ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03.03.2011 р.

N К-31098/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі - Цуркана М. І. (головуючий), Калашнікова О. В., Харченко В. В., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., здійснивши розгляд в порядку письмового провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання незаконними рішення, дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2010 року, установила:

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (Адміністрація) про визнання незаконними рішення, дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Зазначав, що просив відповідача надати інформацію про наявність вільних земель на території Луначарської сільської ради Запорізької області а також надати викопіювання графічних схем, карт таких вільних земельних ділянок. 18 серпня 2009 року відповідач направив ОСОБА_6 лист, у якому повідомив, що вимоги звернення не входять до сфери компетенції Адміністрації та запропонував звернутись до відповідної ради та відділу Держкомзему у Бердянському районі.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог законів України "Про звернення громадян" та "Про інформацію" просив визнати лист-відповідь та бездіяльність щодо ненадання інформації незаконними та зобов'язати надати відповідну інформацію і відповідні документи. Крім того, просив винести окрему ухвалу, якою зобов'язати відповідних суб'єктів владних повноважень вжити заходів для усунення причин та умов вказаних порушень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 31 липня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до відповідача з заявою, у якій просив надати інформацію про наявність вільних земель на території Луначарської сільської ради Запорізької області а також надати викопіювання графічних схем, карт таких вільних земельних ділянок.

18 серпня 2009 року відповідач направив ОСОБА_6 лист, у якому повідомив, що вимоги звернення не входять до сфери компетенції Адміністрації та запропонував звернутись до відповідної ради та відділу Держкомзему у Бердянському районі. Крім того, відповідач вказав, що позивачу неодноразово надавались усно та письмово відповіді на його аналогічні звернення, що є окремою підставою для відмови в розгляді цієї заяви.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що надання запитуваної інформації не входить до компетенції відповідача, а оскільки ОСОБА_6 неодноразово надавались усно та письмово відповіді на його аналогічні звернення, що є окремою підставою для відмови в розгляді такого звернення, то підстав для задоволення позову немає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За правилами частини другої статті 8 цього ж Закону не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернувся до відповідача з вимогою надати інформацією щодо вільних земельних ділянок, а це означає, що така інформація не стосується позивача особисто, а порядок її надання врегульовано спеціальними нормами законодавства.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 18 Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року N 1553, відомості, що містяться в документації із землеустрою, надаються: підприємствам, установам, організаціям та громадянам за плату.

Відповідно до розділу 6.1 спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" від 15 червня 2001 року N 97/298/124 підготовка та видача довідок про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель серед власників і користувачів є платною.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність відмови позивачу у наданні відповідної інформації, і з огляду на це відмовили в задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, повторюють ті, що викладені в позові, та апеляційній скарзі, були належним чином досліджені та оцінені судами, їх висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення такими, що винесені з порушеннями норм процесуального або матеріального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

М. І. Цуркан

 

О. В. Калашнікова

 

В. В. Харченко

 

С. Я. Чалий

 

Л. Т. Черпіцька

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали