ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 листопада 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Редьки А. І., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В. Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. Ф., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Сеніна Ю. В., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Шицького І. Б., Школярова В. Ф. (за участю заступника Генерального прокурора України Ударцова Ю. В.), розглянувши кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2011 року, установив:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2010 року за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України на 700 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з фінансово-економічною діяльністю, на два роки. Її визнано винуватою в тому, що вона в лютому 2010 року, обіймаючи посаду головного економіста СТОВ "Україна" с. Тернівки Бершадського району та виконуючи обов'язки секретаря загальних зборів співвласників майна цього товариства, підробила витяг із протоколу N 1 загальних зборів від 30 березня 2008 року про передачу господарської будівлі у користування.

Цей вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядався.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2011 року касаційну скаргу прокурора, в якій ставилось питання про виключення з вироку додаткового покарання засудженій ОСОБА_1, залишено без задоволення, а вирок - без зміни.

Заступник Генерального прокурора України просить скасувати зазначену ухвалу касаційного суду, а справу - направити на новий касаційний розгляд. У своїй заяві він стверджує, що касаційний суд витлумачив санкцію частини першої статті 366 Кримінального кодексу України - до зміни її редакції Законом від 7 квітня 2011 року N 3207-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (Закон N 3207-VI) у спосіб, який суперечить її точному змісту, і допустився неоднакового застосування одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На думку прокурора, додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статті закону, суд може призначати засудженому лише на додаток до обмеження волі, а не до штрафу, оскільки розділовий сполучник "або" вказує на те, що штраф як один із видів основного покарання потрібно розглядати як однорідний, альтернативний вид іншому основному покаранню - обмеженню волі, але вже в поєднанні з додатковим покаранням.

На обґрунтування неоднаковості у правозастосуванні колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прокурор надав ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 31 березня 2011 року, якою вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 15 квітня 2010 року про засудження ОСОБА_2 за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України на 850 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на один рік змінено. Призначене засудженому додаткове покарання виключено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення заступника Генерального прокурора України, який підтримав доводи заяви про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2011 року у справі щодо ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що заява прокурора підлягає задоволенню.

Санкцією частини першої статті 366 Кримінального кодексу України - до зміни її редакції Законом від 7 квітня 2011 року N 3207-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (Закон N 3207-VI) було передбачено покарання штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За граматичним способом тлумачення, розташування в тексті санкції розділового сполучника "або" є місцем синтаксичного розриву тексту, і тому один із видів основного покарання, передбачений в санкції, належить розглядати як альтернативний вид покарання іншому, зазначеному в цій же санкції виду основного покарання, але вже в поєднанні з додатковим покаранням.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 учинили службове підроблення, за яке обом призначено основне покарання - штраф.

Касаційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_2 дійшов висновку, що додаткове покарання - позбавлення права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, призначено всупереч вимогам частини першої статті 366 Кримінального кодексу України - до зміни її редакції Законом від 7 квітня 2011 року N 3207-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (Закон N 3207-VI), і виключив це покарання.

У кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 касаційний суд постановив протилежне рішення. Він визнав, що позбавлення права обіймати посади, пов'язані з фінансово-економічною діяльністю, засудженій призначено правильно.

Отже, касаційний суд у різних справах неоднаково застосував кримінальний закон щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Це є наслідком неоднакового уяснення колегіями суддів змісту норми права з погляду її текстової форми. Виявлення значень у тексті закону єднальних і розділових сполучників та розмежування їх за своїм призначенням.

Верховний Суд України вважає, що касаційний суд правильно вирішив справу щодо ОСОБА_2 У справі стосовно ОСОБА_1 ухвалено помилкове рішення.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України при застосуванні норм кримінального закону з однорідними рівноправними видами покарань, суд мав тлумачити сумнів щодо можливості призначення додаткового покарання на користь особи засудженої.

За таких обставин ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 на підставі пункту першого частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Новий касаційний розгляд справи необхідно здійснити відповідно до чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись статтями 40020, 40021, 40022 Кримінально-процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2011 року у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржено, крім як на підставі, передбаченій пунктом другим частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України.

 

Головуючий, суддя

А. І. Редька

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

Є. І. Ковтюк

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Л. Сенін.

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали