ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 16 січня 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого Маринченка В. Л., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Шицького І. Б., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі управління ПФУ), третя особа управління Служби безпеки України в Сумській області (далі управління СБУ), про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, встановив:

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо невиплати йому пенсії у розмірі, визначеному управлінням СБУ відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII), у редакції, чинній на час його звільнення зі служби 14 грудня 2006 року, та зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати обчислену відповідним чином пенсію, а також виплатити не отримані у зв'язку з протиправними діями останнього суми пенсії.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що рішенням Зарічного районного суду міста Сум від 25 квітня 2007 року визнано протиправними дії управління СБУ щодо обчислення розміру пенсії позивача (звільненого з військової служби 14 грудня 2006 року) у порядку, встановленому статтею 40 Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі - Закон N 3235-IV), та зобов'язав управління СБУ здійснити перерахунок розміру пенсії виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного за правилами частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII, у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби, відповідно до якої пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

На виконання зазначеного рішення управління СБУ 8 листопада 2007 року перерахувало розмір пенсії позивача та направило управлінню ПФУ відповідний протокол про призначення пенсії. Однак відповідач, на якого з 1 січня 2007 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року N 1522 покладено функції з виплати пенсій особам, звільненим з військової служби, та якому 20 березня 2007 року передано пенсійну справу ОСОБА_1, відмовляється виплачувати позивачеві пенсію у встановленому третьою особою розмірі.

Зарічний районний суд міста Сум постановою від 18 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 20 січня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2011 року та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування заяви позивач додав постанову Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління СБУ, управління ПФУ про перерахунок пенсії.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про неоднакове застосування касаційним судом частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII, пункту 30 статті 77, частин першої та другої статті 40 Закону N 3235-IV під час вирішення спорів щодо правомірності дій органів Пенсійного фонду України при обчисленні розміру пенсій особам, які мають право на неї за Законом N 2262-XII.

Так, приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову у справі, що переглядається, касаційний суд виходив із того, що при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії на підставі Закону N 2262-XII суб'єкт владних повноважень повинен був керуватися законом про Державний бюджет України на відповідний рік, яким установлено порядок визначення грошового забезпечення для обчислення пенсій особам, звільненим з військової служби.

Проте у справі, на рішення в якій, обґрунтовуючи заяву, посилається ОСОБА_1, касаційний суд зазначив, що після прийняття Закону N 3235-IV, яким було зупинено дію названої норми та змінено встановлений нею порядок обчислення пенсій, Законом України від 4 квітня 2006 року N 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 29 квітня 2006 року (далі - Закон N 3591-IV), статтю 43 Закону N 2262-XII викладено в новій редакції, тому дії управління СБУ щодо призначення позивачу пенсії після внесення таких змін у порядку, встановленому статтею 40 Закону N 3235-IV, є протиправними.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII, у редакції Закону від 15 червня 2004 року, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 30 статті 77 Закону N 3235-IV дію вказаної норми зупинено на 2006 рік, а частинами першою та другою статті 40 цього Закону установлено інший порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям.

Отже, на початку 2006 року існувало дві законодавчі норми щодо обчислення розміру пенсій при їх призначенні колу осіб, на яких поширюється дія Закону N 2262-XII. Одна з цих норм у спеціальному законі, а інша у законі про Державний бюджет України.

Разом з тим Законом N 3591-IV внесено зміни до Закону N 2262-XII, зокрема змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.

Відповідно до статті 11 Закону N 2262-XII, яка набрала чинності 29 квітня 2006 року, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів; при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення названих осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Прикінцеві положення Закону N 3591-IV не містять застережень щодо зупинення дії статті 11 та частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII на 2006 рік, хоча набрання чинності окремими його нормами, зокрема і частини дванадцятої статті 43, законодавець відтермінував.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності з 29 квітня 2006 року Законом N 3591-IV, яким установлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям та заборонено змінювати положення Закону N 2262-XII щодо умов і норм пенсійного забезпечення зазначених у ньому осіб іншими законами, положення пункту 30 статті 77 та частин першої, другої статті 40 Закону N 3235-IV втратили чинність.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що переглядається, про правомірність відмови управління ПФУ у виплаті ОСОБА_1 пенсії з урахуванням частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII зроблено з порушенням правил застосування норм матеріального права, за якого перевагу в застосуванні було надано положенням Закону N 3235-IV, а не Закону N 3591-IV, який прийнято останнім у часі, та нормами якого слід було керуватися судам під час розгляду цієї справи.

З урахуванням наведеного, відповідно до частини другої статті 243 КАС постанова Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2011 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Окрім зазначеного, Верховний Суд України, не вирішуючи в цьому провадженні питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм процесуального права, оскільки чинним законодавством перегляд судових рішень з таких підстав до його повноважень не віднесено, вважає за необхідне звернути увагу суду касаційної інстанції на порушення ним норм процесуального права, яке полягає у зміні предмета позову у справі, що розглядається.

Так, позивач вважав правильним призначення йому управлінням СБУ 8 листопада 2007 року пенсії на підставі рішення Зарічного районного суду міста Сум від 25 квітня 2007 року та просив лише стягнути заборгованість з виплати такої пенсії, однак касаційний суд увійшов в обговорення та вирішив питання щодо правильності її обчислення та призначення.

Зазначене порушення призвело до того, що на сьогодні існує два судових рішення, ухвалених з приводу спору між тими самими сторонами (оскільки органи Пенсійного фонду України стали правонаступниками Міноборони, МВС, СБУ та деяких інших органів з питань призначення та виплати пенсій певним категоріям осіб), про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. Л. Маринченко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

І. Б. Шицький





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали