ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 19 квітня 2012 року

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А. І., суддів - Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кузьменко О. Т., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Скотаря А. М., Таран Т. С., Школярова В. Ф. (за участю начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах - Курапова М. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_16 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної в цій справі ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2011 року, встановила:

Вироком апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2011 року ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, раніше неодноразово судимого, в тому числі вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2005 року (уточненого постановою цього ж суду від 8 грудня 2005 року) за частиною 1 статті 122 КК України із визначенням остаточного покарання на підставі статей 71, 72 КК України у виді 5 років позбавлення волі; звільненого постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 9 листопада 2007 року від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 1 день, засуджено:

- за пунктами 1, 4, 6, 12 частини 2 статті 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за частиною 4 статті 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за частиною 3 статті 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за частиною 3 статті 185 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання за сукупністю злочинів у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі статті 71 КК України до покарання за даним вироком приєднано частину невідбутого покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2005 року у виді 1 року позбавлення волі і остаточно визначено ОСОБА_16 покарання за сукупністю вироків у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_17 та ОСОБА_18, щодо яких заступник Генерального прокурора України по суті не оскаржує ухвалу касаційного суду.

ОСОБА_16 визнано винним і засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

28 листопада 2008 року приблизно о 18-ій год. ОСОБА_16, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_18, проникли до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно ОСОБА_19 на загальну суму 2820 грн., заподіявши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

20 грудня 2008 року о 12-ій год. 30 хв. ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_17, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, домовившись про вчинення розбою на ОСОБА_20, розробили план своїх дій, відповідно до якого ОСОБА_17 проник до АДРЕСА_1 а брати ОСОБА_18 залишились у під'їзді стежити за навколишньою обстановкою. У квартирі ОСОБА_17 вчинив розбійний напад на ОСОБА_20 і ОСОБА_21, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, під час якого заподіяв ОСОБА_21 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад її здоров'я. Оскільки потерпілі вибігли з квартири і почали звати на допомогу, нападники з місця події втекли, не заволодівши чужим майном.

Продовжуючи злочинні дії, в цей же день приблизно о 23-ій год. з метою заволодіння чужим майном ОСОБА_16 за попередньою змовою зі ОСОБА_17, а також ОСОБА_18, якому вони повідомили лише про план нападу на потерпілих, де йому відводилась роль забезпечити безпеку вчинення злочину та надати приміщення для зберігання викраденого майна, приховавши від нього планування вбивства, зайшли до АДРЕСА_1. Там ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, напали на ОСОБА_22 і ОСОБА_23 і з особливою жорстокістю вчинили їх умисне вбивство, заволодівши майном потерпілих на загальну суму 4490 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2011 року касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_16 залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2011 року - без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2012 року кримінальну справу щодо ОСОБА_16 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд винесеної у цій справі ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України.

Як видно із змісту заяви, заступник Генерального прокурора України посилається на порушення положень частини 2 статті 71 КК України при призначенні ОСОБА_16 покарання, зазначаючи, що при складанні покарань за сукупністю вироків у виді довічного позбавлення волі та менш суворого покарання суд замість принципу поглинення покарань застосував принцип часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Просить ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Як йдеться у заяві прокурора, підставою для перегляду цього судового рішення є неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 71 КК України, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

На обґрунтування заяви ним надано копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 квітня 2009 року в справі щодо ОСОБА_24, засудженого вироком апеляційного суду Київської області від 22 липня 2008 року за пунктом 13 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 115, частиною 2 статті 289 КК України, якою суд касаційної інстанції змінив принцип повного приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком, на передбачений частиною 2 статті 71 КК України принцип поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення начальника управління Генеральної прокуратури України Курапова М.В., який підтримав заяву, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у заяві доводи, судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважають, що заява щодо засудженого ОСОБА_16 підлягає задоволенню з таких підстав.

Вироками суду першої інстанції за вчинення злочинів ОСОБА_24 і ОСОБА_16 було засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі. Визначаючи і ОСОБА_24, і ОСОБА_16 остаточне покарання за сукупністю вироків, суд до покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного їм за новим вироком, приєднав ОСОБА_24 повністю, а ОСОБА_16 - частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Касаційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_24, дійшовши висновку про неправильне застосування судом положень статті 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків, змінив принцип повного приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком, на передбачений частиною 2 статті 71 КК України принцип поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі.

А щодо ОСОБА_16 касаційним судом було прийнято протилежне рішення та визнано, що часткове приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком, як то передбачено частиною 1 статті 71 КК України, не суперечить фактично застосованому принципу поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі відповідно до вимог частини 2 вказаної статті.

Таким чином, суд касаційної інстанції в різних справах неоднаково застосував кримінальний закон, у результаті чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 КК України при складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

А отже, слід визнати, що касаційним судом було правильно вирішено справу щодо ОСОБА_24 в частині призначення йому покарання за сукупністю вироків. А щодо ОСОБА_16 касаційний суд ухвалив помилкове рішення, оскільки не врахував положень згаданої норми кримінального закону, безпідставно визнавши, що застосований судом при призначенні покарання за сукупністю вироків принцип приєднання до покарання,призначеного засудженому за новим вироком, у виді довічного позбавлення волі невідбутої частини покарання за попереднім вироком не суперечить вимогам закону.

За наявності вказаних обставин, існують підстави для скасування ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2011 року щодо ОСОБА_16 При цьому Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України виходить з того, що, встановивши помилковість викладених в оскаржуваній ухвалі висновків суду касаційної інстанції щодо залишення вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_16 в частині призначення йому покарання за сукупністю вироків без зміни, судова палата позбавлена можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до положень Глави 321 Верховний Суд України не наділений повноваженнями щодо скасування або зміни рішення суду першої інстанції у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 40012 КПК України.

Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги такі повноваження відповідно до частини 1 статті 396 КПК України має суд касаційної інстанції, справу щодо ОСОБА_16 після скасування винесеної щодо нього ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2011 року слід направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, під час якого перевірку судового рішення необхідно провести з дотриманням вимог кримінального закону.

Керуючись статтями 40020, 40021, 40022 КПК України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України постановила:

заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2011 року щодо ОСОБА_16 скасувати, а справу щодо нього направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини 1 статті 40012 КПК України.

 

Головуючий:

А. І. Редька

Судді:

С. М. Вус

 

М. Є. Короткевич

 

Л. Ф. Глос

 

В. І. Косарєв

 

Т. В. Гошовська

 

О. Т. Кузьменко

 

М. І. Гриців

 

В. Ф. Пивовар

 

В. В. Заголдний

 

Б. М. Пошва

 

Г. В. Канигіна

 

А. М. Скотарь

 

М. Р. Кліменко

 

Т. С. Таран

 

Є. І. Ковтюк

 

В. Ф. Школяров





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали