ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.08.2011 р.

N П/9991/272/11


Вищий адміністративний суд України у складі колегії: головуючого, судді Олексієнка М. М. (доповідач), суддів: Зайцева М. П., Рецебуринського Ю. Й., Сороки М. О., Черпака Ю. К., при секретарі Кочерзі В. П. (з участю позивача ОСОБА_1), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України, Вищої ради юстиції про визнання дій неправомірними та скасування указу, встановив:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Президента України, Вищої ради юстиції (далі - Рада), відповідно до якого, з урахуванням уточнень та доповнень, просив:

визнати неправомірними дії Ради щодо внесення подання Президенту України про призначення на посаду суддів апеляційних судів;

скасувати Указ Президента України N 1046/2010 від 19 листопада 2010 року в частині призначення на посаду в межах п'ятирічного строку суддів: Вінницького апеляційного адміністративного суду - ОСОБА_6; ОСОБА_2; ОСОБА_8; ОСОБА_9; апеляційного суду Волинської області - ОСОБА_10; апеляційного суду Донецької області - ОСОБА_11; апеляційного суду Івано-Франківської області - ОСОБА_12.

Посилався на те, що Вища рада юстиції при підготовці матеріалів та внесення подання про призначення на посаду суддів не врахувала, що ці судді мали стаж роботи менше п'яти років, тому відповідно до вимог, передбачених частиною 4 статті 26 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", не користувались правом обіймати посади суддів апеляційного суду. Президент України, всупереч нормам згаданого Закону, видав Указ, яким призначив вказаних осіб на посаду суддів без наявності необхідного стажу.

Представники Президента України, Вищої ради юстиції у своїх запереченнях просять відмовити у задоволені позовних вимог з огляду на те, що права та інтереси позивача оскаржуваним Указом не порушуються.

Вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Виходячи з положень частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях N 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року, N 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 2482 Цивільного процесуального кодексу України, випливає, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, слід встановити, що особа, яка звернулась з позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Позивач, виходячи зі змісту позовної заяви, просить визнати неправомірними дії Ради по підготовці та внесення подання на ім'я Президента України про призначення на посаду суддів апеляційних судів, скасувати Указ Президента України N 1046/2010 від 19 листопада 2010 року в частині призначення на посаду в межах п'ятирічного строку суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду, апеляційних судів Волинської, Донецької, Івано-Франківської областей.

Проте в позові він не вказав, які ж його права, свободи або інтереси порушені відповідачами при здійсненні вказаних дій та прийнятті рішень.

Не встановлено таких обставин і під час розгляду справи, хоча судом, як того вимагає частина 4 статті 11 КАС України, вживались передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Наявні у справі докази свідчать, що оскаржуваний Указ Президента України має конституційно-правову природу, прийнятий у межах повноважень, передбачених частиною 1 статті 128 Конституції України та не належить до актів, які встановлюють, змінюють або припиняють правовідносини для позивача.

Дії Ради по підготовці і внесенню подання на ім'я Глави держави про призначення суддів на посади не зачіпають права, свободи чи інтереси позивача, оскільки він на посаду судді не призначався, ніхто його у визначеному законом порядку не уповноважував представляти інтереси осіб, яких стосується даний указ.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 18, 159 - 163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України, Вищої ради юстиції про визнання неправомірними дій Вищої ради юстиції щодо внесення подання Президенту України про призначення на посаду суддів, скасування Указу Президента України N 1046/2010 від 19 листопада 2010 року в частині призначення на посаду в межах п'ятирічного строку суддів: Вінницького апеляційного адміністративного суду - ОСОБА_6; ОСОБА_2; ОСОБА_8; ОСОБА_9; апеляційного суду Волинської області - ОСОБА_10; апеляційного суду Донецької області - ОСОБА_11; апеляційного суду Івано-Франківської області - ОСОБА_12.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали