ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

20.02.2018 р.

N К/9901/5338/18,

 

N 711/6019/16-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Гімона М. М., Гриціва М. І., Мороз Л. Л., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про перерахунок пенсії, установив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про перерахунок пенсії, в якому просив:

- визнати незаконним рішення управління Пенсійного фонду в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо відмови йому у перерахунку пенсії на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII (Закон N 213-VIII);

- зобов'язати управління Пенсійного фонду в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області провести йому перерахунок пенсії за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Черкаської області N 18/130вих.16 від 6 червня 2016 року про заробітну плату, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 5 жовтня 1995 N 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12 липня 2001 року N 2663-III, що діяла станом на дату призначення йому пенсії з розрахунку 90 відсотків з 1 січня 2016 року без обмеження граничного розміру пенсії;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області виплатити йому різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 1 січня 2016 року до моменту здійснення перерахунку пенсії.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.

Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області в перерахунку ОСОБА_2 пенсії на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII (Закон N 213-VIII).

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області перерахувати з 1 січня 2016 року призначену ОСОБА_2 пенсію у розмірі 90 відсотків з урахуванням довідки прокуратури Черкаської області N 18/130вих.16 від 6 червня 2016 року про заробітну плату, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на момент призначення пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області було задоволено частково.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 серпня 2016 року - змінено. Абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:

"Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області перерахувати з 1 червня 2016 року призначену ОСОБА_2 пенсію, у розмірі 90 відсотків, з урахуванням довідки прокуратури Черкаської області N 18/130вих.16 від 6 червня 2016 року про заробітну плату, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції, чинній на момент призначення пенсії".

В іншій частині постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 серпня 2016 року - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 11 листопада 2010 року перебуває на обліку як пенсіонер за вислугою років і йому призначена пенсія.

Наказом прокурора Черкаської області від 01.07.2014 року, позивача було звільнено з роботи в органах прокуратури за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

15 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувсь до відповідача із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії виходячи з суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці прокуратури Черкаської області від 6 червня 2016 року N 18/130вих.16 у розмірі 90 відсотків від визначеної заробітної плати. Розмір заробітної плати у зазначеній довідці визначений на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року N 505 та від 9 грудня 2015 року N 1013 (Постанова N 1013).

Листом від 4 липня 2016 року N 3885/03 управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області відмовило позивачу у перерахунку пенсії посилаючись на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII (Закон N 213-VIII), у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії / щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України" ( ), "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України ( N 4495-VI), Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2017 року (Постанова N К/800/30658/16) касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України в якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2017 року (Постанова N К/800/30658/16) та залишити в силі постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року.

Заява про перегляд судового рішення обґрунтована тим, що Вищим адміністративним судом України неоднаково застосовано норми матеріального права, в аналогічних правовідносинах - при перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року N 1013 "Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (Постанова N 1013).

На обґрунтування заяви надано копії постанови Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2016 року (N К/800/21927/16) та ухвал Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2016 року (N К/800/15163/16), від 31 березня 2017 року (N К/800/9937/17), від 20 червня 2017 року (N К/800/10602/17) (Ухвала N К/800/10602/17), від 18 квітня 2017 року (N К/800/4195/17) у яких зазначено, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії. Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Крім того, позивачем надано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2017 року (N К/800/3929/17) (Постанова N 380/1511/16-а, К/800/3929/17) в якій зазначено, що зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був гарантований статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України. Поряд з цим, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII та Закону України "Про прокуратуру" N 1697-VII (Перелік N 1697-VII) при вирішенні спорів, пов'язаних із перерахунком пенсій, призначених за Законом України "Про прокуратуру" N 1789-XII.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII.

Частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII, який набрав чинності 1 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" N 213-VIII (Закон N 213-VIII) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії / щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII (Перелік N 1697-VII), відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" (Перелік N 1697-VII) якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" N 1789-XII, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Таким чином, на час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року N 1013 (Постанова N 1013), з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (15 червня 2016 року) положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" N 1697-VII (Перелік N 1697-VII), відповідно до частини 20 якої (Перелік N 1697-VII) (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" N 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року N 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (Постанова N 1013) підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року N 1013 (Постанова N 1013) не містить.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" N 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" N 1697-VII (Перелік N 1697-VII) викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 (Рішення N 20-рп/2011) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року N 1013 (Постанова N 1013) та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" N 1697-VII (Перелік N 1697-VII), яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України N 1789-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а потім - частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" N 1697-VII (Перелік N 1697-VII)), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Таким чином, оскільки висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII (Закон N 2136-VIII), постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя-доповідач

Н. В. Коваленко

Судді:

Я. О. Берназюк

 

М. М. Гімон

 

М. І. Гриців

 

Л. Л. Мороз




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали