Додаткова копія: Про недійсність договору дарування

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

22.05.2019 р.

Справа N 705/5060/18

 

Провадження N 61-3331св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2018 року у складі судді Мазуренко Ю. В. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Нерушак Л. В., встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про недійсність договору дарування.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільного користування належить частина будинку АДРЕСА_1.

29 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір дарування земельної ділянки площею 150 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1.

На підставі вищевказаного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 150 кв. м, укладеного 29 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2; витребувати у відповідача правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 150 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у встановлений судом строк заявник не усунув недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим позовна заява визнається неподаною та повертається позивачеві на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, отримавши копію ухвали суду від 22 листопада 2019 року про залишення позовної заяви без руху, заявник у встановлений судом термін вимоги вказаної ухвали не виконав, тому місцевим судом правомірно встановлено, що позовна заява підлягає поверненню позивачу як неподана.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинами справи та не ґрунтуються на нормах процесуального права. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій перешкоджають та обмежують право позивача на доступ до правосуддя, тому є такими, що підлягають скасуванню.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ОСОБА_1 зловживає процесуальними правами (останній звернувся до суду з кількома позовами до одного й того самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав), оскільки постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі 705/3875/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2017 року залишено без задоволення. Отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а судові рішення є законним і мотивованими, а тому підстави для їх скасування відсутні.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, вказуючи на те, що відзив ОСОБА_3 є недоведеним, а тому підлягає залишенню без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про недійсність договору дарування.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення виявлених недоліків, оскільки позовна заява була подана без дотримання вимог статті 175 ЦПК України, а саме пунктів 4, 5, 9 частини третьої статті 175 ЦПК України. Разом з тим, запропоновано заявнику відповідно до вимог частини п'ятої статті 177 ЦПК України додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Копію ухвали суду від 22 листопада 2018 року про залишення позовної заяви без руху було направлено на адресу заявника та отримано останнім 01 грудня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали суду від 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про виправлення недоліків поданої позовної заяви, яка за своїм змістом є запереченням проти постановленої ухвали суду від 22 листопада 2018 року і не містить даних щодо виконання вимог вказаної ухвали.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2018 року залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Відповідно до частин першої - третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 листопада 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, у зв'язку з тим, що позовна заява подана без додержання вимог, які зазначені у статтях 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 22 листопада 2018 року про залишення позовної заяви без руху отримана ОСОБА_1 01 грудня 2018 року.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 як неподану, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що заявник отримав копію ухвали суду від 22 листопада 2018 року, однак у наданий судом строк недоліки позовної заяви не усунув. Проте, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2017 року у справі N 705/3875/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Суд нагадує, що національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі "Кунерт проти Польщі", заява N 8981/17, від 04 квітня 2019 року).

Отже, залишаючи позовну заяву без руху, ОСОБА_1 був поінформований про обов'язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму відповідно до вимог статей 175, 177 ЦПК України.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам статей 175, 177 ЦПК України, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Таким чином доводи касаційної скарги про те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій перешкоджають та обмежують право позивача на доступ до правосуддя, колегія суддів не бере до уваги з огляду на вищевикладене.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Рішення), заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованим.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

І. М. Фаловська

 

В. С. Висоцька

 

В. В. Пророк




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали