ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Гусака М. Б., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - управління ПФУ), Івано-Франківського обласного військового комісаріату (далі - військовий комісаріат) про визнання протиправними дій, встановив:

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії військового комісаріату щодо невключення до розрахунку пенсії 25 відсотків підвищення посадового окладу за військову службу в гірській місцевості, зобов'язати перерахувати йому пенсію з 19 червня 2001 року з урахуванням цієї надбавки та виплатити пенсію в розмірі 1826 грн. 84 коп. за період із 1 січня по 31 грудня 2006 року, а також зобов'язати управління ПФУ з 1 січня 2007 року виплачувати йому пенсію у зазначеному розмірі з урахуванням 25 відсотків надбавки до посадового окладу за військову службу в гірській місцевості.

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області постановою від 18 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії військового комісаріату, зобов'язав управління ПФУ перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 14 березня 2006 року з урахуванням 25 відсотків підвищення посадового окладу за військову службу в гірській місцевості, у решті позову відмовив.

Ухвалюючи зазначені рішення, суди виходили з того, що оскільки позивач перед звільненням отримував зазначену надбавку, то вона повинна враховуватися при призначенні йому пенсії.

Вищий адміністративний суд України постановою від 28 січня 2011 року (Постанова N К-5225/08) скасував рішення попередніх судів, у задоволенні позову відмовив.

На обґрунтування свого рішення касаційний суд послався на те, що позивач не належить до тієї категорії військовослужбовців, для яких передбачено право на обчислення пенсій із підвищених окладів.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви позивача ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2009 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статтю 43 Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпеченні осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII).

У справі, ухвалу касаційного суду в якій додано до заяви, цей суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність бездіяльності військового комісаріату щодо неврахування при призначенні пенсії військовослужбовцю 25 відсотків надбавки до посадового окладу за службу в гірській місцевості.

Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, дійшов висновку про те, що позивач не належить до тієї категорії військовослужбовців, для яких передбачено право на обчислення пенсій із підвищених окладів.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано зазначену норму права.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова N 393) встановлено, зокрема, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

За змістом абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року N 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" у військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, посадові оклади військовослужбовців підвищуються на 25 відсотків.

Пунктом 39.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року N 75, зареєстрованого Міністерством юстиції України 20 березня 2001 року за N 251/5442 (чинного на час виникнення спірних відносин), встановлено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу у військових частинах (підрозділах), розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських (додаток 5 до Положення), посадові оклади підвищуються на 25 відсотків.

Згідно з додатком 5 до зазначеного пункту смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області входить до переліку населених пунктів, яким відповідно до Закону України від 15 лютого 1995 року N 56/95-ВР "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надається статус гірських.

Суди встановили, що ОСОБА_1 у зв'язку з проходженням військової служби у військовій частині, розташованій у смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, що має статус гірського населеного пункту, отримував підвищений на 25 відсотків посадовий оклад. Однак при звільненні позивача за станом здоров'я з військової служби у серпні 2001 року, йому призначено пенсію за вислугу років без урахування зазначеної надбавки.

Відмовляючи у задоволенні позову, Вищий адміністративний суд України, посилаючись на пункт 9 постанови N 393, за змістом якого особам, які одержували перед звільненням зі служби підвищені посадові оклади за службу у високогірних місцевостях, пенсії призначаються із звичайних, а не з підвищених посадових окладів, дійшов помилкового висновку про те, що військовий комісаріат при призначенні пенсії позивачу без урахування 25 відсотків надбавки за проходження військової служби в гірській місцевості діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, неправильно застосував норми матеріального права.

Ураховуючи наведене, постанова Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2011 року (Постанова N К-5225/08) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2011 року (Постанова N К-5225/08) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

М. Б. Гусак

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція

Відмовляючи у задоволенні позову, Вищий адміністративний суд України, посилаючись на пункт 9 постанови N 393, за змістом якого особам, які одержували перед звільненням зі служби підвищені посадові оклади за службу у високогірних місцевостях, пенсії призначаються із звичайних, а не з підвищених посадових окладів, дійшов помилкового висновку про те, що військовий комісаріат при призначенні пенсії позивачу без урахування 25 відсотків надбавки за проходження військової служби в гірській місцевості діяв відповідно до норм чинного законодавства.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали