ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

01.03.2012 р.

Справа N 2а-19210/10/2670


Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої - судді  Пісоцької О. В., суддів - Кармазіна О. А., Саніна Б. В. (за участю секретаря судового засідання - Бузінської А. В.), розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Комітету мікрорайону "МАКСИМОВА ДАЧА" Ленінського району м. Севастополя до Міністерства інфраструктури України про визнання нормативно-правового акта у певній його частині незаконним та зобов'язання вчинити дії, встановив:

Комітет мікрорайону Ленінського району міста Севастополя "Максимова дача" як орган самоорганізації населення (далі - КМ "МАКСИМОВА ДАЧА", позивач,) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури, відповідач), в якому просить:

- визнати таким, що не відповідає вимогам законодавства Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року N 278, в частині погодження паспорту маршруту регулярних спеціальних перевезень з організатором перевезень на відповідній території (далі - Порядок N 278, оскаржуваний Порядок);

- зобов'язати Мінінфраструктури внести відповідні зміни до Порядку N 278 в частині погодження паспорту маршруту регулярних спеціальних перевезень.

У судовому засіданні представники КМ "МАКСИМОВА ДАЧА" в обґрунтування позову вказували на те, що затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року N 278 "…новий…" Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту в частині необхідності погодження з організатором перевезень є незаконним, оскільки останній фактично наділяє органи місцевого самоврядування додатковими у порівнянні з законами повноваженнями. Зауважували на тому, що на даний час ускладнена процедура узгодження паспорту маршруту, що зумовлює недотримання відповідних вимог оскаржуваного Порядку.

Мінінфраструктури стосовно задоволення заявленого позову заперечує. У судовому засіданні представник відповідача вказував на відповідність Порядку N 278 приписам чинного законодавства та на дотримання процедури погодження при прийнятті останнього. Наголошував на необхідності виконання вимог Порядку N 278, особливо у такому регіоні як Автономна Республіка Крим. Звертав увагу суду на неправильне тлумачення та розуміння позивачем норм чинного законодавства, на підставі яких фактично затверджений Порядок N 278.

Опублікування оголошення стосовно відкриття провадження у даній справі, відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, Мінінфраструктури здійснено 4 квітня 2011 року у періодичному офіційному виданні "Офіційний вісник України" N 23.

Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 1 березня 2012 року о 16 год. 02 хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

23 грудня 2009 року позивачем укладено з приватним підприємством "Анклав" договір про перевезення пасажирів автомобільним транспортом по регулярним спеціальним маршрутам. З метою виконання зазначеного договору утворено спеціальний маршрут N 12 - "Максимова дача -Центр міста" - та оформлено паспорт вказаного маршруту.

7 травня 2010 року Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ N 278, яким затверджено Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту. Зазначений наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 червня 2010 року за N 408/17703, оприлюднений 2 липня 2010 року у періодичному офіційному виданні "Офіційний вісник України" (N 47 (02.07.2010), ст. 1556).

Спірний нормативно-правовий акт погоджений Міністерством внутрішніх справ України (лист від 30 квітня 2010 року N 7926/Рт), Антимонопольним комітетом України (лист від 23 квітня 2010 року N 36-06/02-3530), Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва (рішення від 6 квітня 2010 року N 254).

Так, пунктом 3.3 Порядку N 278 передбачено, що після розроблення паспорт маршруту регулярних перевезень надається на погодження до відповідних органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України і після отримання погодження - до відповідного організатора перевезень. Паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень після розроблення надається на погодження до відповідних органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, після чого - до організатора перевезень на відповідній території.

Як зазначає позивач, останній, хоча і не погоджувався з вказаною вище правовою нормою, звернувся до виконавчого органу Севастопольської міської ради (Севастопольської міської державної адміністрації) як організатора перевезень для погодження паспорта автобусного маршруту. Листом від 8 листопада 2010 року N 10151/41/1-10/7835 у погодженні вказаного паспорту відмовлено.

КМ "МАКСИМОВА ДАЧА" вважає зазначені дії організатора перевезень протиправними та положення Порядку N 278 незаконними. Будь-яких доказів, які б свідчили про оскарження вказаних дій виконавчого органу Севастопольської міської ради (Севастопольської міської державної адміністрації) представниками сторін не надано.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Засади організації і діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року N 2344-III (далі - Закон України N 2344).

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України N 2344 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані, зокрема, забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку; організовувати утримання в належному стані проїзної частини автомобільних доріг та під'їздів (на міських автобусних маршрутах загального користування) і в разі завдання матеріальних збитків автомобільному перевізнику, що обслуговує автобусний маршрут загального користування, унаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги чи під'їзду компенсувати йому збитки; забезпечувати облаштування необхідною інфраструктурою автобусних маршрутів загального користування, а саме - автопавільйонами, інформаційним забезпеченням пасажирів і підтримувати її в належному технічному та санітарному стані; забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху. Порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006 року N 789, та чинного на момент прийняття оскаржуваного Порядку N 278, Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікації та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Таким чином, видання відповідачем Порядку N 278 відповідало приписам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та здійснювалось на виконання вимог статті 7 Закону України N 2344.

Оцінюючи правомірність пункту 3.3 Порядку N 278, який, на думку позивача, не відповідає приписам законодавства, суд зауважує на наступному.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку N 278 замовник послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів автобусами; організатор перевезень - урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, які забезпечують відповідно до статті 7 Закону України N 2344 організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування відповідних сполучень; перевізник - юридична або фізична особа, яка на підставі одержаної ліцензії надає послуги з перевезення пасажирів автобусами.

Тобто, у даному випадку у розумінні вказаного Порядку організатором перевезень виступає Севастопольська міська державна адміністрація - виконавчий орган Севастопольської міської ради (Севастопольської міської державної адміністрації), а тому з останнім Порядок N 278 вимагає здійснити погодження відповідного паспорту маршруту.

Водночас, суд критично оцінює твердження позивача стосовно того, що таке погодження має вимагатись лише для регулярних пасажирських перевезень і не потрібне для регулярних спеціальних пасажирських перевезень. Так, відповідно до статті 1 Закону України N 2344 регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень. Регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Тобто, відмінністю між регулярними звичайними та регулярними спеціальними перевезеннями є суб'єктний склад пасажирів та коло користувачів даної послуги. А тому, не зважаючи на технологічну відмінність зазначених видів перевезень, здійснювати погодження паспорту автобусного маршруту зобов'язані і суб'єкти, які здійснюють регулярні спеціальні пасажирські перевезення.

Разом з тим, встановлення Порядком N 278 обов'язку погоджувати паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень крім органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України ще й з організатором перевезень на відповідній території, у даному випадку, -з виконавчим органом Севастопольської міської ради (Севастопольської міської державної адміністрації), - має за мету створення більш ефективної та досконалої мережі пасажирських перевезень автомобільним транспортом, і, водночас, суттєво обмежує діяльність нелегальних перевізників за аналогічними маршрутами. Не залишається поза увагою суду дотримання процедури погодження спірного Порядку Міністерством внутрішніх справ України, Антимонопольним комітетом України, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства Порядок N 278 у певній його частині, і як наслідок - відсутні підстави зобов'язувати Мінінфраструктури внести відповідні зміни до спірного порядку.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не наведено доводів, які б визначали правомірність та обґрунтованість його вимог. Водночас, відповідачем доводи, на які посилався КМ "МАКСИМОВА ДАЧА", спростовано.

Таким чином, позов КМ "МАКСИМОВА ДАЧА" до Мінінфраструктури про визнання нормативно-правового акта у певній його частині незаконним та зобов'язання вчинити дії, - підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69 - 72, 86, 158 - 163, 167, 171 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

Комітету мікрорайону "МАКСИМОВА ДАЧА" Ленінського району м. Севастополя у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуюча, суддя:

О. В. Пісоцька

Судді:

О. А. Кармазін

 

Б. В. Санін





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали