ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.02.2012 р.

N К-28823/10


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого Конюшка К. В., суддів: Гончар Л. Я., Гордійчук М. П., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Асоціації "Індустріальний телевізійний комітет" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2010 року у справі N 3/393 за позовом Асоціації "Індустріальний телевізійний комітет" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (за участю Прокуратури міста Києва) про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У червні 2008 року Асоціація "Індустріальний телевізійний комітет" звернулася до суду Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14.04.2004 року N 317 "Про виконання законодавства України щодо мови телерадіопередач і програм" про затвердження Рекомендацій щодо визначення мови програм і передач у програмних концепціях телерадіоорганізацій, які ведуть мовлення на території України або претендують на отримання ліцензії, та рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 580 від 26.03.2008 року "Про внесення змін до Рекомендацій щодо визначення мови програм і передач у програмних концепціях телерадіоорганізацій, затверджених рішенням Національної ради N 317 від 14.04.2004 року"; заборону Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення застосовувати у правовідносинах, що регулюють діяльність телерадіоорганізацій, рішення від 14.04.2004 року N 317 та рішення N 580 від 26.03.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Асоціація "Індустріальний телевізійний комітет" оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14.04.2004 року N 317 "Про виконання законодавства України щодо мови телерадіопередач і програм" було затверджено Рекомендації щодо визначення мови програм і передач у програмних концепціях телерадіоорганізацій.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 580 від 26.03.2008 року "Про внесення змін до Рекомендацій щодо визначення мови програм і передач у програмних концепціях телерадіоорганізацій, затверджених рішенням Національної ради N 317 від 14.04.2004 року" було внесено зміни до Рекомендацій щодо визначення мови програм і передач у програмних концепціях телерадіоорганізацій, затверджених рішенням Національної ради N 317 від 14.04.2004 року, виклавши їх у новій редакції, та доповнено частину III "Основні вимоги щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору" Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору України розділом у редакції: "Основні вимоги щодо вживання мов телерадіоорганізаціями України".

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, оскаржувані рішення регулюють правовідносини в галузі програмного мовлення телерадіоорганізацій, встановлюють вимоги до порядку ведення телерадіоорганізаціями ефірного мовлення, умови отримання ними ліцензії на мовлення тощо.

Згідно зі Статутом Асоціації "Індустріальний телевізійний комітет" Асоціація є неприбутковим відкритим добровільним об'єднанням юридичних осіб, які не отримують прямих прибутків (дивідендів) від її діяльності. Асоціація утворюється як договірне об'єднання, що не є господарським товариством, не здійснює господарської діяльності. Відповідно до пункту 2.1 Статуту метою Асоціації є сприяння розвитку телевізійного ринку в Україні, розробка проектів законодавчих актів з питань телебачення та реклами та організація збалансованої системи соціологічних досліджень (вимірювань) телевізійної аудиторії України. Предмет діяльності Асоціації включає представлення інтересів Засновників, Членів в державних та інших органах, координацію діяльності Засновників, Членів Асоціації без права втручання в їх виробничу і комерційну діяльність та у прийняття управлінських рішень (пункт 2.2 Статуту).

Відповідно до частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Проте, як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, оскаржувані акти не застосовувались і не можуть бути застосовані до позивача, оскільки вони регулюють відносини Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та телерадіоорганізацій.

За вказаних обставин суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції ухвалив:

Касаційну скаргу Асоціації "Індустріальний телевізійний комітет" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали