ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВІЙСЬКОВОЇ СУДОВОЇ КОЛЕГІЇ

УХВАЛА

від 22 жовтня 2008 року

Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України у складі: головуючого - судді Волкова О. Ф., суддів - Пінчука М. Г., Ємця А. А. (за участю прокурорів - Туркота М. С., Коломойцева В. Д., виправданих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, потерпілих - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, представника потерпілих - ОСОБА_13, представників цивільного відповідача - ОСОБА_14, ОСОБА_15), розглянувши в судовому засіданні 22 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за касаційними поданнями прокурорів, які брали участь у справі, касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11, представника потерпілих ОСОБА_13 на вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від 11 червня 2008 року, встановила:

Вироком військового апеляційного суду Центрального регіону від 11 червня 2008 року колишнього Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-полковника запасу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Балта Одеської області, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 424 ч. 3, 425 ч. 2 КК України, колишнього заступника Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України з бойової підготовки військ та ВНЗ - начальника бойової підготовки Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, генерал-лейтенанта запасу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Комрат республіки Молдова, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 416, 425 ч. 2 КК України, колишнього заступника начальника бойової підготовки апарату управління бойової підготовки Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, генерал-майора запасу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Москва, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 416, 425 ч. 2 КК України, першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, генерал-лейтенанта ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Чугуїв Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 416, 424 ч. 3, 425 ч. 2 КК України кожного виправдано у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину; цивільні позови ОСОБА_20 - законного представника ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49 ОСОБА_50 та заступника Генерального прокурора України залишено без розгляду.

Як вказано у вироку суду, 27 липня 2002 року у м. Львові під час проведення авіаційно-спортивного свята з нагоди 60-річчя 14 авіаційного корпусу військово-Повітряних Сил Збройних Сил України (далі ВПС ЗС) на аеродромі спільного базування "Львів" (в окремих документах, опрацьованих в органах військового управління, вказаний аеродром зазначається як "Скнилів") сталася катастрофа літака Су-27уб N 42 пілотованого екіпажем у складі льотчиків - полковника ОСОБА_51 і полковника ОСОБА_52. Внаслідок катастрофи літака загинуло 77 осіб, із яких 28 неповнолітніх. Було травмовано 292 особи, із яких 136 неповнолітніх, спричинені великі матеріальні збитки державі та значною мірою підірваний авторитет Збройних Сил України.

У зв'язку з цією подією було порушено кримінальні справи по факту катастрофи та, у подальшому, стосовно певних посадових осіб ВПС ЗС. В ході проведення досудового слідства заступником Генерального прокурора України Дерезою В. П. було прийнято рішення про складання обвинувального висновку стосовно обвинувачених ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56 і направлення кримінальної справи щодо них до суду, а кримінальну справу стосовно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернуто на додаткове розслідування.

Вироком військового апеляційного суду Центрального регіону від 23 червня 2005 року ОСОБА_56, ОСОБА_54, ОСОБА_53, ОСОБА_51 і ОСОБА_52 було засуджено до різних мір покарання. Цим же вироком був виправданий за ст. 416 та ч. 2 ст. 425 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України ОСОБА_55. Постановлено задовольнити позов заступника Генерального прокурора України до засуджених і частково позови потерпілих до Міністерства оборони України.

Ухвалою Верховного Суду України від 2 березня 2006 року вирок суду від 23 червня 2005 року змінено та визначено задовольнити позов заступника Генерального прокурора України частково.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 425 КК України обвинувачувався у недбалому ставленні до військової служби, що спричинило тяжкі наслідки. Вказувалось, що він, будучи військовою посадовою особою - Головнокомандувачем ВПС ЗС в період з 14 червня по 27 липня 2002 року допустив недбале ставлення до виконання своїх обов'язків, визначених рядом нормативних актів, порушив їх вимоги і не забезпечив належної організації проведення демонстраційних польотів підпорядкованих йому повітряних суден та безпеки таких польотів. В обвинуваченні за ч. 3 ст. 424 КК України вказувалося, що він умисно допустив перевищення влади та наданих йому службових повноважень, порушуючи вимоги ряду нормативних актів. За наявності цих порушень було незаконно підготоване і проведено святкування 27 липня 2002 року у 14 авіаційному корпусі (далі - 14 ак) ВПС ЗС надуманої урочистої події з проведенням демонстраційних (показових) польотів літака СУ-27уб. Зазначене недбале ставлення до виконання службових обов'язків і наявне перевищення службових повноважень ОСОБА_1, на що вказано в обвинуваченні, як окремо, так і у сукупності із порушенням службових обов'язків, правил підготовки до польотів і правил польотів, допущених іншими службовими особами ВПС ЗС, призвело до тяжких наслідків.

ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України. Будучи військовою службовою особою - заступником Головнокомандувача ВПС ЗС з бойової підготовки військ та ВНЗ - начальником бойової підготовки Головного командування ВПС ЗС, в період з 14 червня по 27 липня 2002 року допустив недбале ставлення до виконання своїх службових обов'язків, визначених низкою нормативних актів. Порушуючи вимоги ряду нормативних актів він не забезпечив безпеку польотів підпорядкованих йому повітряних суден. Являючись військовою службовою особою, яка відповідає за організацію планування та проведення льотної підготовки, здійснення постійного контролю за її ходом, організацією контролю за льотною підготовкою пілотажних підрозділів, ОСОБА_2 допустив порушення вимог ряду нормативних актів, що регламентують правила підготовки до польотів в авіації ЗС та проведення масових спортивних і культурно-видовищних заходів за участю авіації. Зазначене недбале ставлення до виконання службових обов'язків і порушення правил підготовки до польотів обвинуваченим, на думку органів слідства, як окремо, так і у сукупності із порушенням службових обов'язків, правил підготовки до польотів і правил польотів, допущених іншими службовими особами ВПС ЗС, призвело до вказаних тяжких наслідків. Таким чином, як зазначається в обвинуваченні, ОСОБА_2 вчинив і злочин, передбачений ст. 416 КК України.

ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України, недбало ставлячись до виконання своїх службових обов'язків, яке виразилось у порушенні ним вимог ряду нормативних актів при підготовці проведення зазначеного авіаційного свята. Він також обвинувачувався за ст. 416 КК України. Являючись військовою службовою особою, яка відповідає за організацію планування та проведення льотної підготовки, здійснення постійного контролю за її ходом, організацією контролю за льотною підготовкою пілотажних підрозділів, ОСОБА_3 допустив порушення вимог ряду нормативних актів, які регламентують правила підготовки до польотів в авіації ЗС та проведення масових спортивних і культурно-видовищних заходів за участю авіації. Зазначене недбале ставлення до виконання службових обов'язків і порушення правил підготовки до польотів ОСОБА_3 за версією обвинувачення як окремо, так і у сукупності із порушенням службових обов'язків, правил підготовки до польотів і правил польотів, допущених іншими службовими особами ВПС ЗС, призвело до вказаних тяжких наслідків.

ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України. Будучи військовою посадовою особою - командувачем 14 ак ВПС ЗС в період з 23 квітня по 27 липня 2002 року він допустив недбале ставлення до виконання своїх обов'язків, визначених рядом нормативних актів, порушив їх вимоги, в результаті чого при організації авіаційно-спортивного свята та демонстраційного польоту літака СУ-27уб не було здійснено комплексу заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного характеру. Не були виявлені та враховані умови, які могли вплинути на забезпечення безпеки учасників та присутніх на святі глядачів, не були внесені пропозиції щодо заборони проведення цього свята або інші пропозиції по забезпеченню безпеки цього заходу, не було доведено до населення необхідної інформації щодо рівня ризику виникнення надзвичайної ситуації. В обвинуваченні за ч. 3 ст. 424 КК України вказано, що ОСОБА_4 вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень щодо організації незаконного святкування 27 липня 2002 року надуманої урочистої події з проведенням неналежно підготованих демонстраційних (показових) польотів і витрачання на проведення свята бюджетних коштів. Зазначене недбале ставлення до виконання службових обов'язків і перевищення службових повноважень ОСОБА_4 за версією обвинувачення, як окремо, так і у сукупності із порушенням службових обов'язків, правил підготовки до польотів і правил польотів, допущених іншими службовими особами ВПС ЗС, призвело до вказаних наслідків.

Постановляючи виправдувальний вирок суд виходив із того, що в ході судового слідства не було знайдено підстав для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по тому обвинуваченню, яке їм інкриміновано, оскільки між їх діями та наслідками катастрофи відсутній безпосередній причинний зв'язок, а матеріали, які представлені органами досудового слідства, не містять переконливих доказів їх вини.

На вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від 11 червня 2008 року подані і до суду касаційної інстанції надійшли: касаційне подання прокурорів, які брали участь у справі, касаційні скарги потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11, представника потерпілих адвоката ОСОБА_13.

У касаційних поданнях, з врахуванням доповнень, представники обвинувачення, посилаючись на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та допущене судом істотне порушення кримінально-процесуального закону, просять вирок суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Істотне порушення кримінально-процесуального закону, на думку прокурорів, полягає у тому, що судом були викликані не всі потерпілі, допитана незначна кількість потерпілих, не оголошено висновки судово-медичних експертиз потерпілих, у вироку не зазначено мотивів з яких окремі докази вини підсудних були відкинуті.

В поданнях також вказується, що судом не взяті до уваги докази вини підсудних, які містяться в Акті розслідування авіаційної катастрофи комісії Міністерства оборони України, окремих висновках комісійної льотно-службової експертизи професора Давиденка М. Д., а також не обґрунтована незгода суду з висновками державної комісії щодо причин катастрофи літака. Вказується, що висновки цієї комісії були підтверджені повторною комісійною льотно-службовою експертизою і покладені в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_56, ОСОБА_54, ОСОБА_53, ОСОБА_51, ОСОБА_52.

Такими, що не відповідають фактичним обставинам справи представники обвинувачення вважають висновки суду про здійснення належним чином доповідей стосовно готовності екіпажу до польотів і надання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дозволів на виконання польоту саме у зв'язку з отриманням відповідних доповідей; виконання підсудними своїх обов'язків по підготовці по проведення демонстраційних польотів; наявність припущень і перекручень фактів у висновках Державної комісії; відпрацювання належним чином та у достатньому обсязі для безпечного виконання екіпажем літака польотного завдання у Головному командуванні ВПС ЗС України документів з організації польотів.

У касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічність досудового і судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, допущені судом просять вирок скасувати. На думку вказаних потерпілих, при направленні матеріалів щодо ОСОБА_1 та інших осіб на додаткове розслідування було допущено порушення ст. 26 КПК України; невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи проявилась у, начебто, недостатньому дослідженні дій виправданих, які реально могли забезпечити належну підготовку і безпеку проведення демонстраційних польотів. Також потерпілі вважають, що всупереч вимогам нормативних актів з організації польотів, до складу екіпажу літака Су-27уб і групи керівництва польотами було включено осіб, які не мали відповідних допусків, а затверджені виправданими документи з організації польотів не забезпечували реальної безпеки таких польотів для глядачів. Порушенням з боку виправданих вони вважають і прийняття рішення про проведення тренувального польоту на іншому літовищі та не проведення генеральної репетиції святкування.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_11, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, вважаючи, що в матеріалах кримінальної справи відсутні дані про неї як потерпілої та цивільного позивача, просить вирок скасувати.

Адвокат ОСОБА_13, як представник потерпілих ОСОБА_50, ОСОБА_4, ОСОБА_57, ОСОБА_43, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_27, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_33, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_25, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_34, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_45, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_12, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_43, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_16, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_16, ОСОБА_168, ОСОБА_16, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177 - у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення судом кримінально-процесуального закону.

На його думку, в діях ОСОБА_1 і ОСОБА_4 наявний склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 425 КК України в зв'язку із невиконанням ними вимог нормативних актів і посадових інструкцій щодо припинення польоту літака Су-27уб, який відбувався із порушеннями, що в свою чергу становило загрозу життю і здоров'ю людей, присутніх на літовищі. В скарзі вказується, що в діяннях ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наявний склад злочину, передбачений ст. 416 КК України в зв'язку із неправильним затвердженням ОСОБА_4 меж пілотажної зони, в межах якої виконати заплановане польотне завдання було неможливо, неналежним контролем з його боку за передпольотною підготовкою та допуском до польотів непідготовлених осіб, невизначенням ним обсягу додаткової підготовки або неусуненням таких осіб від польотів. ОСОБА_2, на думку представника потерпілих, затвердив польотне завдання показового польоту яке не відповідало льотно-технічним характеристикам літака Су-27уб, і з ОСОБА_3. також допустили затвердження меж пілотажної зони, які не відповідали льотно-технічним та аеродинамічним характеристикам вказаного літака.

В діях ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на думку представника потерпілих, наявний злочин, передбачений ч. 1 ст. 424 КК України, оскільки ОСОБА_4 начебто неправомірно видав, а ОСОБА_1 затвердив, наказ про проведення святкування річниці 60-ї річниці авіаційного корпусу, внаслідок чого було неправомірно витрачено бюджетні кошти в сумі 20000 грн.

Автором скарги вказується, що невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи начебто полягає у тому, що висновки суду про визначення організаторами проведення показових польотів меж перебування глядачів на літовищі не відповідають свідченням потерпілих. Істотне порушення кримінально-процесуального закону він вбачає у постановленні судом ухвали від 25 лютого 2008 року про відмову у відкритті провадження щодо позовних заяв окремих потерпілих з підстав вирішення їх судом при ухваленні вироку від 23 червня 2005 року.

З урахуванням уточнень касаційної скарги, заявлених в судовому засіданні, ОСОБА_13 просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, скасувати ухвалу суду від 25 лютого 2008 року в частині відмови в розгляді цивільних позовів, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурорів, потерпілих, представника потерпілих ОСОБА_13 на підтримку касаційного подання і скарг, пояснення виправданих та їх захисників про відсутність підстав для задоволення касаційного подання і скарг та скасування вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, а касаційна скарга представника потерпілих ОСОБА_13 підлягає задоволенню частково.

Статтею 398 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Касаційний суд, відповідно до статті 395 КПК України, перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

Відповідно до ч. 4 ст. 327, ч. 3 ст. 328 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При виправданні підсудного за відсутності в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.

Постановляючи виправдувальний вирок у зв'язку з відсутністю в діяннях підсудних складу злочину суд виходив із того, що в ході розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між їх діями та наслідками катастрофи. При цьому суд обґрунтовано вказав, що вироком апеляційного суду Центрального регіону України від 23 червня 2005 року встановлені безпосередні винуватці катастрофи літака СУ-27уб, який пілотували ОСОБА_51 і ОСОБА_52 на аеродромі "Скнилів" 27 липня 2002 року. Доведено, що причиною катастрофи стало порушення екіпажем польотного завдання, яке виразилось в неправильному виконанні ОСОБА_51 незапланованої польотним завданням фігури пілотажу - "косої петлі з поворотом" в бік опущеного напівкрила. Цим же вироком було встановлено, що вказане порушення відбулося під час знаходження літака над глядачами поза межами пілотажної зони. В разі безумовного виконання керівником польоту в зоні пілотажу ОСОБА_53 і керівником польотів на святі ОСОБА_56 своїх безпосередніх обов'язків, настання катастрофічних наслідків було б неможливим. Порушення вказаними особами - членами екіпажу та особами групи керівництва польотами своїх безпосередніх обов'язків суд визнав основною причиною катастрофи та загибелі людей.

Оскільки вирок апеляційного суду Центрального регіону України від 23 червня 2005 року був переглянутий в касаційному порядку, в цій частині залишений без зміни і вступив в законну силу, суд вірно врахував в своїх висновках, що безпосередні причини катастрофи літака достовірно встановлені і не потребують доведення.

Судом наголошено, що заступником Генерального прокурора України від 27 серпня 2004 року за результатами перевірки кримінальної справи N 10/2-24830-02 було прийняте рішення про складання обвинувального висновку стосовно ОСОБА_51 та інших осіб і повернення матеріалів справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на додаткове розслідування з підстав відсутності беззаперечних доказів їх вини.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що слідством у повній мірі не встановлено чи знаходяться у причинному зв'язку з катастрофою літака допущені обвинуваченими порушення правил підготовки до польотів та недбале виконання ними своїх службових обов'язків.

В ході проведення додаткового розслідування було призначено додаткову комісійну льотно-службову експертизу, яка підтвердила правомірність дій підслідних, винесено постанову про незгоду з її висновками, допитано колишнього військовослужбовця 14 ак ВПС ЗС техніка вузла АСУ прапорщика Куца І. І. і засудженого раніше ОСОБА_51, яким було запропоновано надати правову оцінку діям ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

За результатами такого додаткового розслідування підслідним було пред'явлено обвинувачення, ідентичне тому, що їм пред'являлось до повернення справи на додаткове розслідування.

На переконання суду, досудове слідство, провівши додаткові процесуальні дії, причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і порушеннями, допущеними ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_54, ОСОБА_53 і ОСОБА_56, та наслідками катастрофи літака так і не встановило.

Щодо доводів касаційних подань і скарг про, начебто, порушення судом процесуального закону в зв'язку з неврахуванням окремих висновків повторної комісійної льотно-службової експертизи, висновків Державної комісії з розслідування причин катастрофи літака Су-27уб і комісії Міністерства оборони України з розслідування катастрофи літака, то судом в повній мірі досліджені і належним чином оцінені всі висновки експертиз та комісій, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи вказані докази в сукупності, суд у вироку зазначив, що за результатами роботи Державної комісії з розслідування причин катастрофи літака Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України Су-27, яка сталася 27 липня 2002 року на аеродромі "Львів" ("Скнилів") (Т. 13 а. с. 32 - 138) члени комісії прийшли до висновку, що безпосередньою причиною катастрофи літака стали помилки в техніці пілотування командира екіпажу полковника Топонаря, допущені ним при виконанні не передбаченої польотним завданням фігури пілотажу "хобот" замість фігури "коса петля з поворотом", яка виконувалась поза межами встановленої зони пілотажу, в тому числі над глядачами.

Обґрунтованим слід визнати і зазначені у вироку причини, з яких суд не погодився з висновками повторної комісійної льотно-службової експертизи від 11 червня 2003 року (Т. 66 а. с. 33 - 57) в частині, що стосуються дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Надаючи оцінку проведеній під час додаткового розслідування додатковій льотно-службовій експертизі, суд у вироку навів її висновки, згідно з якими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 діяли у межах наданих їм повноважень та відповідно до вимог законодавства України. Така їх діяльність не призвела до розвитку катастрофічної ситуації з літаком, загибелі та травмування людей, присутніх на святі, нанесенні їм фізичної, матеріальної і моральної шкоди, нанесенні матеріальної шкоди державі, а спрогнозувати умисне порушення польотного завдання льотчиком ніхто із вище вказаних осіб не міг. Вказані висновки експертами обґрунтовані з посиланням на конкретні нормативні акти і матеріали справи.

Необґрунтованість доводів касаційних подань в цій частині підтверджується і тим, що вироком від 23 червня 2005 року, при постановленні якого були належним чином враховані висновки роботи комісій і проведених у 2003 році експертиз, і який за результатами перевірки в касаційному порядку був змінений тільки в частині вирішення цивільного позову, виправдано за відсутністю діях складу злочину одного із обвинувачених у порушенні правил підготовки польотів та недбалому ставленні до військової служби - командира військової частини А-2132 полковника ОСОБА_55. Вказаній службовій особі органами досудового слідства також було інкриміновано невжиття заходів щодо запобігання авіаційної події, виявлення та попередження небезпечних факторів льотної роботи з урахуванням забезпечення безпеки демонстраційного польоту. Проте, суд дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погодився і суд касаційної інстанції, про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями Дзюбецького та наслідками падіння літака Су-27уб.

В ході касаційної перевірки не знайшли свого підтвердження і посилання касаторів на нібито наявність в діях ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст. 416 КК України, оскільки вказані особи не виконували обов'язків по забезпеченню польотів, а також не керували літаком Су-27уб, а тому, в даному випадку, вони не є суб'єктами інкримінованого злочину.

З огляду на відсутність об'єктивних підстав вважати святкування 60-річчного ювілею 14 ак ВПС ЗС надуманою подією, одержання керівництвом корпусу дозволу від Головного командування ВПС на проведення такого заходу та відсутність порушень закону при його фінансуванні, військовий апеляційний суд правильно виправдав ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 424 КК України.

Щодо доводів касаційних подань про порушення судом порядку дослідження доказів, то відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

У протоколі судового засідання відсутні відомості про оспорювання таких фактичних обставин чи заперечення з боку учасників процесу щодо не дослідження судово-медичних експертиз потерпілих або не проведення допиту всіх потерпілих. За цих обставин посилання прокурорів у касаційному поданні про нібито порушення судом порядку дослідження окремих доказів слід визнати безпідставним.

Стосовно доводів скаржників про істотне порушення судом кримінально-процесуального закону у зв'язку з відмовою в прийнятті до розгляду окремих позовів слід вказати, що відповідно до п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України N 3 від 31 березня 1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд керується відповідними нормами ЦПК.

Постановляючи ухвалу від 25 лютого 2008 року військовий апеляційний суд, пославшись на ст. 122 ЦПК України відмовив в прийнятті цивільних позовів, які вказані у Т. 199 а. с. 166 - 171 та цивільних позовів, поданих представником потерпілих ОСОБА_13. В обґрунтування такого рішення суд послався на те, що вироком військового апеляційного суду Центрального регіону України від 23 червня 2005 року щодо ОСОБА_56 та інших осіб, який набрав законної сили, було вирішено цивільні між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки цивільні позови до Міністерства оборони України про відшкодування моральної були подані потерпілими в зв'язку з діями (бездіяльністю) різних осіб, тому підстави таких позовів є неоднаковими. В зв'язку з викладеним, касаційна скарга представника потерпілих ОСОБА_13 в цій частині підлягає задоволенню, а ухвала військового апеляційного суду Центрального регіону України від 25 лютого 2008 року зміні.

Касаційна скарга потерпілої ОСОБА_11 підлягає залишенню без задоволення, оскільки в матеріалах справи містяться процесуальні документи, якими її визнано потерпілою, а у прийнятті її цивільного позову було відмовлено зазначеною ухвалою суду від 25 лютого 2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 379, 394 - 398 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України ухвалила:

Вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від 11 червня 2008 року залишити без зміни, а касаційні поданняпрокурорів, які приймали участь у розгляді справи, касаційні скарги потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_13, - представника потерпілих ОСОБА_50, ОСОБА_4, ОСОБА_57, ОСОБА_43 та інших осіб, вказаних у його касаційній скарзі, задовольнити частково.

Змінити ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону України від 25 лютого 2008 року в частині неприйняття до провадження позовів потерпілих і вважати позови потерпілих, які не прийняті до провадження, залишеними без розгляду.

 

Судді:

О. Ф. Волков

М. Г. Пінчук

А. А. Ємець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали