ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 квітня 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів: Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Скотаря А. М., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт-Запоріжжя" (далі - Товариство) до виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - Виконком), третя особа - управління комунального господарства Запорізької міської ради (далі - Управління), про визнання протиправним рішення, незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У грудні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати: протиправним рішення Виконкому від 25 листопада 2010 року N 582/10 про зупинення та поновлення розгляду документів для отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами; незаконною бездіяльність Виконкому з розгляду документів Товариства щодо надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та зобов'язати Виконком видати Товариству дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Ворошиловський районний суд м. Донецька постановою від 21 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 червня 2011 року ухвалу апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову про зобов'язання Виконкому видати Товариству дозволи на розміщення зовнішньої реклами змінив, прийнявши в цій частині нову, якою зобов'язав Виконком розглянути питання про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, в іншій частині рішення залишив без змін.

Задовольняючи позов у частині визнання протиправним оскаржуваного рішення Виконкому, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що у відповідача не було підстав для прийняття спірного рішення. Крім того, відповідач порушив строки розгляду дозвільних документів, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 вересня 2010 року (N К-2312/08), 5 березня 2009 року (N К-21520/07), в яких, на думку, заявника касаційний суд неоднаково застосував пункти 19, 20, 22 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року N 2067 (далі - Правила).

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції та частково змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що Ворошиловський районний суд м. Донецька постановою від 28 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2010 року, у справі за позовом Товариства до Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, Виконкому, Управління визнав протиправною відмову щодо погодження дозволів та зобов'язав відповідача прийняти рішення про погодження дозволів. Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Враховуючи, що відповідач безпідставно ухилився від вирішення питання щодо надання дозволів на розміщення Товариством спеціальних наземних рекламних конструкцій, з підстави касаційного оскарження згаданого рішення, виконання якого не було зупинено, суд правильно задовольнив позов в цій частині. Висновок судів щодо зобов'язання відповідача надати дозволи касаційний суд вважає передчасним, тому в цій частині позовних вимог прийняв нове рішення, яким зобов'язав відповідача розглянути питання про надання дозволів позивачу у встановлений законом строк.

У судовому рішенні Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2009 року, на яке Товариство посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, касаційний суд дійсно послався на норми Правил, проте скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з інших підстав (у зв'язку з порушенням норм процесуального права) і своєї правової позиції щодо застосування пунктів 19, 20, 22 Правил не формував.

У справі рішення Вищого адміністративного суду України від 7 вересня 2010 року, в якій додано до заяви, спір виник з приводу продовження дії дозволів на розміщення реклами і при вирішенні цього спору касаційний суд керувався іншими, ніж у справі, що розглядається підзаконними актами.

Таким чином, додані заявником судові рішення не містять підтвердження неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки прийняті за інших обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт-Запоріжжя" відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

О. О. Терлецький

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали