ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 жовтня 2011 року

17 жовтня 2011 р. Верховний Суд України, розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом К. С. В. до Хмельницького обласного військового комісаріату (далі - Військкомат), Головного управління ПФУ у Хмельницькій області (далі - управління ПФУ) про перерахунок пенсії та відшкодування моральної шкоди, встановив:

У жовтні 2007 року К. С. В. звернувся до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом до управління ПФУ, Військкомату, в якому просив зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок пенсії з урахуванням послідовного підвищення окладу за посадою, з якої його було звільнено, та виплатити різницю перерахованої пенсії, а також зобов'язати Військкомат повідомити та надати управлінню ПФУ довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивачу з урахуванням послідовного підвищення посадового окладу. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачів 5 тис. грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги К. С. В. мотивував тим, що він з 1 січня 1997 р. проходив військову службу на посаді заступника начальника Центру по матеріально-технічному забезпеченню та капітальному будівництву - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та капітального будівництва Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного космічного агентства України (далі - Центр), куди був відряджений зі збереженням усіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, а також гарантій і пільг, передбачених Законом від 20 грудня 1991 р. N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 9 червня 2001 р. позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я та 3 липня 2001 р. виключено зі списків особового складу. КМУ постановами від 4 квітня 2007 р. N 602 (далі - постанова КМУ N 602) та від 3 травня 2007 р. N 682 (далі - постанова КМУ N 682) встановив послідовне підвищення розміру посадового окладу за аналогічною посадою, яку він обіймав до звільнення з військової служби. На думку позивача, така зміна розміру посадового окладу відповідно до ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 р. N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII) є підставою для перерахунку пенсії.

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області постановою від 14 листопада 2007 р. позов задовольнив частково: зобов'язав управління ПФУ надати Військкомату списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії; провести відповідно до наданих документів (довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії) перерахунок розміру нарахованої та сплачуваної К. С. В. пенсії з урахуванням послідовного підвищення окладу за посадою, прирівняною до посади заступника начальника Центру, з якої його було звільнено з військової служби, що визначено постановами КМУ N 602 та N 682 про зміну посадового окладу з 1 квітня 2007 р. - 941 грн., з 1 червня 2007 р. - 1 тис. 201 грн., з 1 липня 2007 р. - 1 тис. 258 грн., з 1 жовтня 2007 р. - 1 тис. 316 грн., та виплатити різницю перерахованої пенсії і зобов'язав Військкомат повідомити та надати довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії К. С. В. У решті позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2011 р., постанову Дунаєвського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2007 р. в частині задоволення позовних вимог К. С. В. скасував. Ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, К. С. В. звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 63 Закону N 2262-XII, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2009 р. та 17 лютого 2011 р., які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування норм матеріального права.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що у задоволенні заяви К. С. В. слід відмовити з таких підстав.

Суди встановили, що К. С. В. до 31 грудня 1996 р. проходив військову службу у Збройних Силах України, а 1 січня 1997 р. був відряджений до Центру із залишенням на військовій службі та збереженням усіх видів забезпечення, а також гарантій та пільг для військовослужбовців.

9 червня 2001 р. позивача було звільнено з військової служби з посади заступника начальника Центру за станом здоров'я на підставі підпункту "в" п. 46 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 р. N 1053/2001. З часу звільнення позивачу призначена та виплачується пенсія військовослужбовця відповідно до Закону N 2262-XII.

Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2008 року, виходив із того, що постановами КМУ N 602 та N 682 були врегульовані питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, які жодного відношення до зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців не мають, а тому не можуть бути підставою для проведення перерахунку пенсій військовослужбовців з підстав та у порядку, визначеними ст. 63 Закону N 2262-XII.

У рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що ч. 3 ст. 63 Закону N 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і проводиться у порядку, встановленому КМУ.

Висновки суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, відповідають правильному застосуванню норм матеріального права виходячи з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону N 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому КМУ, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону N 2262-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію та умови служби в порядку і розмірах, що визначаються КМУ.

Частиною 8 ст. 43 Закону N 2262-XII передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які були відряджені для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та одержували заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій, пенсії обчислюються виходячи з посадового окладу, встановленого за аналогічною посадою відповідно для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Отже, особливістю пенсійного забезпечення зазначених вище осіб є те, що базою для обчислення і перерахунку пенсії має бути грошове забезпечення, встановлене за військовою (спеціальною) посадою, оскільки пенсія призначається на єдиних засадах після звільнення з військової (спеціальної) служби.

Крім цього, за змістом постанови КМУ від 7 лютого 2001 р. N 104 "Про порядок і норми грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підрозділів Національного космічного агентства України, мало виплачуватися з окладів за посадами, займаними такими особами в його підрозділах, а з 1 січня 2003 р. - з окладів за військовим званням та інших видів грошового забезпечення у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Постановами КМУ N 602 та N 682 встановлені розміри посадових окладів для цивільних працівників, а не військовослужбовців, тому вони не можуть бути підставою для проведення перерахунку пенсій військовослужбовців з підстав та у порядку, визначеними ст. 63 Закону N 2262-XII.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 жовтня 2006 р. (справа N 21-93во06).

Оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, то у задоволенні заяви К. С. В. слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 КАС, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви К. С. В. відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали