ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 17 березня 2011 року

Про невключення витрат на виплату державної адресної допомоги до переліку витрат пенсійних органів, які підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь Управління Пенсійного фонду

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Цуркана М. І., суддів - Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., здійснивши розгляд у порядку письмового провадження адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Джанкой Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 р., встановила:

У липні 2009 р. Управління Пенсійного фонду України (далі - Управління ПФ) в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Джанкой Автономної Республіки Крим (далі - Фонд) про стягнення витрат, понесених Управлінням ПФ у зв'язку з виплатою та доставкою пенсії по інвалідності та державної адресної допомоги.

Зазначали, що за період вересня - листопада 2008 р. та січня - березня 2009 р. Управлінням ПФ понесені витрати на виплату та доставку сум пенсії по інвалідності та державної адресної допомоги в загальному розмірі 3314,88 грн., проте відповідач відмовився відшкодовувати ці суми.

Посилаючись на ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 р. N 1105-XIV (далі - Закон N 1105-XIV), просили зобов'язати відповідача прийняти до відшкодування вищевказані витрати (включити до акта звірки).

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Управління ПФ суму виплаченої пенсії по інвалідності в розмірі 474,27 грн. У задоволені решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що за період вересня - листопада 2008 р. та січня - березня 2009 р. Управлінням ПФ понесені витрати на виплату та доставку сум пенсії по інвалідності та державної адресної допомоги в загальному розмірі 3314,88 грн., проте відповідач відмовився відшкодовувати ці суми, оскільки у нього відсутня справа пенсіонера Особа_1, якому і здійснені спірні виплати.

Задовольнивши позов частково, суд 1-ї інстанції, а апеляційний суд, погодившись з таким висновком, виходили з того, що державна адресна допомога, відповідно до законодавства, не включена до переліку витрат пенсійних органів, які підлягають відшкодуванню Фондом, на користь Управління ПФ. У той самий час вимоги про стягнення витрат, понесених на виплату пенсії по інвалідності, підлягають стягненню, оскільки обов'язок відшкодування відповідних витрат законодавчо не поставлений в залежність від наявності у Фонду справ потерпілих.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

За правилами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Таким чином, якщо виплату пенсії здійснює пенсійний орган, то Фонд зобов'язаний провести відповідні розрахунки, тобто відшкодувати Управлінню ПФ ці виплати.

Крім того, правильним є висновок судів про неможливість задоволення вимоги про стягнення сум державної адресної допомоги, виходячи з такого.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. N 265 "Про деякі питання пенсійного забезпечення" запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.

З положень ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вбачається, що законом не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.

Крім того, відповідно до п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. N 5-4/4 (далі - Порядок N 5-4/4), встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.

Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати УПФ витрати на виплату державної адресної допомоги.

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що рішення судів є законними та обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі, повторюють аналогічні доводи позову, були належним чином досліджені та оцінені судами, їх висновків не спростовують та не дають підстав вважати рішення судів такими, що винесені з порушеннями норм процесуального або матеріального права.

За правилами ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди 1-ї та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали