ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.11.2010 р.

N К-22250/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Леонтович К. Г., суддів: Бим М. Є., Васильченко Н. В., Конюшка К. В., Черпіцької Л. Т., секретаря - Нагорного М. В. (за участю представників: Генеральної прокуратури України - Чубенка В. В., Східної митниці - Писанці А. М., ЗАТ "Мідо-Інтернешнл" - Тимченкової К. Є., головного управління Державного казначейства України в м. Києві - Буткевича А. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами Східної митниці і заступника прокурора Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року у справі N 2-а6000/09/0570 за позовом закритого акціонерного товариства "Мідо-Інтернешнл" до Східної митниці, головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, встановила:

У вересні 2009 року ЗАТ "Мідо-Інтернешнл" звернулося в суд з позовом до Східної митниці, головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, головного управління Державного казначейства України в м. Києві, в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб Східної митниці щодо відмови у митному оформленні товару відповідно до митної вартості ввезеного товару в сумі 5427489,91 грн. по вантажній митній декларації N 700000005/2008/016736 від 26.12.2008 року і декларації митної вартості N 700000005/8/ та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 700000024/2008/020888 від 26.12.2008 р. та рішення про визначення митної вартості товару від 24.12.2008 року до ВМД N 700000005/8/016736.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАТ "Мідо-Інтернешнл" через декларанта ТОВ "Інтер-Брок" була подана ВМД N 700000005/2008/016736 від 26.12.2008 року для митного оформлення товару за зовнішньоекономічним контрактом, а саме, необроблені цілі хутрові шкірки норки та лисиці з головою, лапами та хвостом, з наданням передбачених законодавством документів, згідно яких була визначена митна вартість товару. Відповідачем необґрунтовано були витребувані додаткові документи для підтвердження визначеної митної вартості товару, які не були надані. Східною митницею безпідставно було відмовлено у оформленні ввезеного товару з видачею картки відмови N 700000024/2008/020888 від 26.12.2008 р. та було прийняте рішення про визначення митної вартості товару до вантажної митної декларації N 700000005/8/016736 від 24.12.2008 р., яким митна вартість товару була визначена за шостим (резервним) методом, що призвело до зайвої сплати 534837 грн. 00 коп. податку на додану вартість при подачі нової декларації.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року, позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними дії Східної митниці з відмови у митному оформленні товару відповідно до митної вартості товару за ВМД N 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р. та декларації митної вартості до вантажної митної декларації N 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р.; визнані протиправними картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 700000024/2008/020888 від 29.12.2008 р. та рішення про визначення митної вартості товару до вантажної митної декларації N 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Мідо-Інтернешнл" надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 534837 грн. та судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Східна митниця та заступник прокурора Донецької області звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Головне управління Державного казначейства України у м. Києві приєдналося до касаційної скарги Східної митниці та просить задовольнити касаційну скаргу.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ЗАТ "Мідо-Інтернешнл" через декларанта ТОВ "Інтер-Брок" 26.12.2008 року подав ВМД N 700000005/2008/016736 для митного оформлення товару за зовнішньоекономічним контрактом від 20.06.2007 р. із компанією "HURWITS EKSPORTS LIMITED", а саме, необроблені цілі хутрові шкірки норки та лисиці з головою, лапами та хвостом, з наданням документів, згідно яких була визначена митна вартість товару. Відповідачем у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару були витребувані додаткові документи для підтвердження визначеної митної вартості товару, які не були надані. Східною митницею карткою відмови N 700000024/2008/020888 від 26.12.2008 р. було відмовлено у оформлення ввезеного товару та прийняте рішення про визначення митної вартості товару до вантажної митної декларації N 700000005/8/016736 від 24.12.2008 р., яким митна вартість товару була визначена за шостим (резервним) методом. Позивач не погоджується із вказаними карткою відмови та рішенням про визначення митної вартості товару, посилаючись на ті обставини, що ним були надані необхідні документи, які підтверджували визначену декларантом вартість товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту. При цьому суди посилалися на ті обставини, що вказаний товар компанією "HURWITS EKSPORTS LIMITED" був придбаний для позивача на Фінському біржовому аукціоні.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з тих обставин, що позивачем при митному оформленні була заявлена митна вартість товару, визначена відповідним Контрактом від 20.06.2007 р., Специфікаціями до нього, сертифікатом походження від 17.12.2008 р., інвойсом, та підтверджена біржовими витягами про ціни Фінського біржового аукціону від 04.04.2008 р., а митним органом не доведена наявність підстав витребування додаткових документів та застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Тобто, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб'єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідачі Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області та у м. Києві у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України ведуть бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу у митному оформлені товарів, Східна митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ЗАТ "Мідо-Інтернешнл" 26.12.2008 року подало ВМД N 700000005/2008/016736 для митного оформлення товару за зовнішньоекономічним контрактом від 20.06.2007 р. із компанією "HURWITS EKSPORTS LIMITED", а саме, необроблені цілі хутрові шкірки норки та лисиці з головою, лапами та хвостом. При цьому позивачем були надані документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 03.07.2008 р., повідомлення про намір увезення від 23.12.20200 р., авіаційна вантажна накладна від 18.12.2008 р., рахунок-фактура (інвойс) від 05.12.2008 р., зовнішньоекономічний контракт від 20.06.2008 р., додаткові угоди до контракту NN 1, 2, 3, специфікація до контракту, сертифікат про походження товару невизначеної форми від 17.12.2008 р., біржовий витяг про ціни Фінського хутряного аукціону від 04.04.2008 р., прайс-лист Фінського хутряного аукціону, витяг з Інтернету про ціни Фінського хутряного аукціону станом на червень 2008 р. В самому контракті ціна товару не визначена. Серед наданих документів відсутні документи, що вказаний товар придбаний компанією "HURWITS EKSPORTS LIMITED" на Фінському аукціоні для позивача. Авіаційна вантажна накладна від 18.12.2008 р., рахунок-фактура (інвойс) від 05.12.2008 р., сертифікат про походження товару невизначеної форми від 17.12.2008 р., надані в суд банківські платіжні доручення, деякі з них без відповідних банківських відміток та від січня 2009 р. не підтверджують дійсної вартості спірної партії товару. Біржовий витяг про ціни Фінського хутряного аукціону від 04.04.2008 р. не має відношення до вказаного контракту, який укладений пізніше 20.06.2008 р. Експортна ВМД та інші бухгалтерські документи щодо сплати вказаної суми за товар при подачі ВМД для митного оформлення товару декларантом не надавалися, не підтверджувалася ним заявлена митна вартість і після витребування митницею додаткових документів. При визначенні відповідачем митної вартості товару декларантом була визнана митна вартість з відповідними записами у декларації митної вартості.

Виходячи з вищенаведеного, неподання відповідних документів декларантом, які підтверджують митну вартість товару та даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, які підтверджували невідповідність митної вартості вказаного товару, у відповідача були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару та підстави для витребування додаткових документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органумитної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні Митного кодексу України, при: 1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів; 3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року N 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно - правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При митному оформленні спірного товару у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ціна вказаного товару значно вища ніж задекларована позивачем. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.

Як зазначалося раніше, позивачем надані відповідачу документи для митного оформлення товару, а саме, вантажні митні декларації, декларації митної вартості, контракт, специфікації до контракту, інвойс. В наданих декларантом документах відсутні документи щодо вартості товару за зовнішньоекономічним контраком на товар. задекларований у спірній ВМД.

Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п. 11 Порядку N 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Позивач на вимогу митного органу не надав жодного документу, що були витребувані, без обґрунтувань та мотивації.

Згідно п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.97 року N 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.

Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ N 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за N 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ N 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за N 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

Оскільки, митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, Східною митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи, інші документи, які б підтверджували заявлену митну вартість товару, або якщо декларант відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п. 14 Порядку N 1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку N 1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено. Посилання позивача, що вказаний товар придбаний на Фінському аукціоні безпідставні та не підтверджений відповідними документами.

У зв'язку з безмотивним ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання будь-яких додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за 6 методом митниця відповідно до вимог ст. 266 МКУ мотивувала неможливість застосування 1 - 5 методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформлені, Східна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.

Оскільки Східною митницею правомірно відмовлено в митному оформлені товару та прийняте рішення про визначення митної вартості, у зв'язку з чим немає підстав для повернення сплачених згідно такого рішення сум.

Враховуючи викладене суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, поскільки Східна митниця діяла в межах та на підставі чинного законодавства, оскаржувані картка відмови та рішення митниці винесені в межах компетенції, а позивачем без обґрунтування не надані документи, що витребовувалися Східною митницею, для підтвердження або визначення митної вартості товарів для митного оформлення.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та безпідставністю, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, постановила:

Касаційні скарги Східної митниці та заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову закритого акціонерного товариства "Мідо-Інтернешнл" до Східної митниці, головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237 - 239 КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали