2006 р., яким визначив переможцем конкурсу на укладення Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, компанію "Венко інтернешнл лімітед" .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України N 519-р від 18.10.2006 р. Міжвідомчій комісії доручено здійснити передбачені Законом України "Про угоди про розподіл продукції" заходи, пов'язані з розробленням проекту Угоди.

Оскаржуваним розпорядженням N 828-р від 03.10.2007 р. Уряд схвалив проект Угоди між Кабінетом Міністрів України та компанією "Венко інтернешнл лімітед" про розподіл вуглеводнів, які видобуваються у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, яка була укладена між Державою Україна та компанією "Венко Інтернешнл лімітед" 19.10.2007 р.

За Договором передачі прав і обов'язків від 25.10.2007 р. компанія "Венко Інтернешнл лімітед" передала права і обов'язки інвестора за Угодою компанії "Венко Прикерченська Лтд".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд у даній справі має з'ясувати, чи діяв відповідач на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, приймаючи спірні розпорядження, і чи є оскаржувані розпорядження суб'єкта владних повноважень такими, що відповідають вимогам, встановленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, не є предметом дослідження у цій справі оцінка заявок учасників конкурсу на укладення Угоди та перевірка обґрунтованості висновків Міжвідомчої комісії про визначення компанії "Венко Інтернешнл лімітед" переможцем конкурсу на укладення Угоди, а також обставини укладення Угоди між переможцем конкурсу і Кабінетом Міністрів України та їхні подальші відносини після укладення Угоди.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона - Україна доручає іншій стороні - інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.

Частина 1 ст. 6 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" передбачає, що угоди про розподіл продукції можуть укладатися щодо окремих ділянок (ділянки) надр, що обмежуються у просторі та координатами, в межах яких знаходяться родовища, частини родовищ корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення, включаючи ділянки надр у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, передбачені Переліком ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" угода про розподіл продукції укладається з переможцем конкурсу, який проводиться в порядку, визначеному вказаним Законом.

Частина 2 ст. 5 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" передбачає, що Кабінетом Міністрів України утворюється постійно діюча міжвідомча комісія у складі представників державних органів, органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, яка уповноважена вирішувати питання з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" та ч. 3 Положення про Міжвідомчу комісію з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 509 від 16.03.2000 р., Міжвідомча комісія є спеціалізованим постійно діючим органом Кабінету Міністрів України, одним з основних завдань якого є вирішення питання з організації укладення угод про розподіл продукції.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" розгляд і оцінка зареєстрованих заяв і доданих до них матеріалів здійснюються Міжвідомчою комісією.

Згідно із абзацом 2 ч. 10 ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" при визначенні переможця конкурсу перевага надається за такими основними критеріями: програма робіт на ділянці надр забезпечує найбільш раціональні умови використання природних ресурсів; технологічні рішення ведення робіт є найефективнішими; забезпечуються оптимальні заходи з охорони довкілля; умови інвестування є більш привабливими; достатні фінансова забезпеченість та міжнародний досвід інвестора для виконання програми робіт та інвестування, детально викладеній в умовах конкурсу чи конкурсній документації.

За результатами розгляду та оцінки поданих матеріалів Міжвідомча комісія готує і подає Кабінету Міністрів України висновки та пропозиції щодо визначення переможця конкурсу.

Згідно із ч. 10 ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" переможець конкурсу визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій Міжвідомчої комісії.

Таким чином, Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень визначає переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції, керуючись висновками та пропозиціями Міжвідомчої комісії, встановлено ч. 2 ст. 5, ч. 9 та 10 ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції".

Тому суд приходить до висновку, що розпорядження Уряду "Про визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря" N 210-р від 19.04.2006 р. прийняте останнім у межах повноважень, визначених законодавством.

Порядок аналізу Міжвідомчою комісією заявок учасників конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції та спосіб визначення переможця конкурсу встановлений ч. 9 та 10 ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції", Положенням про Міжвідомчу комісію з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 509 від 16.03.2000 р.

Із наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, протоколів засідань Міжвідомчої комісії N 1 від 22.12.2005 р., N 2 від 26.01.2006 р., N 3 від 28.02.2006 р., N 4 від 07.03.2006 р., N 5 від 14.03.2006 р., N 6 від 20.03.2006 р., N 7 від 22.03.2006 р., N 8 від 23.03.2006 р., N 9 від 24.03.2006 р., N 10 від 25.03.2006 р., N 11 від 28.03.2006 р., N 29.03.2006 р., N 13 від 03.04.2006 р., N 14 від 06.04.2006 р., N 15 від 11.04.2006 р. та N 16 від 13.04.2006 р., вбачається, що рішення про визначення переможця конкурсу на укладення Угоди, оформлене розпорядженням Кабінету Міністрів України N 210-р від 19.04.2006 р., прийняте у спосіб, передбачений Конституцією та законодавством України, а зазначене розпорядження прийняте з дотриманням вимог, визначених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 1 ст. 10 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" передбачає, що розроблення проекту угоди про розподіл продукції за рішенням Кабінету Міністрів України може покладатися на Міжвідомчу комісію.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" проект угоди про розподіл продукції розробляється протягом трьох місяців з дня офіційного опублікування результатів конкурсу та реєструється Міжвідомчою комісією.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" довгострокові (більше 10 років) проекти угоди та проекти угоди, для виконання яких необхідні значні капіталовкладення, підлягають обов'язковій державній експертизі з фінансових, правових, природоохоронних та інших питань.

Частина 3 ст. 11 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" передбачає, що проект угоди узгоджується сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" Міжвідомча комісія забезпечує і координує роботу над підготовкою та узгодженням проекту угоди.

Отже, згідно із ч. 1 ст. 10, ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" узгодження та затвердження остаточної редакції угоди про розподіл продукції здійснюється Кабінетом Міністрів України та його допоміжним органом - Міжвідомчою комісією.

Отже, розпорядження Кабміну "Про підписання Угоди між Кабінетом Міністрів України та компанією "Венко інтернешнл лімітед" про розподіл вуглеводнів, які видобуваються у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря" N 828-р від 03.10.2007 р. прийняте відповідачем у межах повноважень, визначених законодавством.

Як вбачається із протоколів засідань Міжвідомчої комісії N 24 від 27.07.2007 р., N 26 від 10.08.2007 р., N 29 від 04.09.2007 р та 24.09.2007 р. та N 30 від 10.10.2007 р., копії яких були долучені до матеріалів справи, узгодження проекту та затвердження остаточної редакції Угоди, що здійснене Кабінетом Міністрів України його розпорядженням N 828-р від 03.10.2007 р., вчинене у спосіб, передбачений Конституцією та законодавством України.

Таким чином, спірні розпорядження прийняті Кабінетом Міністрів України у межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством України. Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних розпоряджень Уряд діяв обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це розпорядження, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно.

У зв'язку цим, суд не вбачає підстав для визнання незаконними та нечинними з дати прийняття спірних розпоряджень.

У додаткових поясненнях позивача від 09.02.2009 р. зазначається, що визначення Кабінетом Міністрів України переможця конкурсу на укладення Угоди на підставі Висновків і пропозицій Міжвідомчої комісії суперечить положенням чинного законодавства у зв'язку із відсутністю у Міжвідомчої комісії статусу центрального органу виконавчої влади, що було встановлено Рішенням Конституційного Суду України у справі N 1-40/2001 за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ст. 32 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" N 17-рп/2001 від 06.12.2001 р. На думку Позивача, належні докази того, що Кабінет Міністрів України приймав рішення про визначення переможця конкурсу на укладання Угоди, якими може бути лише відповідний протокол засідання Кабінету Міністрів України, у матеріалах справи відсутні, що вказує на те, що компанія "Венко інтернешнл лімітед" була визначена переможцем конкурсу і з нею було укладено Угоду без фактичного проведення конкурсу.

Зазначені доводи позивача є безпідставними, оскільки детальна та всебічна оцінка заявок учасників конкурсу на укладення Угоди була здійснена Міжвідомчою комісією, яка відповідно доч. 2 ст. 5 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" та ч. 3 Положення про Міжвідомчу комісію з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 509 від 16.03.2000 р., є спеціалізованим постійно діючим органом Кабінету Міністрів України, одним з основних завдань якого є вирішення питання з організації укладення угод про розподіл продукції. Відтак, здійснення аналізу заявок учасників конкурсу на укладення Угоди Міжвідомчою комісією, підготовка Міжвідомчою комісією Висновків і пропозицій щодо визначення переможця конкурсу на укладення Угоди та прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про визначення переможця конкурсу на укладення Угоди на підставі таких висновків відповідає вимогам чинного законодавства.

У своїх додаткових поясненнях від 26.05.2010 р. ВАТ "Укрнафта"в обґрунтування позову зазначає, що існує дві різні редакції Висновків та пропозицій Міжвідомчої комісії щодо визначення переможця конкурсу на укладення Угоди: одна редакція Висновків та пропозицій на 21 аркуші, яка була надана суду безпосередньо відповідачем, а інша редакція на 9 аркушах, яка була отримана ВАТ "Укрнафта"в результаті листування з Секретаріатом Кабінету Міністрів України і надана суду позивачем.

На підставі зібраних у справі доказів суд встановив, що у Висновках та пропозиціях Міжвідомчої комісії стосовно визначення переможця конкурсу на укладення Угоди, як у тих, що були надані суду Позивачем, так і у тих, що надав Відповідач, перевірено заявки учасників конкурсу на укладення Угоди на відповідність їх критеріям, встановленим Законом України "Про угоди про розподіл продукції" та постановою Кабінету Міністрів України "Про проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря" N 1263 від 22.12.2005 р.

Хоча надані позивачем Висновки та пропозиції Міжвідомчої комісії стосовно визначення переможця конкурсу на укладення Угоди різняться від того примірника висновків і пропозицій, що були надані суду відповідачем, в обох примірниках Висновків і пропозицій Міжвідомча комісії визнала найкращою заявку компанії "Венко Інтернешнл лімітед" .

У додаткових поясненнях позивача від 26.05.2010 р. також зазначено, що Кабінет Міністрів України порушив ч. 12 ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції", якою встановлено, що угода про розподіл продукції має бути укладена з переможцем конкурсу не пізніше, ніж через дванадцять місяців з дня опублікування результатів конкурсу, і цей строк може бути продовжено лише на шість місяців.

Суд не бере до уваги зазначені доводи позивача, оскільки зазначені доводи не стосуються предмета доказування у цій справі, зокрема, не свідчать про незаконність та не можуть бути підставою для визнання нечинними спірних розпоряджень. Належить зазначити, що обставини укладення Угоди, і зокрема, дотримання строків на укладення Угоди, про які зазначає позивач, не є предметом доказування у цій справі.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Оскаржуване розпорядження Уряду N 210-р від 19.04.2006 р. було опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" N 77 від 21.04.2006 р., тому, позивач повинен був дізнатися про прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України N 210-р не пізніше 21.04.2006 р. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ВАТ "Укрнафта" була подана 28.03.2008 р., тобто понад рік після того, як позивач повинен був дізнатися про прийняття оскаржуваного розпорядження Кабміну N 210-р від 19.04.2006 р.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одні зі сторін.

Відповідач у своїх письмових поясненнях вказує на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та наполягає на цьому.

Відтак, позовна вимога ВАТ "Укрнафта"про визнання незаконним та нечинним з дати прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України N 210-р від 19.04.2006 р. не підлягає задоволенню, також і у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування вимоги щодо оскарження розпорядження Уряду N 828-р від 03.10.2007 р. ВАТ "Укрнафта" зазначає, що, з огляду на передачу компанією "Венко Інтернешнл лімітед" прав інвестора компанії "Венко Прикерченська Лтд", при укладенні Угоди було порушеноч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а передача компанією "Венко Інтернешнл лімітед" прав Інвестора за Угодою вказує на те, що компанія "Венко Інтернешнл лімітед" не мала наміру здійснювати діяльність із видобування вуглеводнів на території Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря.

У своїх додаткових поясненнях від 09.02.2009 р. ВАТ "Укрнафта"також зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" Інвестор може переуступити свої права та обов'язки за угодою про розподіл продукції лише особі, яка має достатньо фінансових і технічних ресурсів, а також досвід організації діяльності, необхідні для виконання робіт, передбачених угодою. Переуступлення Інвестором прав та обов'язків за угодою про розподіл продукції будь-якій юридичній або фізичній особі до її укладення не допускається.

Однак, на думку ВАТ "Укрнафта", в матеріалах справи відсутні докази того, що до прийняття Кабінетом Міністрів України оскаржуваного розпорядження N 828-р від 03.10.2007 року було перевірено достатність у компанії "Венко Прикерченська Лтд" фінансових і технічних ресурсів та наявність досвіду організації діяльності, необхідної для виконання робіт за Угодою, та докази розгляду та вирішення питання щодо переуступлення прав та обов'язків.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до напису, вчиненого на четвертій сторінці Договору про передачу прав та обов'язків державним нотаріусом Штату Техас Лейтом Фармером, зазначений Договір був підписаний між компанією "Венко інтернешнл лімітед" та компанією "Венко Прикерченська Лтд" 05.10.2007 р., тобто ще до підписання Угоди між Державою Україна та компанією "Венко інтернешнл лімітед" 19.10.2007 р. Зазначене, на думку позивача, свідчить про відсутність у компанії "Венко Інтернешнл лімітед" наміру виконувати Угоду, і відтак, про недодержання в момент вчинення правочину вимог ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України може бути підставою недійсності правочину.

Суд вважає зазначені доводи позивача безпідставними з огляду на те, що використання інвестором свого передбаченого ст. 26 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" права передати права та обов'язки за угодою про розподіл продукції пов'язаній особі не може свідчити про відсутність у інвестора наміру виконувати угоду.

Судом також встановлено, що оскаржене розпорядження Кабінету Міністрів України "Про підписання Угоди між Кабінетом Міністрів України та компанією "Венко інтернешнл лімітед" про розподіл вуглеводнів, які видобуваються у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря" N 828-р було прийняте 03.10.2007 р.

Разом з тим, позивач обґрунтовує свої доводи стосовно нечинності цього розпорядження із посиланням на події, зокрема, на переуступлення прав Інвестора за Угодою, які мали місце після прийняття зазначеного розпорядження.

Суд вважає, що події, які мали місце після прийняття розпорядження Кабміну N 828-р від 03.10.2007 р., не стосується предмета доказування у даній справі, оскільки такі події не могли впливати на прийняття Урядом N 828-р від 03.10.2007 р.

Крім того, відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" N 2 від 06.03.2008 р. та в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" N 02-5/35 від 26.01.2000 р. зазначено, що підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин, на регулювання яких видано спірний акт.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Правовим актом індивідуальної дії є акт, що породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ним певного кола суб'єктів), якому він адресований.

Предметом оскарження у даній справі є розпорядження Кабінету Міністрів України N 210-р від 19.04.2006 р. та N 828-р від 03.10.2007 р., які є актами індивідуальної дії. Зокрема, внаслідок прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України "Про визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря" N 210-р від 19.04.2006 р. у третьої особи у справі, компанії "Венко Інтернешнл лімітед" , виникло право укласти із Державою Україна угоду про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря; посадовим особам допоміжного органу Кабінету Міністрів України Міжвідомчої комісії було доручено розробити проект зазначеної Угоди та подати його для схвалення Кабінетом Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про підписання Угоди між Кабінетом Міністрів України та компанією "Венко Інтернешнл лімітед" про розподіл вуглеводнів, які видобуваються у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря" N 828-р від 03.10.2007 р. затверджено проект Угоди між компанією "Венко інтернешнл лімітед" та Державою Україна.

Ані у позовній з заяві, ані у додаткових поясненнях позивач не обґрунтував, яким чином спірні розпорядження призвели до порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Також, у матеріалах справи містяться Висновки Міжвідомчої робочої групи з вивчення питань додержання законодавства при укладанні Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, між державою Україна та компанією "Венко Інтернешнл лімітед" , у частині третій якого зазначено, що конкурс на укладення Угоди проведено відповідно до чинного законодавства України на основі колегіальності із дотриманням встановлених процедур.

За правилами, встановленими п. 1 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд здійснює перевірку законності, зокрема, розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає порушень чинного законодавства Урядом, при прийнятті розпоряджень N 828-р від 03.10.2007 р. та N 210-р від 19.04.2006 р., а отже, у задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України належить відмовити, оскільки при прийнятті даних актів відповідач діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та не порушував права та охоронювані законом інтереси позивача.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підписання повного тексту постанови: 25.06.2010 р.

 

Головуючий, суддя

О. Є. Пилипенко

Суддя

С. К. Каракашьян

Суддя

О. П. Огурцов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали