КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22.03.2012 р.

Справа N 2а-6089/11/2670


Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді Земляної Г. В., суддів: Грищенко Т. М., Петрика І. Й., за участю секретаря Рижкової Ю. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року (Постанова N 2а-6089/11/2670) у справі за адміністративним позовом Міжнародного благодійного фонду "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України (за участю Генеральної прокуратури України), про визнання в частині недійсним наказу, встановила:

Позивач Міжнародний благодійний фонд "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" звернувся до суду з позовом до Міністерства охорони здоров'я України та з урахуванням уточнень позовних вимог просить визнати недійсними та нечинними положення наказу Міністерства охорони здоров'я України N 634 від 29.07.2010 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу" в частині встановлення у Таблиці N 1 "Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу" невеликих розмірів наркотичного засобу "Опій ацетильований - засіб, що містить у своєму складі ацетильовані похідні алкалоїдів опію" (у тому числі за наявності інших речовин) та невеликих розмірів наркотичної речовини "Опій - сік снотворного маку, що згорнувся, у тому числі медичний, який містить хоча б один наркотичний алкалоїд або їх суміш (у тому числі за наявності інших речовин)".

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняттям оскаржуваного наказу порушено права Міжнародного благодійного фонду "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" як виконавця Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 - 2013 роки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року (Постанова N 2а-6089/11/2670) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою (Постанова N 2а-6089/11/2670), позивач Міжнародний благодійний фонд "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 липня 2010 року N 634 (далі - Наказ) внесено зміни до таблиць: 1.1. Невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу; 1.2. Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу; 1.3. Великих та особливо великих розмірів прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу, затверджених пунктом 1 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 N 188, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за N 512/4733, виклавши їх у новій редакції.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку, що положення наказу Міністерства охорони здоров'я України N 634 від 29.07.2010 відповідають вимогам Закону, його норми жодним чином не порушують права та інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з преамбули оскаржуваного Наказу, останній прийнято відповідно до статті 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 305 Кримінального кодексу України, статті 5 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", статті 3 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними".

Так, відповідно до ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Відповідно до примітки вказаної статті невеликий розмір лікарських засобів визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Розділ 13 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

В примітці ст. 305 Кримінального кодексу України зазначено, що поняття великий та особливо великий розмір наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, або фальсифікованих лікарських засобів, що застосовується в цьому розділі, визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Вказані норми є банкетними, тобто повноваження щодо встановлення розміру наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів надано спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Статтею 5 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" передбачено: спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я в межах своїх повноважень: забезпечує виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; бере участь у реалізації державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо її вдосконалення; бере участь у розробці та реалізації загальнодержавних програм у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; розробляє та приймає відповідно до закону нормативні акти у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролює їх виконання; розробляє проекти нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; організовує та здійснює державний контроль у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; видає дозволи на право ввезення на територію України, вивезення з території України та право транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; встановлює переліки посад медичних і фармацевтичних працівників, а також закладів охорони здоров'я, яким може надаватися право на реалізацію (відпуск) наркотичних засобів, психотропних речовин фізичним особам; здійснює згідно з міжнародними договорами України взаємодію та обмін інформацією з відповідними міжнародними організаціями з питань контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; узагальнює практику застосування законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; забезпечує інформування громадськості з питань контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; проводить щорічні розрахунки та попередньо визначає потребу України в наркотичних засобах, психотропних речовинах; готує пропозиції щодо визначення квот, у межах яких здійснюється обіг наркотичних засобів, психотропних речовин; здійснює відповідно до закону методичне та інформаційне забезпечення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; бере участь у міжнародному співробітництві у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також у розробці та виконанні відповідних міжнародних договорів України; здійснює в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, обстеження складських, торговельних та інших приміщень, що знаходяться у користуванні юридичної особи та які використовуються у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; вживає відповідних заходів щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; здійснює інші повноваження відповідно до закону.

Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" N 62/95-ВР від 15.02.95 прийнято з урахуванням міжнародних зобов'язань, визначає систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також визначає права і обов'язки юридичних осіб і громадян у зв'язку із застосуванням цього Закону.

У відповідності до положень ст. 1 цього Закону незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин - це вживання наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря, а особа, хвора на наркоманію, - це особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз "наркоманія";

Згідно статей 2, 3 вказаного Закону законодавство про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними складається із Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", цього Закону та інших законодавчих актів. Протидію незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України та інші органи виконавчої влади в межах наданих їм законом повноважень.

Відповідно до частини 1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 467/2011 (Указ N 467/2011), Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство охорони здоров'я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.

Відповідно до пункту 4 частини 4 Положення (Указ N 467/2011) забезпечує нормативно-правове регулювання у сферах охорони здоров'я, санітарно-епідемічного благополуччя населення, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повноваження Міністерства охорони здоров'я України щодо прийняття та визначення розміру граничних розмірів наркотичних речовин є дискреційними повноваженнями відповідача, тобто можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень.

В матеріалах справи міститься лист Державного комітету з питань контролю за наркотиками, згідно якого викладення таблиць у новій редакції має на меті сприяти збільшенню звернень наркозалежних осіб за кваліфікованою медичною допомогою, оскільки збільшення граничної межі притягнення до кримінальної відповідальності має стимулювати до добровільного звернення до лікувального закладу і початку лікування від наркоманії.

Крім того, судом першої інстанції правомірно встановлено, що метою оскаржуваного Наказу є виконання положень ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розділу 13 Кримінального Кодексу України та накопичена правоохоронними органами інформація щодо появи у незаконному обігу особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний Наказ було прийнято за поданням Комітету з контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров'я України в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законами.

Прийняття Наказу ґрунтувалось на вітчизняній практиці розповсюдження наркотичних засобів у незаконному обігу, криміналістичних дослідженнях та міжнародних рекомендаціях.

З огляду на значне незаконне поширення, виникнення швидкої залежності та ті дані, що понад 1 % населення України страждає від опіатної залежності, на підставі положень статті 3 Єдиної конвенції ООН про наркотичні засоби 1961 року та з урахуванням статистичних даних Управління ООН з наркотиків і злочинності щодо тенденції збільшення осіб, що зловживають амфетаміном та його похідним, інформацію від правоохоронних органів України про збільшення фактів зловживання в 2010 року цими психотропними речовинами, комітет з контролю за наркотиками запропонував визначити невеликий розмір опію та героїну та посилити відповідальність за використання їх для незаконного виготовлення заборонених психотропних речовин шляхом зменшення великих та особливо великих розмірів цих речовин.

Також матеріалами справи підтверджено, що проект Наказу був погоджений з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Генеральною прокуратурою України, Верховним Судом.

Крім того, проект оскаржуваного Наказу перед реєстрацією пройшов експертизу щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані пункти до таблиць, зазначених у Наказі, де встановлено, що розміри наркотичних засобів визначені на підставі існуючої практики боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та з урахуванням існуючої міжнародної практики, що базується на визначеній добовій дозі (definite daily dose) за даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення наказу Міністерства охорони здоров'я України N 634 від 29.07.2010 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу" не порушують прав та інтересів позивача, та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Міжнародний благодійний фонд "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" - незалежна організація у складі Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД - є виконавцем Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 - 2013 роки, затвердженої Законом України від 19 лютого 2009 року N 1026-VI "Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 - 2013 роки".

Відповідно до Закону України від 19.02.2009 N 1026-VI "Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 - 2013 роки" метою Програми є стабілізація епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом реалізації державної політики щодо забезпечення доступу населення до широкомасштабних профілактичних заходів, послуг з лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, включаючи забезпечення стерильними медичними виробами одноразового використання вітчизняного виробництва.

Профілактичними заходами відповідно до Програми є: забезпечення масштабної первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення освітньої та роз'яснювальної роботи із залученням засобів масової інформації та мережі Інтернет з пропаганди здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культурних цінностей та відповідальної поведінки; посилення профілактичних заходів серед представників груп ризику (споживачів ін'єкційних наркотиків; осіб, які утримуються в установах виконання покарань; звільнених від відбування покарань; осіб, які займаються проституцією; мігрантів; безпритульних та бездомних громадян, передусім дітей, у тому числі із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, тощо); дотримання вимог щодо безпеки лікувально-діагностичного процесу в лікувально-профілактичних закладах шляхом повного переходу до використання медичних виробів одноразового використання вітчизняного виробництва; посилення безпеки донорства щодо запобігання випадкам передачі ВІЛ-інфекції через кров, її компоненти та анатомічні матеріали для трансплантації; удосконалення механізму запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини; забезпечення вільного доступу до консультування та безоплатного тестування на ВІЛ-інфекцію населення, передусім молоді та представників груп ризику; розширення доступу споживачів ін'єкційних наркотиків, передусім ВІЛ-інфікованих, до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм; систематичне створення радіо- і телепередач із висвітлення проблем, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

Відповідно до положень Програми один із профілактичних заходів - надання споживачам ін'єкційних наркотиків соціальних послуг із забезпечення стерильними медичними виробами одноразового використання та засобами індивідуального захисту.

На думку позивача, положення оскаржуваного Наказу обмежують його право в здійсненні даного заходу профілактики ВІЛ-інфекції, оскільки наркозалежна особа не виявить бажання звернутись за обміном шприца через страх про притягнення до кримінальної відповідальності

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги вказані доводи, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між граничними розмірами наркотичних речовин і діями наркозалежної особи, спрямованими на обмін використаного шприца, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що наркозалежна особа або прийме рішення і почне відповідне лікування, або позбудеться використаного шприца одразу після його використання, або обміняє його на новий, що залежить від волі та власного волевиявлення такої особи.

Крім того, вказані доводи представника позивача не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що Програмою не передбачено сприяння наркозалежним особам по ухиленню від адміністративної та кримінальної відповідальності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача як виконавця Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 - 2013 роки не порушені оскаржуваними положеннями Наказу.

Що стосується доводів позивача про необхідність публічного обговорення оскаржуваного Наказу, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги, оскільки відповідно до положень статей 1, 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" оскаржуваний Наказ не підпадає під дію цього Закону та не потребує проведення публічного обговорення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за даними Європейського суду потреба у відповідних правових заходах повинна перебувати під постійним контролем та з урахуванням особливостей наукового та суспільного розвитку.

В своїх запереченнях відповідач вказує, що відповідно до статистичних даних Управління ООН з наркотиків і злочинності щодо тенденції збільшення осіб, що зловживають амфетаміном та його похідними, інформації правоохоронних органів України про збільшення фактів зловживання у 2010 року цими психотропними речовинами майже в тричі перевищує показники 2005 року.

Відповідно до положень пункту 4 статті 14 Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обороту наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року сторони вживають належних заходів, спрямованих на ліквідацію або скорочення незаконного попиту на наркотичні засоби і психотропні речовини, з метою зменшення людських страждань та ліквідації фінансових стимулів для незаконного обігу.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що встановлення граничних розмірів наркотичних засобів - це лише внутрішня прерогатива держави з врахуванням ситуації, яка склалась в суспільстві.

Також слід зазначити, що Європейський суд виступає за те, щоб національна влада вжила заходів, які вона вважає необхідними для забезпечення верховенства права або для реалізації конституційних прав.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202, 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова (Постанова N 2а-6089/11/2670) суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 8 - 11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року (Постанова N 2а-6089/11/2670) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 27 березня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

Г. В. Земляна

Судді:

Т. М. Грищенко

 

І. Й. Петрик





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали