ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 14 лютого 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - управління ПФУ), третя особа - управління Служби безпеки України в м. Києві (далі - управління СБУ) про перерахунок пенсії, встановила:

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати неправомірними дії управління СБУ щодо призначення йому в листопаді 2006 році пенсії виходячи із грошового забезпечення, розрахованого відповідно до статті 40 Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі - Закон N 3235-IV), а не в порядку, встановленому частиною третьою статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII), у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року N 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (далі - Закон N 3591-IV), яка була чинною на час його звільнення з військової служби 31 жовтня 2006 року.

Управління ПФУ відмовилося перерахувати неправильно обчислений позивачу розмір пенсії, тому у позовній заяві він також просив зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру його пенсії з урахуванням вимог зазначеної статті Закону N 2262-XII та виплатити, починаючи з 1 листопада 2006 року, не отримані у зв'язку з протиправними діями вказаних суб'єктів владних повноважень суми пенсії.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 3 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17 червня 2010 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У скарзі про перегляд судових рішень за винятковими обставинами ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2010 року та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

На обґрунтування скарги позивач додав постанову Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2009 року.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про неоднакове застосування касаційним судом частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII, пункту 30 статті 77, частин першої та другої статті 40 Закону N 3235-IV під час вирішення спорів щодо правомірності дій органів Пенсійного фонду України при обчисленні розміру пенсій особам, які мають право на неї за Законом N 2262-XII.

Так, приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову у справі, що розглядається, касаційний суд виходив із того, що при вирішенні у листопаді 2006 року питання про призначення позивачу пенсії на підставі Закону N 2262-XII управління СБУ правильно застосувало порядок обчислення пенсії, встановлений саме статтею 40 Закону N 3235-IV, оскільки пунктом 30 статті 77 цього ж Закону дію частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII було зупинено на весь 2006 рік, і це положення Закону N 3235-IV не було скасоване з прийняттям у квітні 2006 року Закону N 3591-IV.

Проте у справі, на рішення в якій, обґрунтовуючи заяву, посилається ОСОБА_1, касаційний суд зазначив, що після прийняття Закону N 3235-IV, яким було зупинено дію частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII на 2006 рік та змінено встановлений нею порядок обчислення пенсій, Законом N 3591-IV до Закону N 2262-XII внесено зміни, зокрема статтю 43 викладено у новій редакції, тому обчислення пенсії після внесення таких змін у порядку, встановленому статтею 40 Закону N 3235-IV, є протиправним.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII (у редакції Закону від 15 червня 2004 року) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 30 статті 77 Закону N 3235-IV дію вказаної норми зупинено на 2006 рік, а частинами першою та другою статті 40 цього Закону встановлено інший порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям.

Отже, на початку 2006 року існувало дві законодавчі норми щодо обчислення розміру пенсій при їх призначенні колу осіб, на яких поширюється дія Закону N 2262-XII. Одна з цих норм у спеціальному законі, а інша - у законі про Державний бюджет України.

Разом з тим Законом N 3591-IV внесено зміни до Закону N 2262-XII, зокрема змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.

Відповідно до статті 11 Закону N 2262-XII, що набрала чинності 29 квітня 2006 року, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів; при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення названих осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Прикінцеві положення Закону N 3591-IV не містять застережень щодо зупинення дії статті 11 та частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII на 2006 рік, хоча набрання чинності окремими його нормами законодавець відтермінував.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності з 29 квітня 2006 року Законом N 3591-IV, яким установлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям та заборонено змінювати положення Закону N 2262-XII щодо умов і норм пенсійного забезпечення зазначених у ньому осіб іншими законами, положення пункту 30 статті 77 та частин першої, другої статті 40 Закону N 3235-IV втратили чинність.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що переглядається, про правомірність дій управління СБУ при призначенні Коробку В. Е. пенсії та правомірність відмови управління ПФУ у перерахунку її розміру з урахуванням частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII зроблено з порушенням правил застосування норм матеріального права, за якого перевагу в застосуванні було надано положенням Закону N 3235-IV, а не Закону N 3591-IV, який прийнято останнім у часі та нормами якого слід було керуватися судам під час розгляду цієї справи.

З урахуванням наведеного, відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 липня 2008 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року.

Керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" та статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2010 року скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали