ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11.07.2017 р.

N К/800/13010/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Заїки М. М., суддів: Загороднього А. Ф., Іваненко Я. Л., та секретаря - Музички Н. В., за участю позивача - К. Д. А. та його представника - Т. Д. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Інспектора роти N 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції П. Б. С. на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за позовом К. Д. А. до інспектора роти N 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції П. Б. С., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, встановила:

У листопаді 2016 року К. Д. А. звернувся до суду з позовом до інспектора роти N 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції П. Б. С., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив скасувати постанову від 01 листопада 2016 року у справі про адміністративне правопорушення та закрити справу.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2016 року позивачу поновлено строк на звернення з даним позовом до суду.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2017 року в задоволенні позову К. Д. А. було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року скасовано постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2017 року та ухвалено нову постанову, якою позов К. Д. А. задоволено частково. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2016 року серії ПС2 N 578913, яка складена за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні К. Д. А. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь К. Д. А. витрати на правову допомогу в розмірі 137,80 грн.

У касаційних скаргах інспектор роти N 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції П. Б. С., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року скасувати, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2017 року залишити в силі. Також касатор просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року та прийняти рішення, яким залишити заяву К. Д. А. про вирішення питання щодо розподілу витрат на правову допомогу без задоволення.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що інспектором роти N 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції П. Б. С. 01 листопада 2016 року було складено постанову серії ПС2 N 578913 у справі про адміністративне правопорушення, якою К. Д. А. притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови інспектором патрульної поліції стало те, що К. Д. А. 01 листопада 2016 року о 09 год. 08 хв. по вул. Реміснича, 57 у м. Чернігові не пред'явив для перевірки на вимогу поліцейського поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги підпункту "а" пункту 2.4 Правил дорожнього руху України.

Вважаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством, а непред'явлення страхового полісу підтверджене доказами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності його дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів касаційної інстанції з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не може, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" (Закон N 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону (Закон N 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною другою статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

На підставі частини першої статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 Кодексу.

Крім того, пунктом 4 Розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 (Наказ N 1395), передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, інспектором патрульної поліції правомірно в даному випадку не було складено протокол про адміністративне правопорушення, а винесено саме постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно підпункту "ґ" пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Відповідно до підпункту "а" пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Таким чином, проаналізувавши зазначені правові норми, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, колегією суддів при огляді відеозапису фіксації події адміністративного правопорушення встановлено, що К. Д. А. на вимогу інспектора патрульної поліції не виконав свій обов'язок та не пред'явив для перевірки поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, що вказує на правомірність винесеної стосовно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судова колегія також вважає помилковими доводи суду апеляційної інстанції про спростування зазначеним відеозаписом факту вчинення К. Д. А. адміністративного правопорушення, оскільки подальше виконання вимоги інспектора патрульної поліції щодо пред'явлення страхового полісу не виключає адміністративну відповідальність за дії позивача, якими він вже вчинив склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Крім того, оскільки правомірним є судове рішення, ухвалене не на користь позивача, то в силу статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати на його користь не присуджуються.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року необхідно скасувати, оскільки вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2017 року необхідно залишити в силі, оскільки вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 94, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційні скарги інспектора роти N 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції П. Б. С. задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за позовом К. Д. А. до інспектора роти N 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернігові Департаменту патрульної поліції П. Б. С., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - скасувати, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2017 року - залишити в силі.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

М. М. Заїка

Судді:

А. Ф. Загородній

 

Я. Л. Іваненко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали