ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.11.2011 р.

N К/9991/44480/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, асоціації "Укртелемережа" на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі N 2а-480/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - асоціація "Укртелемережа", спілка кабельного телебачення України, ТОВ "Нова телевізійна група", асоціація "Музична індустрія України", громадська організація "Коаліція виконавців і продюсерів України", об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав", Об'єднання підприємців "Український музичний альянс", про оскарження окремих положень постанови Кабінету Міністрів України встановила:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи - асоціація "Укртелемережа", спілка кабельного телебачення України, ТОВ "Нова телевізійна група", асоціація "Музична індустрія України", громадська організація "Коаліція виконавців і продюсерів України", об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав", Об'єднання підприємців "Український музичний альянс", в якому просив скасувати окремі положення постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71" від 2 квітня 2009 року N 450.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнаний незаконним п. 4 розділу II додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року N 450 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71", змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71 в частині зобов'язання суб'єктів комерційного використання до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти договір з уповноваженою організацією колективного управління. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1, асоціація "Укртелемережа" звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня N 71 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. N 450) затверджений розмір, порядок та умови виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань згідно з додатком.

Звертаючись в суд, позивач просив визнати незаконними наступні положенняпостанови відповідача "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71" від 2 квітня 2009 р. N 450, а саме:

- п. 4 розділу I "Розмір винагороди (роялті)" додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71, у редакції, затвердженій постановою Кабміну України від 2 квітня 2009 р. N 450, в частині "(публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції" та "… а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, їх примірників у передачах кабельного телебачення і (або) радіомовлення чи через Інтернет";

- п. 2 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" вищевказаного додатка до оскаржуваної постанови в частині слів "(публічного повторного сповіщення)";

- абз. 5 п. 3 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" зазначеного додатка до оскаржуваної постанови в частині слів " (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції" та "або через Інтернет, зокрема провайдери програмної послуги";

- п. 4 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" наведеного додатка до оскаржуваної постанови у повному обсязі;

- п. 9 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" вказаного додатка до оскаржуваної постанови у повному обсязі.

Судами встановлено, що позивач зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності та є платником єдиного податку, займається діяльністю у сфері радіомовлення та телебачення. Також, ОСОБА_1 є провайдером програмної послуги, має Ліцензію провайдера програмної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

При цьому, статтею 1 вказаного Закону встановлено, що під "публічним сповіщенням (доведенням до загального відома)" розуміється передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Згідно ст. 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" трансляцією (телерадіотрансляція) є початкова передача, яка здійснюється наземними передавачами, за допомогою кабельного телебачення або супутниками будь-якого типу в кодованому або відкритому вигляді телевізійних чи радіопрограм, що приймаються населенням; ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.

Таким чином, при визначенні терміну "публічне сповіщення" законодавцем не обмежується можливість багаторазової передачі творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення, тощо, що, у свою чергу, кореспондується з правом виконавця твору вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо) та правом організації мовлення вимагати згадування своєї назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення, встановленими у ст. 38 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Отже, публічне сповіщення є загальним поняттям, яке охоплює та включає, як первинне (за згодою автора), так і повторне публічне сповіщення шляхом трансляції і ретрансляції вищевказаних об'єктів суміжних прав, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання незаконним застосування відповідачем в оскаржуваній постанові вказаних термінів.

Статтею 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" Кабінет Міністрів України уповноважено визначати розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), опублікованих виробниками для використання з комерційною метою, без згоди виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), а також порядок та умови її виплати.

На виконання наданих повноважень відповідач в оскаржуваній постанові встановив розмір винагороди за комерційне використання фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань у розділі I, а також порядок та умови її виплати шляхом зобов'язання суб'єктів комерційного використання до початку здійснення такого використання укласти з уповноваженою організацією колективного управління договір про виплату винагороди (роялті), у якому сторонами визначаються спосіб комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, розмір винагороди (роялті) та строк її виплати, відповідальність суб'єктів, строк дії договору, тощо відповідно до п. 4 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" додатка до оскаржуваної постанови.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що суб'єктами відносин комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань є невизначене коло осіб, а відповідач прямою вказівкою закону уповноважений визначити порядок та умови виплати винагороди (роялті) за таке використання, встановлення Кабінетом Міністрів України договірного порядку сплати винагороди узгоджується з положеннями ст. 179 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним п. 4 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" додатка до оскаржуваної постанови.

Крім того, оскаржуючи абз. 5 п. 3 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" додатка до оскаржуваної постанови в частині слів "(публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції" та "або через Інтернет, зокрема провайдери програмної послуги", позивач вказує, що його як провайдера програмної послуги незаконно віднесено до суб'єктів комерційного використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, їх примірників та зафіксованих у них виконань, оскільки ним в силу специфіки здійснюваної господарської діяльності використовується лише один окремий об'єкт суміжних прав: передача (програма) організацій мовлення.

Згідно ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

Право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.

Провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.

При цьому, ст. 1 вказаного Закону провайдером програмної послуги є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Відповідно до положень ст. 35 Закону України "Про авторське право і суміжні права" об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є: а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; б) фонограми, відеограми; в) передачі (програми) організацій мовлення.

Згідно ст. 451 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення. Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

Відповідно до ст. 452 вказаного Кодексу майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є: 1) право на використання об'єкта суміжних прав; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; 3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ст. 454 зазначеного Кодексу використанням фонограми, відеограми є: 1) пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми; 2) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; 3) оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; 4) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Таким чином, позивач як провайдер програмної послуги при здійсненні ретрансляції телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах використовує фонограму, відеограму шляхом забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до таких, а тому має отримати дозвіл на їх використання.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора на дозвіл або заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти відтворення творів, публічне виконання і публічне сповіщення творів публічну демонстрацію і публічний показ, будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення.

Отже, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, що дотримання організацією мовлення прав авторів, виконавців, виробників фонограм та відеограм при здійсненні передачі (програми) не позбавляє обов'язку провайдера програмної послуги дотримуватися прав суб'єктів авторського права та відповідно не позбавляє автора права заборонити використання свого твору іншими особами, у тому числі при здійсненні повторного публічного сповіщення такого твору.

Таким чином, п. 3 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" додатка до оскаржуваної постанови провайдерів програмної послуги законно віднесено до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, а тому відсутні підстави задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо п. 9 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" додатка до оскаржуваної постанови, яким встановлено, що доходи, зазначені у розділі I цього додатка (тобто доходи, одержані з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання об'єктів суміжних прав), визначаються згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку варто зазначити наступне.

Позивач зазначає, що він як платник єдиного податку не зобов'язаний вести бухгалтерський облік.

Разом з тим, згідно ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суб'єкти підприємницької діяльності, які на підставі закону мають право на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, передбаченому Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Крім того, вірним є висновок судів першої і апеляційної інстанцій, що оскаржуваним пунктом додатка до постанови встановлене застосування єдиного способу визначення доходу, на підставі якого розраховується розмір винагороди, а тому п. 9 розділу II "Порядок та умови виплати винагороди (роялті)" додатка до оскаржуваної постанови відповідає чинному законодавству України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог, оскільки постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71" від 2 квітня 2009 року N 450 повністю відповідає законодавству України.

Згідно ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційні скарги ОСОБА_1, асоціації "Укртелемережа" відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

К. Г. Леонтович

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали