ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 28 січня 2009 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Сеніна Ю. Л., суддів: Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Чернігівторф" про перерахунок заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, встановила:

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до державного підприємства "Чернігівторф" (далі - ДП "Чернігівторф") про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації та компенсації, приведення тарифної ставки електрика п'ятого розряду відповідно мінімальної заробітної плати, перерахунок заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що протягом січня - березня 2007 року відповідачем порушені терміни виплати нарахованої заробітної плати, заборгованість станом на квітень складала 2225 грн. 77 коп., а з 2005 року не проведено перерахунок тарифної ставки; не виплачена заробітна плати за час відпустки. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн.

У червні 2007 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позову в частині відшкодування моральної шкоди, збільшивши суму до 10 тис. грн.

18 червня 2007 року позивачем була подана заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати, нарахувань та виплати індексацій і компенсацій.

Ухвалою суду від 18 червня 2007 року ці позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Рішенням Семенівського районного суду від 19 червня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ДП "Чернігівторф" привести тарифну ставку оплати праці відповідно до розміру мінімальної заробітної плати виходячи з мінімальної заробітної плати з 1 квітня 2007 року в сумі 420 грн. на місяць. Стягнуто з ДП "Чернігівторф" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 300 грн. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 9 серпня 2007 року рішення Семенівського районного суду від 19 червня 2007 року скасовано, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції змінити в частині вимог про зобов'язання відповідача зробити перерахунок заробітної плати з 11 липня 2005 року до травня 2007 року у відповідності з розміром мінімальної заробітної плати, визначеної законами України "Про Державний бюджет" на 2005 - 2007 роки, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд посилався на те, що наказом N 46 від 14 липня 2005 року були підвищені тарифні ставки та оклади оплати праці працівників ДП "Чернігівторф" відповідно до мінімальної оплати праці 290 грн. на місяць, цей наказ є чинним і позивачем не оскаржений. Також судом відмовлено в задоволенні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач надав у судове засідання заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення заробітної плати, індексації та компенсації заробітної плати, а тому підстав для відшкодування останньої немає.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Згідно із ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Звертаючись до суду з позовом, підставами своїх вимог позивач зазначав положення ст. ст. 95, 96, 97 КЗпП України та просив привести у відповідність тарифну ставку електрика п'ятого розряду та зробити перерахунок заробітної плати відповідно до мінімальної заробітної плати з липня 2005 року.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працював техніком п'ятого розряду у філії Іванцевський торфзавод з 11 липня 2005 року. Керівництвом ДП "Чернігівторф", відповідно до наказу N 32 від 11 травня 2007 року з 1 травня 2007 року підвищено тарифні ставки та оклади оплати праці працівників підприємства й структурних підрозділів виходячи лише з мінімальної заробітної плати 375 грн. на місяць, хоча мінімальна заробітна плата з 1 квітня 2007 року складала 420 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач указав, що на приведення як тарифної ставки, згідно з якою здійснюється оплата праці позивача, так і тарифних ставок, згідно з якими здійснюється оплата праці працівників підприємства, до розміру мінімальної заробітної плати в 420 грн. на підприємства немає фінансових можливостей.

Проте відповідно до ст. 22 Закону України "Про оплату праці" суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 96 КЗпП України умови договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ДП "Чернігівторф" має бути зобов'язано до приведення тарифної ставки, на підставі якої здійснюється оплата праці електрика п'ятого розряду, відповідно розміру мінімальної заробітної плати.

Відмовляючи в задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції помилково пов'язував цю вимогу з відмовою його від вимог у частині стягнення заробітної плати, індексації та компенсації по заробітній платі.

Проте позивач пов'язував цю вимогу не тільки із стягненням заробітної плати, індексації та компенсації по ній, а й з неправильним встановленням тарифних ставок.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача привести тарифні ставки відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, то апеляційним судом було безпідставно відмовлено в задоволенні цих вимог лише з підстав неоскарження позивачем наказу від 14 липня 2005 року про встановлення тарифних ставок і посадових окладів виходячи з мінімальної заробітної плати в 290 грн. на місяць, що нижче офіційно встановленого розміру.

Крім того, поза увагою апеляційного суду залишились вимоги про перерахунок (стягнення) заробітної плати з 2005 року виходячи із розміру встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, про що позивач зазначав у своїй апеляційній скарзі.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 9 серпня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Ю. Л. Сенін

Судді:

Є. Ф. Левченко

 

Л. М. Лихута

 

Л. І. Охрімчук

 

Я. М. Романюк





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали