ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.05.2010 р.

N К-57043/09


Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів - Кравченко О. О., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання - Парадюка А. І., за участю представників: позивача - Мелень О. М., відповідача - Бойко Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову господарського суду Львівської області від 3 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року у справі за позовом Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" до Генеральної прокуратури України про оскарження бездіяльності та поновлення порушеного права, встановив:

Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" звернулася з позовом до Генеральної прокуратури України про оскарження бездіяльності та поновлення порушеного права.

Постановою господарського суду Львівської області від 3 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду звернення Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" N 319 від 27.06.2006 р. та не проведення перевірки за цим зверненням; зобов'язано Генеральну прокуратуру України здійснити в установленому законодавством порядку перевірку щодо дотримання вимог законодавства при винесенні Кабінетом Міністрів України постанови N 841 від 20 червня 2006 року "Про надання земельних ділянок у постійне користування"; в частині решти вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" звернулася до Генеральної прокуратури України зі скаргою від 27 червня 2006 року N 319 на постанову Кабінету Міністрів України N 841 від 20 червня 2006 року "Про надання земельної ділянки у постійне користування". В скарзі позивач, посилаючись на порушення Кабінетом Міністрів України норм законодавства при прийнятті цієї постанови, просив Генеральну прокуратуру України провести перевірку дотримання вимог законодавства при винесенні постанови, опротестувати вказану постанову, повідомити зацікавлені органи про зупинення дії вказаної постанови; повідомити скаржника про результати перевірки та вжиті заходи в передбачений законом термін.

Генеральною прокуратурою України скаржнику надіслано лист від 27 липня 2006 року N 7/4-16007-05, в якому відповідача повідомив, що означеною постановою Кабінетом Міністрів України Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надано у постійне користування земельні ділянки, загальною площею 27,72 га, у межах компетенції, передбаченої ст. 20, ч. 7 ст. 122, ч. 9 ст. 149, ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України.

Посилаючись на те, що відповідачем неналежно проведені дії щодо перевірки правомірності прийняття постанови, позивач звернувся з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Частиною 1 ст. 19 Закону передбачено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб (п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

З метою забезпечення виконання вимог Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про статус народного депутата України", "Про статус депутатів місцевих рад", Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення", вдосконалення діяльності органів прокуратури щодо розгляду та вирішенні заяв, скарг і пропозицій, керуючись ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", Генеральним прокурором України видано наказ від 28 грудня 2005 року N 9, яким затверджено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України.

Відповідно до п. 1 наказу від 28 грудня 2005 року N 9, заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, керівникам структурних підрозділів апаратів, міським, районним, міжрайонним, іншим прирівняним до них прокурорам роботу з розгляду звернень та особистого прийому вважати одним з важливих напрямів діяльності органів прокуратури, спрямувати її на захист прав і свобод людини і громадянина, зміцнення законності та правопорядку. При здійсненні перевірок за зверненнями забезпечити повне, об'єктивне та якісне вирішення кожного викладеного доводу, надавати юридично грамотну, обґрунтовану та мотивовану відповідь з посиланням на законодавчі акти. За необхідності до проведення перевірок залучати фахівців відповідних контролюючих і правоохоронних органів, авторів звернень.

Пунктом 1.4 Інструкції передбачено, що звернення - викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи.

Згідно з п. 4.14 Інструкції за підсумками вирішення звернень може бути прийнято одне з таких рішень: задоволено - вжито заходів до повного або часткового поновлення прав і законних інтересів заявника. Не може вважатися задоволеним звернення, рішення по якому прийнято не за вимогами громадянина, а результатами виявлених недоліків або порушень закону. Частково задоволене звернення - звернення, в якому міститься дві чи більше вимог і за результатами перевірки якого не всі з них визнані обґрунтованими. Повторно задоволене - звернення щодо оскарження відповіді певної прокуратури, за яким приймалося рішення про відмову в задоволенні раніше поданого звернення. При цьому первинне рішення скасовується. Відхилено - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнані необґрунтованими. Роз'яснено - за зверненням, у якому не містилося прохань про задоволення будь-яких вимог або клопотань, надано роз'яснення з питань правового характеру.

Таким чином, при зверненні до органів прокуратури на останніх покладено обов'язок щодо розгляду цього звернення, забезпечення повного, об'єктивного та якісного вирішення кожного викладеного доводу, надання юридично грамотної, обґрунтованої та мотивованої відповіді з посиланням на законодавчі акти.

Задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що протиправність дій відповідача полягає в його бездіяльності, яка проявилась в ухиленні від проведення перевірки.

Проте, з таким висновком судів погодитись не можна.

Вимоги щодо форми та змісту рішення органів прокуратури за результатами розгляду звернення Закон України "Про прокуратуру", а також наказ від 28 грудня 2005 року N 9 не містять.

Пункт 6.4 Інструкції вказує на те, що при відмові в задоволенні звернень відповідь має бути мотивованою і зрозумілою.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що органами прокуратури не було допущено бездіяльності, оскільки лист відповідача від 27 липня 2006 року N 7/4-16007-05 вказує на те, що останнім розглянуто звернення позивача, в результаті якого відповідач дійшов висновку, що постанова Кабінету Міністрів України N 841 від 20 червня 2006 року прийнята в межах його компетенції, тобто без порушень норм законодавства.

Отже, фактично за результатами розгляду звернення відповідач прийняв рішення про відхилення звернення, оскілки визнав вимоги, викладені в ньому, необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що рішення про відхилення звернення осіб може бути предметом судового розгляду, що прямо передбачено ч. 4 ст. 12 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, перевіряючи правомірність такого рішення, суд відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України повинен перевірити, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що закон не встановлює чіткого алгоритму вчинення прокуратурою дій, необхідних для встановлення порушень норм закону при прийнятті актів Кабінетом Міністрів України.

Застосування всіх заходів, передбачених постановою N 841 від 20 червня 2006 року, не є обов'язковим. Можливість застосування кожного окремого заходу вирішується на розсуд органів прокуратури в кожному конкретному випадку.

При цьому вимогою закону є достатність вчинених органами прокуратури дій, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення.

Проте, зазначивши, що відповідачем не були вжиті заходи для належної перевірки звернення, суд не конкретизував, які ж дії відповідач повинен був вчинити. Вказуючи про те, що той не вжив заходи щодо належної перевірки, суд апеляційної інстанції не зазначив, що він розуміє під "належною перевіркою".

Суди не перевірили, чим керувався відповідач при прийнятті рішення, та чи були матеріали, якими керувався відповідач при наданні відповіді, достатніми для того, щоб прийти до висновку про законність постанови Кабінету Міністрів України N 841 від 20 червня 2006 року.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини у справі, що є підставою для скасування їх рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 3 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 239 КАС України.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали