ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23.06.2011 р.

N К/9991/6754/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Цуркана М. І. (головуючий); Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області до Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, установила:

У січні 2010 року Територіальне управління державної судової адміністрації у Черкаській області (Управління ДСА) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області (Казначейство) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Посилаючись на те, що у грудні 2009 року відповідач не вчинив належних дій з оплати бюджетних зобов'язань Управління ДСА, рахунок якого він обслуговує, внаслідок чого 31 грудня 2009 року о 24-00 год. відповідні кошти повернулись до Державного бюджету як невикористані, просили визнати відповідні дії Казначейства протиправними та зобов'язати його провести оплату відповідних зобов'язань Управління ДСА.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі Управління ДСА, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Закривши провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що між сторонами склались господарські правовідносини, засновані на договорі, а значить відповідний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з таким висновком апеляційного суду не погоджується.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами статті 17 КАС України (в редакції на час звернення до суду з цим позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Пунктом 7 статті 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року (чинного на час подачі цього позову) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Згідно пункту 1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1232 (чинного на час звернення до суду з цим позовом) Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

З аналізу викладених норм законодавства вбачається що Державне казначейство є суб'єктом владних повноважень, однією з владних управлінських функцій якого є обслуговування рахунків інших органів державної влади.

Висновок апеляційного суду про те, що між сторонами цього спору склались господарські правовідносини, засновані на рівноправному договорі, є помилковим. Колегія суддів вважає відповідний договір адміністративним, оскільки його укладення не є волевиявленням сторін; відповідний обов'язок, як і умови самого договору передбачені законодавством; його укладення безпосередньо пов'язане з реалізацією владних управлінських функцій обох суб'єктів.

Так, згідно пункту 14 статті 3 КАС України адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого провадження у справі закрито з порушенням норм процесуального права.

Оскільки апеляційним судом справа по суті фактично не розглядалась, то вона підлягає направленню на продовження апеляційного розгляду у відповідності до вимог частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

М. І. Цуркан

 

Н. В. Васильченко

 

О. В. Калашнікова

 

К. Г. Леонтович

 

Л. Т. Черпіцька

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали