ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09.12.2010 р.

N К-8652/09


Вищий адміністративний суд України у складі: судді Костенко М. І. - головуючого, суддів - Бившева Л. І., Маринчак Н. Є., Острович С. Е., Усенко Є. А., при секретарі - Сватко А. О. розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька (далі - ДПІ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2008 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 у справі N 2-а-24721/08/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СоюзПромінвестДонбас" (далі - ТОВ "СоюзПромінвестДонбас") до ДПІ та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі - Управління) про зобов'язання вчинити дії (судове засідання проведено за участю представників: ТОВ "СоюзПромінвестДонбас" - не з'явились, ДПІ - Шкоропада О. В., Управління - не з'явились).

 За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України, встановив:

Позов (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) подано про зобов'язання ДПІ надати Управлінню висновки про перерахування на користь позивача суми бюджетного відшкодування ПДВ за періоди з липня по листопад 2007 та з лютого по травень 2008 року у розмірі 4644146 грн., а також за червень 2008 року -у сумі 1289376 грн., та про зобов'язання Управління на підставі цих висновків перерахувати на банківський рахунок ТОВ "СоюзПромінвестДонбас" вказану суму бюджетної заборгованості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2008 позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості заявленої позивачем податкової вигоди, тоді як чинним законодавством не обмежено право платника на отримання бюджетного відшкодування сумою податкового кредиту попереднього періоду.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 назване рішення суду першої інстанції змінено шляхом виключення із резолютивної частини цього рішення зобов'язання Управління перерахувати на рахунок позивача оспорювану суму бюджетного відшкодування з тих підстав, що захистові в судовому порядку підлягає лише порушене право, тоді як з огляду на неотримання Управлінням відповідного висновку від податкового органу спонукання цього відповідача до вчинення вказаних дій є передчасним. В решті апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду зі спору.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповноту встановлення попередніми інстанціями обставин справи та неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обов'язкова умова для відшкодування позивачеві ПДВ з бюджету, як встановлений за наслідками проведення зустрічних перевірок його постачальників по ланцюгу факт надмірного надходження сум цього податку до бюджету. При цьому ДПІ наголошує на тому, що від'ємне значення ПДВ виникло у позивача за операціями з придбання товарів (послуг) через ланцюги постачальників без наявності достовірного підтвердження добросовісності цих платників.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засідання представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що причиною подання цього позову слугували обставини щодо часткового повернення позивачеві з бюджету задекларованих ним до відшкодування сум ПДВ за періоди з липня по листопад 2007 та з лютого по червень 2008 року.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи довідок, складених податковим органом за результатами проведення перевірок на предмет достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказані періоди, судами було виявлено факт відсутності порушень з боку позивача у формуванні від'ємного значення з ПДВ, тоді як, за висновком ДПІ, правомірність заявлення вказаних сум може бути підтверджена за результатами отримання матеріалів зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу вимог підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно зпідпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

У розгляді цієї справи у висновку про наявність у позивача права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування суди послалися на дані поданих позивачем до податкового органу декларацій з ПДВ та розрахунків суми бюджетного відшкодування за названі податкові періоди.

При цьому суди залишили поза увагою доводи ДПІ відносно формування позивачем від'ємного значення податку за результатами придбання товарів (послуг) через низку осіб-посередників, відносно яких взагалі відсутня будь-яка інформація, незважаючи на численні запити податкового органу про проведення їх зустрічних перевірок.

І хоча за загальним правилом несплата постачальниками платника по ланцюгу не є підставою для позбавлення такого платника права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, втім факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

До того ж, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Отже, судам слід було вичерпно дослідити зміст та характер операцій, за результатами виконання яких у позивача виникло право на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування.

Для цього попередні судові інстанції повинні були за наслідками дослідження первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо) встановити факти здійснення господарських операцій, перевірити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників таких операцій із з'ясуванням можливої обізнаності позивача щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) ТОВ "СоюзПромінвестДонбас" і його господарською діяльністю.

При цьому, слід зазначити, що досліджуючи названі обставини справи, суди не повинні обмежуватися виключно доказами, що подані сторонами у справі. Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суд повинен вжити всіх заходів із витребування необхідних доказів.

Отже, безпідставне звуження судами кола обставин, що входять до предмету доказування у справі, призвело до ухвалення судами рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно ж до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Водночас рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДПІ надати Управлінню висновки щодо сум, які підлягають відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ухвалив:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2008 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 у справі N 2-а-24721/08/0570 скасувати.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі міста Донецька надати Головному управлінню Державного казначейства України у Донецькій області висновки про перерахування на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СоюзПромінвестДонбас" суми бюджетного відшкодування ПДВ за періоди з липня по листопад 2007 та з лютого по травень 2008 року у розмірі 4644146 грн., а також за червень 2008 року - у сумі 1289376 грн. закрити.

4. В решті позовних вимог справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя:

М. І. Костенко

судді:

Л. І. Бившева

 

Н. Є. Маринчак

 

С. Е. Острович

 

Є. А. Усенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали