ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.09.2009 р.

N К-20454/07


Провадження у справі закрито
постановою Верховного Суду України
від 17 вересня 2011 року

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Гуріна М. І. (суддя-доповідач), суддів: Амєліна С. Є., Головчук С. В., Кобилянського М. Г., Юрченка В. В., секретар судового засідання - Міненко І. М., за участю позивача, представника позивача - Стеценка Ю. В., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Чайки Івана Федоровича на постанову апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2007 року у справі за позовом Чайки Івана Федоровича до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва про визнання дій неправомірними, перерахунок пенсії державного службовця, встановив:

У квітні 2006 року Чайка І. Ф. звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва про визнання дій неправомірними, перерахунок пенсії державного службовця.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 10 січня 2007 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва призначити, перерахувати та виплати пенсію Чайці Івану Федоровичу як державному службовцю з 10 лютого 2003 року.

Постановою апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2007 року скасовано постанову Дарницького районного суду міста Києва від 10 січня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 10 січня 2007 року залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Чайка І. Ф. з 1990 року отримував пенсію за віком згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення". Його загальний трудовий стаж становить більше 56 років.

10 лютого 2003 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва з заявою про призначення та перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16 січня 2003 року, який набрав чинності 4 лютого 2003 року, на що отримав відмову з посиланням на те, що не надав довідку про заробітну плату з останнього місця роботи на державній службі.

В подальшому позивач неодноразово звертався із подібними заявами, на які також отримував відмову у зв'язку з тим, що посади, які він займав, не відносяться до державної служби.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має більше 20 років стажу на посадах, які дають йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач досяг пенсійного віку до внесення змін до статті 37 Закону України "Про державну службу" Законом від 16 січня 2003 року, а тому не має права на призначення та перерахунок пенсії державного службовця відповідно до внесених змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16 січня 2003 року були внесені зміни до статті 37 даного Закону, якою встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, право на призначення пенсії державного службовця в осіб, які мають не менше 20 років стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" в редакції від 16 січня 2003 року, на яку посилається Чайка І. Ф., вимагаючи переводу на пенсію державного службовця, виникає лише з часу введення в дію змін, передбачених цим Законом, тобто з 16 січня 2003 року.

З огляду на те, що позивач на час звернення з заявою про призначення пенсії державного службовця таким не був та досяг пенсійного віку до внесення зазначених змін до Закону України "Про державну службу", суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення відсутні, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Чайки Івана Федоровича залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2007 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали