ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Косарєва В. І., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григорєвої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г. (за участю - заявника ОСОБА_36, заступника Генерального прокурора України - Ударцова Ю. В.), розглянувши справу за заявою засудженого ОСОБА_36 про перегляд вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2003 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2004 року та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 5 квітня 2005 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушень міжнародних зобов'язань під час вирішення справи судом, встановив:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2003 року ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, мешканця м. Києва, громадянина України, раніше не судимого, засуджено:

- за частиною 1 статті 307 Кримінального кодексу України на 6 (шість) років позбавлення волі;

- за частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України на 2 (два) роки позбавлення волі, а на підставі статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів остаточно визначено 6 (шість) років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_36 на користь держави - 4624 грн. 60 коп. на відшкодування судових витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_36 визнано винним і засуджено за те, що він, приблизно у 2000 році, знаходячись в АДРЕСА_1, на придбаному обладнанні та за допомогою хімічних препаратів, незаконно виготовив порошкоподібну психотропну речовину, яка містить у своєму складі амфетамін, яку він зберігав з метою збуту за місцем свого проживання. В подальшому виготовлену психотропну речовину ОСОБА_36 незаконно збував в різних кількостях - ОСОБА_38, а з весни 2001 року - ОСОБА_39.

16 вересня 2001 року, о 19 год. 30 хв., під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_36, у квартирі АДРЕСА_1, працівниками міліції було виявлено і вилучено психотропну речовину амфетамін вагою 3, 7336 грами та прекурсори перманганат калію в кількості 13,61 г і соляна кислота 304,42 г.

Крім того, приблизно у вересні 2001 року, у невстановленому місці і в невстановлений час, у невстановленої досудовим слідством особи, ОСОБА_36 незаконно без мети збуту придбав наркотичний засіб героїн, який зберігав при собі, і який 16 вересня 2001 року, за місцем його проживання було виявлено і вилучено працівниками міліції вагою 0,0140 г.

Ухвалю колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2004 року вирок змінено. Пом'якшено ОСОБА_36 покарання за ч. 1 ст. 307 КК України до 4 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України остаточно визначено 4 роки позбавлення волі. Зараховано у строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_36 під вартою з 16 по 19 вересня 2001 року.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 квітня 2005 року, відмовлено у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_36.

Рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Жук проти України" від 21 жовтня 2010 року (Рішення), яке набуло статусу остаточного 11 квітня 2011 року, констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (далі - Конвенції).

Згідно з мотивувальною частиною зазначеного рішення Суд дійшов висновку, що процедура розгляду справи у Верховному Суді України не надала заявнику можливість брати участь в провадженні у відповідності із принципом процесуальної рівності сторін.

При цьому, Європейський суд у своєму рішенні в пунктах 25 (Рішення) і 26 (Рішення) наголосив про те, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони.

У пункті 28 Суд (Рішення) наголосив, що від держави, яка запровадила апеляційні чи касаційні суди, вимагається забезпечення того, щоб особи, що відповідають перед законом, могли користуватись в цих судах основоположними гарантіями, закріпленими у статті 6 Конвенції.

Крім того, Європейський суд у пунктах 31 (Рішення), 34 (Рішення) зазначив, що відповідно до національного законодавства (зокрема ч. 2 ст. 394 Кодексу), Верховний Суд провів попередній розгляд справи, метою якого було вирішити, чи була касаційна скарга достатньо обґрунтованою для її розгляду під час відкритого засідання в присутності всіх необхідних сторін. Таким чином, можливість для заявника бути присутнім та, відповідно робити усні зауваження під час судового засідання залежала від того, чи пройшла його касаційна скарга процедуру відбору. Відповідно до частини 2 статті 394 Кодексу прокурор мав перевагу бути присутнім на тому попередньому розгляді справи, на відміну від будь яких інших сторін, та усно викласти свою позицію перед колегією з трьох суддів з метою здійснення впливу на їх думку. По суті ця позиція полягала в тому, що у задоволенні касаційної скарги заявника необхідно відмовити та залишити його вирок без зміни. Суд вважає, що процесуальна справедливість вимагала, щоб заявнику було також надано можливість усно виступити у відповідь.

Скарга ОСОБА_36 щодо порушень статей 8 та 13 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу визнана неприйнятою як явно необґрунтована відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

У заяві та доповненні до неї, поданих у встановлений ч. 2 ст. 40014 КПК України строк до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, ОСОБА_36 порушив питання про перевірку законності і обґрунтованості судових рішень щодо нього та просив їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивував тим, що Європейський суд з прав людини у справі "Жук проти України" (Рішення) визнав порушення вимог ст. 6 Конвенції щодо принципу процесуальної рівності сторін і своїм рішенням надав йому реальну можливість порушити питання про направлення справи на новий судовий розгляд, з метою виправити усі недоліки і порушення, в тому числі й порушення Конвенції, які мали місце під час розгляду справи в Україні. Крім того, у своєму доповненні до заяви ОСОБА_36 навів доводи щодо порушення п. 1 ст. 6 Конвенції під час розгляду справи Верховним Судом України 5 квітня 2005 року, стверджуючи, що Україна порушила свої міжнародні зобов'язання щодо публічного розгляду його кримінальної справи, а також не була виконана основана функція правосуддя повне і всебічне дослідження обставин справи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2011 року, справу щодо ОСОБА_36 допущено до провадження Верховного Суду України.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 7 вересня 2011 року відповідно до ч. 1 ст. 40019 КПК України у цій справі відкрито провадження і ухвалою від 22 вересня 2011 року справу призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді доповідача, заявника ОСОБА_36, який підтримав доводи своєї заяви, пояснення заступника Генерального прокурора України Ударцова Ю. В., який висловив свою думку про задоволення заяви частково та скасування ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 5 квітня 2005 року з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, перевіривши матеріали провадження і матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до статті 46 Конвенції держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення Суду в будь якій справі, у якій вона є стороною.

Відповідно до глави 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконано шляхом виплати грошового відшкодування, вжиття індивідуальних або загальних заходів.

Стаття 10 цього Закону передбачає такі додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у рішенні суду. Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Відповідно до Рекомендації N R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішення Європейським Судом з прав людини", прийнятої на 694-му засіданні заступників міністрів від 19 січня 2000 року, повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосувати, особливо:

коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленому на національному рівні, - наслідків щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

коли рішення Суду спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або в основі визнаного порушення лежали істотні процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Як вбачається із наявних у Верховному Суді України матеріалів провадження і матеріалів кримінальної справи, 21 вересня 2004 року засуджений ОСОБА_36 подав касаційну скаргу про перегляд судових рішень щодо нього до Верховного Суду України, у якій він просив розглянути справу з його участю (т. 3 а. с. 655).

Справа була призначена до касаційного розгляду на 5 квітня 2005 року, в порядку ч. 2 ст. 394 КПК України (в редакції Закону з 20.01.2005 р. N 2377-IV по 31.05.2005 р. N 2598-IV), і була розглянута з участю прокурора, але без участі ОСОБА_36 (т. 3 а. с. 656).

На час винесення рішення Верховним Судом України, редакцією ч. 2 ст. 394 КПК України було передбачено, що справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, протягом тридцяти діб після її надходження розглядається касаційним судом у складі трьох суддів з участю прокурора. Суд своєю ухвалою вирішує питання про призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у статті 384 цього Кодексу, або відмовляє у задоволенні касаційної скарги, касаційного подання.

Європейський Суд визнав такий розгляд справи в касаційному порядку щодо ОСОБА_36, порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, і що процедура розгляду справи у Верховному Суді України не надала заявнику можливість брати участь в провадженні у відповідності із принципом процесуальної рівності сторін.

Виходячи із вимог пункту 1 статті 6 Конвенції та п. 2 ст. 129 Конституції України про рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, Верховний Суд України мав розглядати справу про допуск скарги ОСОБА_36 до касаційного перегляду з його участю, про що він і просив у своїй касаційній скарзі.

З огляду на зазначене, Верховний Суд України вважає, що постановлена у кримінальній справі щодо ОСОБА_36 ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 квітня 2005 року є незаконною і підлягає скасуванню на підставі ч. 2 ст. 40022 КПК України.

Враховуючи стадію провадження, на якій було допущено вказане порушення, а також те, що поновлення права ОСОБА_36 брати участь у розгляді справи в касаційному порядку, може бути виправлено шляхом повторного перегляду справи судом касаційної інстанції, то справа підлягає направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Новий касаційний розгляд справи належить здійснити у повній відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції і п. 2 ст. 129 Конституції України та чинного законодавства. Згідно чинної редакції ч. 1 ст. 394 КПК України, справа з касаційними скаргами на судові рішення розглядається з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 цього Кодексу.

Щодо доводів у заяві ОСОБА_36 про допущення інших порушень його прав і зокрема невиконання вимог закону про повне і всебічне дослідження обставин в процесі розгляду його справи, то рішенням Європейського Суду вони були визнані неприйнятими як явно необґрунтовані, і тому не можуть бути переглянуті Верховним Судом України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40012, ст. 40021, ст. 40022 Кримінально процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_36 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 квітня 2005 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова є остаточною і не може бути оскарженою, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини 1 статті 40012 КПК України.

 

Головуючий:

В. І. Косарєв

Судді:

В. П. Барбара

 

Н. П. Лященко

 

І. С. Берднік

 

В. Л. Маринченко

 

Л. Ф. Глос

 

В. В. Онопенко

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Охрімчук

 

Л. І. Григорєва

 

П. В. Панталієнко

 

В. С. Гуль

 

В. Ф. Пивовар

 

В. І. Гуменюк

 

П. П. Пилипчук

 

М. Б. Гусак

 

О. І. Потильчак

 

А. А. Ємець

 

Б. М. Пошва

 

Т. Є. Жайворонок

 

О. Б. Прокопенко

 

В. В. Заголдний

 

А. І. Редька

 

Г. В. Канигіна

 

Я. М. Романюк

 

М. Р. Кліменко

 

Ю. Л. Сенін

 

М. Є. Короткевич

 

А. М. Скотарь

 

О. В. Кривенда

 

О. О. Терлецький

 

В. В. Кривенко

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали