ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

27.10.2011 р.

N 2а-10438/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Кузьменка В. А., суддів - Кармазіна О. А., Огурцова О. П. (за участю секретаря - Хижняк І. В. та представників: позивача - ОСОБА_1; відповідача - Пронози Г. С.; Щербини Д. В., третьої особи-1 - Комісара С. П.; третьої особи-2 - не з'явились) розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з регулювання електроенергетики України, треті особи: 1. Публічне акціонерне товариство "Київенерго", 2. ОСОБА_5, про визнання такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили та нечинними з моменту прийняття постанов від 13 січня 2011 року N 8 та від 17 березня 2011 року N 343 (Постанова N 343).

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 липня 2011 року (відповідно до поштової відмітки на конверті) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії з регулювання електроенергетики України (далі по тексту - відповідач, НКРЕУ), в якому просить: 1) визнати постанови НКРЕУ від 13 січня 2011 року N 8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" і від 17 березня 2011 року N 343 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" (Постанова N 343), такими, що не відповідають положенням статті 11 Закону України "Про електроенергетику", статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтям 20, 30, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" і незаконними; 2) визнати постанови НКРЕУ від 13 січня 2011 року N 8 та від 17 березня 2011 року N 343 нечинними з моменту прийняття; 3) зобов'язати НКРЕУ надати позивачу повну і обґрунтовану відповідь на запит від 6 травня 2011 року протягом місяця після набрання постановою по цій справі законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі N 2а-10438/11/2670 та призначено попереднє судове засідання на 3 серпня 2011 року.

3 серпня 2011 року в попереднє судове засідання не прибув представник позивача, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 14 вересня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року залучено до участі в адміністративній справі Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі по тексту - третя особа 1, ПАТ "Київенерго") та ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_5).

В судовому засіданні 14 вересня 2011 року оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 3 жовтня 2011 року. В судових засіданнях неодноразового оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 27 жовтня 2011 року позивач та третя особа 2 позовні вимоги підтримали, представники відповідача та третьої особи 1 проти задоволення адміністративного позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, третьої особи 2, представників відповідача та третьої особи 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:

Постановою НКРЕУ від 13 січня 2011 року N 8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" унесено зміни до Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджених постановою НКРЕУ від 10 березня 1999 року N 309 (у редакції постанови НКРЕУ від 10 листопада 2009 року N 1280), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 березня 1999 року за N 151/3444, виклавши їх в новій редакції, що додається, та затвердити Зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕУ від 10 березня 1999 року N 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10 липня 2002 року N 758), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 березня 1999 року за N 152/3445, що додаються.

Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам

Категорії споживачів

Без ПДВ

ПДВ

З ПДВ

1. Електроенергія, що відпускається:

 

 

 

1.1. Населенню:

 

 

 

за обсяг, спожитий до 150 кВт·год. електроенергії на місяць (включно)

20,3

4,06

24,36

за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год. електроенергії на місяць

26,4

5,28

31,68

для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії

20,3

4,06

24,36

1.2. Населенню, яке проживає в сільській місцевості:

 

 

 

за обсяг, спожитий до 150 кВт·год. електроенергії на місяць (включно)

18,75

3,75

22,5

за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год. електроенергії на місяць

24,4

4,88

29,28

для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії

18,75

3,75

22,5

1.3. Населенню, яке проживає в житлових будинках, обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості):

 

 

 

за обсяг, спожитий до 250 кВт·год. електроенергії на місяць (включно)

15,6

3,12

18,72

за обсяг, спожитий понад 250 кВт·год. електроенергії на місяць

20,3

4,06

24,36

для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії

15,6

3,12

18,72

1.4. Населенню, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання, незалежно від обсягів споживання електроенергії

15,6

3,12

18,72

2. Електроенергія, що відпускається:

 

 

 

за обсяг, спожитий до 250 кВт·год. електроенергії на місяць (включно)

15,6

3,12

18,72

2.1. Населеним пунктам (крім гуртожитків сімейного типу)

25,65

5,13

30,78

гуртожиткам сімейного типу

19,7

3,94

23,64

2.2. Населеним пунктам у сільській місцевості, крім гуртожитків сімейного типу

23,6

4,72

28,32

гуртожиткам сімейного типу у сільській місцевості

18,15

3,63

21,78

2.3. Населеним пунктам, що обладнані кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), крім гуртожитків сімейного типу

19,5

3,9

23,4

гуртожиткам сімейного типу, що розташовані в будинках, обладнаних кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості)

15,0

3,0

18,0

Примітка. Тарифи зазначено в копійках за 1 кВт·год.

Зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам:

1. Пункт 1.1 глави 1 викласти в такій редакції:

1.1. Відпуск електроенергії населенню проводиться за тарифом: 20,3 коп. за 1 кВт·год. - за обсяг, спожитий до 150 кВт·год. електроенергії на місяць (включно); 26,4 коп. за 1 кВт·год. - за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год. електроенергії на місяць.

Відпуск електричної енергії багатодітним сім'ям, прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу проводиться за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт·год. незалежно від обсягів її споживання.".

2. Пункт 1.3 глави 1 викласти в такій редакції:

1.3. Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в сільській місцевості, проводиться за тарифом: 18,75 коп. за 1 кВт·год. - за обсяг, спожитий до 150 кВт·год. електроенергії на місяць (включно); 24,4 коп. за 1 кВт·год. - за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год. електроенергії на місяць.

Відпуск електричної енергії багатодітним сім'ям, прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу, які проживають в сільській місцевості, проводиться за тарифом 18,75 коп. за 1 кВт·год. незалежно від обсягів її споживання.".

3. Пункт 1.4 глави 1 викласти в такій редакції:

1.4. Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом: 15,6 коп. за 1 кВт·год. - за обсяг, спожитий до 250 кВт·год. електроенергії на місяць (включно); 20,3 коп. за 1 кВт·год. - за обсяг, спожитий понад 250 кВт·год. електроенергії на місяць.

Відпуск електричної енергії багатодітним сім'ям, прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу, які проживають в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт·год. незалежно від обсягів її споживання.

Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання, проводиться за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт·год. незалежно від обсягів її споживання.".

4. У пункті 1.6 глави 1 слова та цифри "за тарифом 18,75 коп. за 1 кВт·год. (крім будинків, обладнаних кухонними електроплитами, електроопалювальними установками) і за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт·год. - у будинках, обладнаних кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками." замінити словами та цифрами "за тарифами, визначеними у пунктах 1.3 та 1.4 цього Порядку.".

5. Абзац перший пункту 1.8 глави 1 доповнити словами "за тарифами, визначеними у пунктах 1.1, 1.3 або 1.4 цього Порядку, та відповідними тарифними коефіцієнтами:".

6. Пункт 1.8 глави 1 доповнити новим абзацом такого змісту:

"При цьому при визначенні вартості спожитої електроенергії за кожним рівнем тарифу застосовується питома вага обсягу електроенергії, що спожита у відповідну зону доби протягом розрахункового періоду, до загального обсягу спожитої електроенергії в цьому періоді.".

7. Пункт 2.2 глави 2 викласти в такій редакції:

2.2. Відпуск електроенергії населеним пунктам (крім гуртожитків сімейного типу) проводиться за тарифом 25,65 коп. за 1 кВт·год.

Відпуск електроенергії гуртожиткам сімейного типу (які підпадають під визначення "населений пункт") проводиться за тарифом 19,7 коп. за 1 кВт·год.".

8. Пункт 2.3 глави 2 викласти в такій редакції:

2.3. Відпуск електроенергії населеним пунктам (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств, гаражно-будівельних кооперативів та гуртожитків сімейного типу), розташованим у сільській місцевості, проводиться за тарифом 23,6 коп. за 1 кВт·год.

Відпуск електроенергії гуртожиткам сімейного типу (які підпадають під визначення "населений пункт"), розташованим у сільській місцевості, проводиться за тарифом 18,15 коп. за 1 кВт·год.".

9. Пункт 2.4 глави 2 викласти в такій редакції:

2.4. Відпуск електроенергії населеним пунктам (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств, гаражно-будівельних кооперативів та гуртожитків сімейного типу), що обладнані в установленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 19,5 коп. за 1 кВт·год.

Відпуск електроенергії гуртожиткам сімейного типу (які підпадають під визначення "населений пункт"), що розташовані у будинках, обладнаних в установленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 15,0 коп. за 1 кВт·год.".

10. У пункті 3 слова та цифри "Закону України від 03.12.99 N 1274-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" замінити словами "Податкового кодексу України".

11. В абзацах першому та другому Примітки слова "та інше" виключити, а цифри "20,3" та "18,75" замінити відповідно цифрами "26,4" та "24,4".

Постановою НКРЕУ від 17 березня 2011 року N 343 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" (Постанова N 343) унесено зміни до Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджених постановою НКРЕ від 10.03.99 N 309 (у редакції постанови НКРЕ від 13.01.2011 N 8), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.03.99 за "151/3444, виклавши їх в новій редакції, що додається; затверджено Зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕ від 10.03.99 N 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10.07.2002 N 758), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.03.99 за N 152/3445, що додаються.

Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам

Категорії споживачів

Без ПДВ

ПДВ

З ПДВ

1. Електроенергія, що відпускається:

 

 

 

1.1. Населенню:

 

 

 

за обсяг, спожитий до 150 кВт·год. електроенергії на місяць (включно)

23,35

4,67

28,02

за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год. електроенергії на місяць

30,4

6,08

36,48

для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії

23,35

4,67

28,02

1.2. Населенню, яке проживає в сільській місцевості:

 

 

 

за обсяг, спожитий до 150 кВт·год. електроенергії на місяць (включно)

21,6

4,32

25,92

за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год. електроенергії на місяць

28,1

5,62

33,72

для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії

21,6

4,32

25,92

1.3. Населенню, яке проживає в житлових будинках, обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості):

 

 

 

за обсяг, спожитий до 250 кВт·год. електроенергії на місяць (включно)

17,95

3,59

21,54

за обсяг, спожитий понад 250 кВт·год. електроенергії на місяць

23,35

4,67

28,02

для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії

17,95

3,59

21,54

1.4. Населенню, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання, незалежно від обсягів споживання електроенергії

17,95

3,59

21,54

2. Електроенергія, що відпускається:

 

 

 

2.1. Населеним пунктам, крім гуртожитків

30,4

6,08

36,48

гуртожиткам

23,35

4,67

28,02

2.2. Населеним пунктам у сільській місцевості, крім гуртожитків

28,1

5,62

33,72

гуртожиткам у сільській місцевості

21,6

4,32

25,92

2.3. Населеним пунктам, що обладнані кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), крім гуртожитків

23,35

4,67

28,02

гуртожиткам, що розташовані в будинках, обладнаних кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості)

17,95

3,59

21,54

Примітка. Тарифи зазначено в копійках за 1 кВт·год.

Зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам: 1. У пункті 1.1 глави 1 цифри "20,3" та "26,4" замінити цифрами "23,35" та "30,4" відповідно. 2. У пункті 1.3 глави 1 цифри "18,75" та "24,4" замінити цифрами "21,6" та "28,1" відповідно. 3. У пункті 1.4 глави 1 цифри "15,6" та "20,3" замінити цифрами "17,95" та "23,35" відповідно. 4. У пункті 2.2 глави 2 цифри "25,65" та "19,7" замінити цифрами "30,4" та "23,35" відповідно, а слова "сімейного типу" виключити. 5. У пункті 2.3 глави 2 цифри "23,6" та "18,15" замінити цифрами "28,1" та "21,6" відповідно, а слова "сімейного типу" виключити. 6. У пункті 2.4 глави 2 цифри "19,5" та "15,0" замінити цифрами "23,35" та "17,95" відповідно, а слова "сімейного типу" виключити. 7. У примітці цифри "26,4" та "24,4" замінити цифрами "30,4" та "28,1" відповідно.

Позивач вважає вказані постанови НКРЕУ є регуляторними актами, проекти яких не були оприлюднені, що є порушенням статті 11 Закону України "Про електроенегетику", що врахування Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; порядок визначення тарифів на електроенергію в залежності від норм їх споживання споживачами АЕК "Київенерго" (яке є суб'єктом природних монополій міста Києва з передачі та розподілу електричної енергії місцевими електромережами) підлягає погодженню з Антимонопольним комітетом, чого відповідачем зроблено не було, а спірні постанови прийняті виключно в інтересах власників монополій, а не споживачів; при прийнятті спірних постанов відповідачем не дотримано принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, зокрема, рівності правових гарантій, відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, оскільки на внутрішньому ринку України спостерігається надлишок електроенергії, та принципу про відкритість, доступність та прозорість структури цін/тарифів для споживачів та суспільства, через те, що відповідач не надав повну та обґрунтовану відповідь на інформаційний запит від 6 травня 2011 року.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає про наступне: оскаржувані позивачем постанови не відповідають ознакам регуляторного акта та не потребують проходження процедури підготовки та прийняття,визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; доводи позивача про порушення принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги є необґрунтованими, оскільки прийняття оскаржуваних постанов відбувалося з урахуванням головного принципу тарифоутворення для населення -гарантія соціального захисту населення та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги; твердження позивач про надлишок електроенергії на ринку України є помилковим, оскільки за законами фізики електроенергію не можна накопичувати та виробити про запас, в даному випадку діє принцип: стільки виробляється, стільки і споживається.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1, виходячи з наступних мотивів.

За визначенням статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини першої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частина друга статті 55 Господарського кодексу України визначає, що суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суд встановив, що дійсно оскаржувані позивачем постанови є нормативно-правовими актами, однак вказані постанови або окремі їх положення не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, оскільки регулюють відносини між енергопостачальними компаніями та споживачами, відтак, не є регуляторними актами та не потребують процедур, визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, щодо оприлюднення проектів.

Посилання позивача на статтю 2 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки вказана норма визначає коло учасників у сфері господарювання, а не суб'єктів господарювання, що за своєю правовою природою є різними поняттями.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Судом не встановлено, а позивачем не наведено, що оскаржувані постанови НКРЕУ можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку електроенергії.

Стосовно доводів позивача про невідповідність оскаржуваних постанов нормам статей 20, 30, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", колегія суддів звертає увагу на наступне.

Підставами для висновку про невідповідність оскаржуваних постанов вказаним нормам Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на думку позивача, надлишок електроенергії на внутрішньому ринку України, неповідомлення відповідачем структури цін/тарифів та неповідомлення про причини підвищення тарифів на електроенергію.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право: 1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; 2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; 4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; 6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що оскаржувані постанови НКРЕУ порушили його право, як споживача, зокрема, одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державне регулювання цін/тарифів базується, зокрема, на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.

Як пояснив представник відповідача з приводу надлишку електроенергії на внутрішньому ринку України, електроенергія -це специфічний товар, який не може бути вироблений про запас, та не існує приладу (акумулятору), який міг би накопичити весь надлишок електроенергії виробленої всією генерацією України, якби вона працювала на повну потужність; тому висновок про те, що на ринку електроенергії України утворився профіцит електроенергії є помилковим: скільки виробляється - стільки споживається; до того ж, роздрібний тариф для населення з огляду на Закон України "Про ціни та ціноутворення", Закон України "Про електроенергетику" є регульованою ціною на електроенергію, а отже закони ринкової економіки (профіцит, дефіцит і таке інше) не можна взагалі застосовувати до ціноутворення, коли йдеться про державне регулювання тарифів.

Також представник відповідача пояснив, що формування тарифу для населення, у тому числі при прийнятті оскаржуваних постанов, можна відобразити наступним чином: нормативні втрати електроенергії враховуються в порядку, визначеному постановою НКРЕУ "Про затвердження Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію" від 19 квітня 2002 року N 398; тариф на поставку (середньозважений тариф складає 36,5 грн. 1 МВт) по кожному підприємству окремою постановою НКРЕУ затверджується тариф на постачання та передачу електроенергії (наприклад постанови НКРЕУ від 9 грудня 2010 року NN 1649, 1650, 1651…1685); тариф на передачу (середньозважений тариф складає 134,9 грн. 1 МВТ) кожному підприємству окремою постановою НКРЕ затверджується тариф на постачання та передачу електроенергії (наприклад постанови НКРЕУ від 9 грудня 2010 року NN 1649,1650, 1651…1685); оптова ринкова ціна (затверджується щомісячно постановою НКРЕУ, наприклад, постанови N 1954 від 23 грудня 2010 року - 527,12 грн. за 1 МВт год. (без ПДВ), N 262 від 23 лютого 2011 року (Постанова N 262)) - 561,91 грн. за 1 МВт год. (без ПДВ).

В свою чергу оптова ринкова ціна формується в порядку та на умовах визначених постановою НКРЕУ від 17 жовтня 2003 року N 490 "Про затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України" від 09 жовтня 2003 року".

Роздрібний тариф для населення формується в порядку передбаченому статтями 15,151, 17 Закону України "Про електроенергетику", статтею 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктами 2.7, 3.6, 3.7, 3.8 постанови НКРЕУ "Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом" від 13 червня 1996 року N 15/1 та інших нормативними актами, зазначеними у вищевказаній структурі собівартості роздрібного тарифу.

До того ж, оптова ринкова ціна була затверджена постановами НКРЕУ, які ніким не оскаржувались, а отже є законними. Оптова ринкова ціна в момент прийняття оскаржуваних постанов перевищувала 50 коп., що без врахування інших складових тарифів вже більше ніж затверджений тариф для населення.

Крім того, суд враховує наявність в матеріалах справи звіту аудитора оптового ринку електроенергії України щодо проведення узгоджених аудиторських процедур у 2010 від 4 лютого 2011 року, згідно якого підтверджено правильність формування оптової ціни продажу електроенергії енергопостачальним компаніям та розрахунку належних платежів за продану та куповану в енергоринку електричну енергію".

Колегія суддів погоджується з наведеною позицією відповідача та звертає увагу, що позивачем не наведено обставин стосовно невідповідності оскаржуваних постанов НКРЕУ вказаним вище принципам регулювання цін/тарифів.

Частина п'ята статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

За визначенням статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини другої та третьої статті 11 Закону України "Про електроенергетику" органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Таким чином, НКРЕУ є органом, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а не суб'єктом господарювання, який надає споживачу житлово-комунальної послуги відповідно до умов договору, або який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, відповідно не є виконавцем/виробником, в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не повинен повідомляти споживачів про зміни вартості житлово-комунальних послуг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача в частині невідповідності постанов НКРЕУ від 13 січня 2011 року N 8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" та від 17 березня 2011 року N 343 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" (Постанова N 343) положенням статті 11 Закону України "Про електроенегетику", статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтям 20, 30, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залишились не підтвердженими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що НКРЕУ доведено правомірність спірних постанов з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, на думку колегії суддів, обґрунтованими є позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача надати повну та обґрунтовану відповідь на запит від 6 травня 2011 року.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до НКРЕУ з інформаційним запитом від 6 травня 2011 року, в якому просив надати наступну інформацію: про структуру цін/тарифів на теплову енергію, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, на електроенергію, затверджених постановами НКРЕУ від 14 грудня 2010 року N 1726 та N 1729, від 20 січня 2011 року N 58, від 13 січня 2011 року N 8 з наданням відповідних обґрунтувань із посиланням на погодження відповідних органів; повідомити про причини підвищення тарифів на електроенергію для населення на тлі її надлишку на внутрішньому ринку України, а також собівартість виробництва електроенергії і її експортну вартість у 2010 та 2011 роках; повідомити про дату та джерело опублікування проектів вказаних постанов НКРЕУ, як регуляторних актів, якими зачіпаються його права,інтереси та обов'язки.

У відповідь на вказаний інформаційний запит НКРЕУ надіслано на адресу позивача лист від 10 червня 2011 року N 1449/25/27-11, проаналізувавши який суд встановив, що він не містить запитуваної позивачем інформації про структуру цін/тарифів на теплову енергію, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, на електроенергію, затверджених постановами НКРЕУ від 14 грудня 2010 року N 1726 таN 1729, від 20 січня 2011 року N 58, від 13 січня 2011 року N 8 з наданням відповідних обґрунтувань із посиланням на погодження відповідних органів та інформації про дату та джерело опублікування проектів вказаних постанов НКРЕУ, як регуляторних актів, якими зачіпаються його права, інтереси та обов'язки.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (Закон N 2939-VI) доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з пунктом 6 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (Закон N 2939-VI) розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

З огляду на викладене, НКРЕУ, як розпорядник інформації, зобов'язана надавати достовірну, точну та повну інформацію в тому числі на інформаційні запити.

Оскільки на інформаційний запит ОСОБА_1 від 6 травня 2011 року НКРЕУ не надала повної інформації, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимоги в частині зобов'язання відповідача надати повну та обґрунтовану відповідь на інформаційний запит позивача 6 травня 2011 року.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Національну комісію з регулювання електроенергетики України надати ОСОБА_1 повну і обґрунтовану відповідь на запит від 6 травня 2011 року протягом місяця після набрання цією постановою законної сили.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

В. А. Кузьменко

Судді:

О. А. Кармазін

 

О. П. Огурцов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали