ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30.11.2010 р.

N К-34051/10


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: суддів: Гашицького О. В., Малиніна В. В., Мироненка О. В., Мороз Л. Л., Ситникова О. Ф., розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Прокуратури Шевченківського району м. Києва, ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2010 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання постанов недійсними та зобов'язання вчинити дії, встановила:

Прокурора Шевченківського району м. Києва звернулась з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання постанов недійсними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись судовими рішеннями у справі, Прокуратура Шевченківського району м. Києва, ОСОБА_1 подали до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено що, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що перерахунок щомісячних страхових сум, який проводився відповідно до оскаржуваних постанов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не відповідає вимогам ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якою встановлено, що перерахунок сум щомісячних страхових виплат проводиться у випадку росту в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. При перерахунку сум відповідачем був визначений коефіцієнт реальної заробітної плати, який становив: з 01.02.2002 - 1,193; з 01.03.2003 - 1,182; з 01.03.2004 - 1,152; з 01.03.2005 - 1,238; з 01.03.2006 - 1,203, в той час, як за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, коефіцієнти росту середньої заробітної плати, які, на думку позивача, відповідач мав застосувати при перерахунку становлять: з 01.03.2002 = 1.352; з 01.03.2003 - 1,21; з 01.03.2004 - 1,228; з 01.03.2005 - 1,275; з 01.03.2006 - 1,367; з 01.03.2007 - 1,292.

В зв'язку з тим, що оскаржувані постанови, на думку позивача, винесені з перевищенням компетенції правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, суперечать чинному законодавству та не пройшли державну реєстрацію у встановленому порядку, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Крім того, просить суд зобов'язати відповідача винести відповідну постанову про перерахунок сум щомісячних страхових виплат з 01.03.2002 з урахуванням коефіцієнтів росту середньої заробітної плати.

Рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог мотивовані тим, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Зазначена норма ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", визначає не порядок обрахування щомісячних страхових виплат, а визначає лише випадки за настанням яких здійснюється такий перерахунок.

Перерахування сум щомісячних страхових витрат провадиться один раз на рік з 1 березня відповідно до постанов правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Затвердження оскаржуваними постановами порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) здійснено відповідно до повноважень покладених на відповідача, встановлена ним методика обрахування не суперечить і не може суперечити ч. 2 ст. 29 Закону, оскільки цією нормою порядок обрахування не визначається.

Законом прямо не передбачено, який саме коефіцієнт повинен застосовуватися при проведені перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо недійсності постанов та відсутності їх реєстрації Міністерством юстиції України що рішення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як недержавного органу, реєстрації в Міністерством юстиції України не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220, 2201, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Прокуратури Шевченківського району м. Києва, ОСОБА_1 відхилити, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

 

Л. Л. Мороз





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали