ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 30 січня 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військового комісаріату Автономної Республіки Крим (далі - Військкомат), Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії з перерахунку пенсії, встановив:

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Військкомату та управління ПФУ про зобов'язання провести йому перерахунок пенсії з 1 вересня 2006 року виходячи з грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з військової служби відповідно до грошового атестату.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з 28 липня 2006 року йому призначено пенсію на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII), проте при її обчисленні порушено вимоги частини третьої статті 43 цього Закону, оскільки пенсію було нараховано відповідно до грошового атестату із зазначеними складовими видами грошового змісту на день звільнення з військової служби.

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим постановою від 26 липня 2007 року позов задовольнив.

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим постановою від 17 грудня 2007 року рішення суду першої інстанції змінив у частині зобов'язання управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії з 1 січня 2007 року виходячи з грошового забезпечення за останньою штатною посадою на день звільнення.

Постановою від 15 лютого 2011 року Вищий адміністративний суд України рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що пенсійне забезпечення звільнених в запас або у відставку військовослужбовців повинно здійснюватися відповідно до частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII, а саме: обчислюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, встановлених законодавством.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії не з 1 вересня 2006 року, а з 1 січня 2007 року, виходив із того, що відповідно до частини першої статті 99 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 1 січня 2007 року особам, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону N 2262-XII, пенсії призначаються (перераховуються) органами ПФУ. А оскільки відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України від 30 березня 2007 року N 21-46-139 ПФУ не є правонаступником Міністерства оборони України, то і підстави для перерахунку та виплати пенсії з 1 вересня 2006 року ОСОБА_1 відсутні і виникають лише з 1 січня 2007 року.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нове - про відмову у задоволенні позову, послався на те, що управління ПФУ, вирішуючи у вересні 2006 року питання про призначення і обчислення пенсії на підставі Закону N 2262-XII, правильно застосувало чинне законодавство, взявши до уваги вимоги Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі - Закон N 3235-IV), та врахувало грошове забезпечення за останні 24 календарні місяці служби.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд з підстави неоднакового застосування касаційним судом статті 40 Закону N 3235-IV та частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права ОСОБА_1 послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2009 року (справа N К-17445/07).

Заява про перегляд оскаржуваної постанови підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та приймаючи нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що суб'єкт владних повноважень, вирішуючи у вересні 2006 року питання про призначення і обчислення пенсії позивачу на підставі Закону N 2262-XII, правильно застосував чинне законодавство, взявши до уваги вимоги Закону N 3235-IV та врахувавши грошове забезпечення за останні 24 календарні місяці служби.

У судовому рішенні, на яке позивач посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, вказано, що орган державної влади при перерахунку пенсії неправомірно застосував статтю 40 Закону N 3235-IV та нарахував пенсію із розрахунку грошового забезпечення за останні 24 місяці служби, оскільки після прийняття Закону N 3235-IV Законом України від 4 квітня 2006 року N 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (набрав чинності з 29 квітня 2006 року; далі - Закон N 3591-IV) була викладена нова редакція статті 43 Закону N 2262-XII, який і мав бути застосований, адже прийнятий пізніше.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII, у редакції Закону від 15 червня 2004 року, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 30 статті 77 Закону N 3235-IV дію вказаної норми зупинено на 2006 рік, а частинами першою та другою статті 40 цього Закону установлено інший порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям.

Таким чином, на початку 2006 року існувало дві законодавчі норми щодо обчислення розміру пенсій при їх призначенні колу осіб, на яких поширюється дія Закону N 2262-XII. Одна з цих норм у спеціальному законі, а інша - у законі про Державний бюджет України.

Разом з тим Законом N 3591-IV внесено зміни до Закону N 2262-XII, зокрема змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.

Відповідно до статті 11 Закону N 2262-XII, яка набрала чинності 29 квітня 2006 року, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів; при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення названих осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Прикінцеві положення Закону N 3591-IV не містять застережень щодо зупинення дії статті 11 та частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII на 2006 рік, хоча набрання чинності окремими його нормами законодавець відтермінував.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності з 29 квітня 2006 року Законом N 3591-IV, яким установлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям та заборонено змінювати положення Закону N 2262-XII щодо умов і норм пенсійного забезпечення зазначених у ньому осіб іншими законами, положення пункту 30 статті 77 та частин першої, другої статті 40 Закону N 3235-IV втратили чинність.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що переглядається, про правомірність відмови управління ПФУ у виплаті ОСОБА_1 пенсії з урахуванням частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII зроблено з порушенням правил застосування норм матеріального права, за якого перевагу в застосуванні було надано положенням Закону N 3235-IV, а не Закону N 3591-IV, який прийнято останнім у часі та нормами якого слід було керуватися судам під час розгляду цієї справи.

З урахуванням наведеного та відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали