ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 листопада 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Пошви Б.М., суддів - Балюка М. І., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Ґуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького В. Ф., Школярова В. Ф., Яреми А. Г. (за участю заступника Генерального прокурора України Ударцова Ю. В.), розглянувши кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної в цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2011 року, встановив:

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 січня 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Комунарська Луганської області, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права обіймати посаду лікаря-нарколога строком на 2 роки.

ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, працюючи лікарем-наркологом КРУ "Наркологічний диспансер", будучи службовою особою, 7 грудня 2010 року, приблизно о 21 год. 30 хв., вчинив службове підроблення, зокрема під час чергування, оглянувши за направленням працівників ДАІ ОСОБА_2, 1982 року народження, яка керувала транспортним засобом, на предмет встановлення перебування її у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, склав і видав завідомо неправдивий висновок від 7 грудня 2010 року N 2255 про те, що у неї ознак алкогольного сп'яніння не виявлено.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 23 червня 2011 року (далі - ВССУ) касаційну скаргу прокурора щодо безпідставного застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посаду лікаря-нарколога залишено без задоволення, а вирок щодо нього - без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ від 6 жовтня 2011 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 допущено до провадження Верховного Суду України за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної в цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВССУ від 23 червня 2011 року.

У заяві заступника Генерального прокурора України зазначено, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке передбачено санкцією ч. 1 ст. 366 КК України, застосовується лише до останнього, з двох основних видів покарань, яким є обмеження волі.

Санкція ч. 1 ст. 366 КК України, яка була чинною на час вчинення злочину ОСОБА_1, передбачала покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Граматичне (філологічне) тлумачення санкції зазначеної статті є підставою для висновку, що за допомогою розділового сполучника "або" перераховуються однорідні рівноправні види покарань, обрати з яких необхідно лише одне залежно від тяжкості злочину. Тому, на думку прокурора, у даному тлумаченні можливо лише два варіанти застосування покарання: або штраф, або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

У заяві також указано, що підставою для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВССУ від 23 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 є неоднакове застосування судом касаційної інстанції основного покарання у виді штрафу, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

В обґрунтування заяви надано копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 31 березня 2011 року щодо ОСОБА_3, засудженого вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15 квітня 2010 року за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 364 КК України його виправдано за відсутністю складу злочину; за ч. 5 ст. 191 КК України - у зв'язку з недоведеністю вини у вчиненні злочину.

Цією ухвалою суд касаційної інстанції змінив вирок місцевого суду та виключив рішення суду про призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік.

З цих підстав заступник Генерального прокурора України просить ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВССУ від 23 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заступника Генерального прокурора України, який підтримав доводи заяви про перегляд винесеної в справі щодо ОСОБА_1 ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВССУ від 23 червня 2011 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню.

Санкцією ч. 1 ст. 366 КК України, яка була чинною на час вчинення злочину ОСОБА_1, і до її зміни згідно із Законом України від 7 квітня 2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" (Закон N 3207-VI) (Закон - N 3207-VI), який набрав чинності з 1 липня 2011 року, було передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Граматичне (філологічне) тлумачення санкції зазначеної статті, полягає у з'ясуванні дійсного змісту юридичної норми шляхом етимологічного, семантичного, лексичного та синтаксичного аналізу її тексту за рахунок з'ясування значення і змісту тих слів, термінів, понять, які застосовуються в тексті закону, а також тих знаків пунктуації, які в ньому використовуються, і дає підстави для висновку, що за допомогою розділового сполучника "або" перераховуються однорідні рівноправні види покарань, з яких суд, призначаючи покарання, має обрати лише одне залежно від тяжкості злочину: або штраф, або обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Як встановлено судами, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вчинили службове підроблення, за яке їм було призначено основне покарання у виді штрафу.

Касаційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_3 дійшов висновку, що до цього засудженого додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік було застосовано всупереч вимогам ч. 1 ст. 366 КК України.

Щодо ОСОБА_1 касаційним судом було прийнято протилежне рішення - суд визнав, що позбавлення права обіймати посаду лікаря-нарколога строком на 2 роки до цього засудженого застосовано правильно.

Таким чином, суд касаційної інстанції в різних справах неоднаково застосував кримінальний закон, у результаті чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Це сталося внаслідок неоднакового розуміння колегіями суддів питання щодо правильності призначення покарання за санкцією статті, в якій за допомогою розділового сполучника "або" перераховуються однорідні рівноправні види покарань, а саме ч. 1 статті 366 КК України до зміни її згідно із Законом України від 7 квітня 2011 року (N 3207-VI) (Закон N 3207-VI).

Суд мав право призначити ОСОБА_1 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ч. 2 ст. 55 КК України, однак посилання на цю норму Загальної частини КК України у постановленому вироку відсутнє.

Верховний Суд України, з огляду на зазначене вважає, що касаційним судом правильно було вирішено справу щодо ОСОБА_3.

Таким чином, касаційний суд, визнавши, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посаду лікаря-нарколога строком на 2 роки до засудженого ОСОБА_1 застосовано правильно, ухвалив помилкове рішення. Крім того, при застосуванні норм кримінального закону з однорідними рівноправними видами покарань, суд, відповідно до положень ст. 62 Конституції України, мав тлумачити сумнів щодо можливості призначення додаткового покарання на користь особи засудженого.

У зв'язку з цим ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВССУ від 23 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 статті 40012 КПК України належить скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Новий касаційний розгляд справи належить здійснити відповідно до чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 40020, 40021, 40022 КПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2011 року у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова є остаточною і не може бути оскарженою, крім як на підставі, передбаченій пунктом другим частини першої статті 40012 КПК України.

 

Головуючий

Б. М. Пошва

Судді:

М. І. Балюк

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Ґуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. Б. Прокопенко

 

Я. М. Романюк

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали