ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 27 березня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Терлецького О. О., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Київський річковий порт" (в подальшому змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Київський річковий порт"), ВАТ "Кременчуцький річковий порт" до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), Міністерства транспорту та зв'язку України (далі - Мінтрансзв'язку), третя особа - державне підприємство (далі - ДП) "Адміністрація річкових портів України", про визнання недійсними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року N 306-р "Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" (далі - розпорядження N 306-р) та спільного наказу ФДМУ та Мінтрансзв'язку від 19 липня 2007 року N 1211/614 "Про передачу державного майна" (далі - наказ N 1211/614), встановила:

У серпні 2007 року ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт" звернулися до суду із позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили визнати протиправними та скасувати розпорядження N 306-р та наказ N 1211/614.

На обґрунтування позовних вимог ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт" зазначили, що порушення їх прав полягає в тому, що відповідачі прийняли оскаржувані акти без погодження з ними, а також без проведення попередньої інвентаризації державного майна.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 18 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував розпорядження N 306-р і наказ N 1211/614.

Вищий адміністративний суд України постановою від 14 грудня 2011 року (Постанова N К-1642/09, К-3796/09, К-4701/09) рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ПАТ "Київський річковий порт" звернулося із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року N 1482 (далі - Положення), спільного наказу ФДМУ та Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) від 4 серпня 1998 року N 1535/104 (далі - наказ N 1535/104) та Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом ФДМУ та Мінекономіки від 19 травня 1999 року N 908/68.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2008 року, яка, на думку ПАТ "Київський річковий порт", підтверджує неоднакове правозастосування судом касаційної інстанції.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 21 вересня 2006 року N 185-V "Про управління об'єктами права державної власності" Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Як установили суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, оскаржуваним розпорядженням N 306-р Кабінет Міністрів України надав згоду на пропозицію Мінтрансзв'язку щодо передачі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт", відповідно до затвердженого переліку цього майна, до сфери управління зазначеного Міністерства.

На виконання вказаного розпорядження, відповідно до Положення ФДМУ та Мінтрансзв'язок видали спірний наказ N 1211/614.

За змістом пункту 5 Положення, яким визначено порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери органів, уповноважених управляти державним майном та самоврядних організацій, пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, що здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі, зокрема з підприємством, у разі якщо це майно закріплене за останнім на праві господарського відання (оперативного управління).

У справі, яка розглядається, державне майно, що не увійшло до статутних фондів товариств, перебувало у позивачів лише на балансі, однак не закріплене за ними на праві господарського відання або оперативного управління. Зазначене вбачається з спільного наказу ФДМУ та Мінекономіки від 27 травня 1999 року N 971/72 "Про використання державного майна, яке не ввійшло до статутних фондів", яким скасовано їх попередній спільний наказ N 1535/104.

На думку колегії суддів Судової палати, в адміністративних справах Верховного Суду України, Положення, яким врегульовано механізм та порядок передачі державного майна, пов'язує виникнення у ініціатора такої передачі обов'язку погоджувати пропозиції щодо цього з юридичними особами лише за умови закріплення за ними такого майна на праві господарського відання чи оперативного управління.

У зв'язку із наведеним суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачі не належать до кола суб'єктів, з якими відповідно до пункту 5 Положення необхідно погоджувати пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, оскільки зазначене майно хоча й знаходиться на їх балансі, проте не закріплене за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що відповідачі не порушили порядку передачі зазначеного майна, передбаченого Положенням.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Оскільки Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми матеріального права, то у задоволенні заяви ПАТ "Київський річковий порт" слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. О. Терлецький

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали