ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31.01.2012 р.

N К/9991/40053/11


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Гашицького О. В., Горбатюка С. А., Мороз Л. Л., розглянувши в порядку попереднього засідання касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про спонукання до виконання певних дій, встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання дій Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на звернення протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_3 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2010 позивач направив народному депутату України М. Катеринчуку звернення про усунення недотримання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Листом N 649/10-139677 (1) від 09.07.2010 народний депутат України Катеринчук М. Д. направив звернення позивача на адресу Прем'єр міністру України для перевірки фактів, викладених у зверненні та вжиття заходів реагування, про що повідомив позивача.

28.07.2010 листом N 33-45/3524, Міністерство юстиції України надало відповідь на звернення позивача до народного депутата України М. Катеринчука.

Не погоджуючись з наданою відповіддю на звернення, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, мотивували рішення тим, що лист Міністерства юстиції України N 33-45/3524 від 28.07.2010 є належною відповіддю на заяву позивача від 07.06.2010, у зв'язку з чим бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 07.06.2010 відсутня.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийняттям за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні не може перевищувати сорока п'яти днів.

Позивач у зверненні просив: внести на адресу Вищої ради юстиції України подання про звільнення суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим І. Радіонова, С. Луніна. та судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим А. Поєдинка за порушення вимог Присяги суддів; зобов'язати Уповноваженого з питань представництва України в Європейському суді по правам людини виконати по справам позивача вимоги статей 10, 13 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", тобто прийняти по справам позивача додаткові заходи індивідуального та загального характеру в повному обсязі. Внести на адресу Прем'єр-міністра України подання про усунення причин та умов, які потягли порушення у відношенні позивача вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; в встановленому законодавством України порядку внести до Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення України про надання громадянину права на оскарження постанови суду про адміністративний арешт в апеляційному та касаційному порядку.

З листа-відповіді Міністерства юстиції України вбачається, що позивачеві надано відповідь по всіх пунктах, зазначених у зверненні, а саме: роз'яснено виконання ст. 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; повідомлено про внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та право подання апеляційної скарги на постанову судді у справах про адміністративне правопорушення; роз'яснено, що "пілотне" рішення Європейського суду у справі "ОСОБА_4 проти України", на яке посилається ОСОБА_3 у своєму зверненні, стосується проблеми невиконання та/або тривалого виконання рішень національних судів, а тому не має жодного відношення до справи "ОСОБА_3 проти України"; роз'яснено, що відповідно до положень статті 40 Закону України "Про Вищу раду юстиції" перевірка даних про дисциплінарний проступок судді проводиться членом Вищої ради юстиції лише у зв'язку з виконанням доручення Вищої ради юстиції, Голови або його заступника і не належить до повноважень Міністерства юстиції України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів, вважає, що суди попередніх інстанцій, правомірно дійшли висновку, що відповідачем позивачеві надано відповідь в межах своїх повноважень, об'єктивно та в строки, відповідно вимог зазначеного Закону, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 225, 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Суддя

Л. Л. Мороз





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали