ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

23.01.2018 р.

N К/9901/1105/17,

 

N 815/5420/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді - доповідача - Олендера І. Я., суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф., розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (колегія суддів: Стас Л.В. (головуючий), Косцова І.П.,Турецька І.О.) у справі N 815/5420/17 за поданням Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ БУД СЕРВІС" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, встановив:

Головне управління ДФС в Одеській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм Буд Сервіс" (далі - відповідач, ТОВ "Арм Буд Сервіс").

В обґрунтування подання позивачем вказано, що на підставі наказу від 18.10.2017 року N 5185 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Арм Буд Сервіс" та направлень від 18.10.2017 року N 7321/13-06, N 7322/13-06, N 7323/13-06 посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області 19.10.2017 року було здійснено вихід на адресу платника податків за місцезнаходженням господарської одиниці ТОВ "Арм Буд Сервіс" за адресою: м. Одеса, вул. Михайла Грушевського ріг вул. Академіка Воробйова, вул. Одеська (район колишнього поля ЧМП) ЖК Одеські традиції, з метою здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, найманими особами, в т. ч. дотримання вимог Закону України від 08.07.2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". З урахуванням не допуску посадових осіб до проведення перевірки, контролюючим органом 19.10.2017 року, відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, про обґрунтованість якого Головним управлінням ДФС в Одеській області і було заявлено відповідне подання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року подання Головного управління ДФС в Одеській області до ТОВ "Арм Буд Сервіс" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна - задоволено. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Арм Буд Сервіс", за податковою адресою: вул. Ільфа і Петрова, буд. 18, м. Одеса, Одеська область, 65104, застосованого рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 19.10.2017 року. Постанову допущено до негайного виконання.

Рішення суду обґрунтовано наявністю підтвердженого доказами факту відмови службовою особою ТОВ "Арм Буд Сервіс" у допуску до фактичної перевірки, що у відповідності до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Арм Буд Сервіс" було задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні подання Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про майна ТОВ "Арм Буд Сервіс" відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що акт, який засвідчує факт не допуску посадових осіб до перевірки, не є належним та допустимим доказом, а, відповідно, відсутні передбачені пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України підстави для застосування умовного арешту майна платника податків ТОВ "Арм Буд Сервіс".

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року.

В доводах касаційної скарги відповідач обмежується цитуванням норм матеріального права та посилається на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції встановленим судом першої інстанції фактичним обставинам справи, зокрема безпідставного недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що є порушенням пп. 16.1.9 та пп. 16.1.13 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, а тому застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Арм Буд Сервіс", контролюючий орган вважає обґрунтованим.

ТОВ "Арм Буд Сервіс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на те, що контролюючим органом надано копію наказу та направлення на проведення перевірки ОСОБА_4, який не є посадовою особою Товариства.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 частини першої ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності певних обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України), а допуск посадових осіб контролюючих органі до її проведення здійснюється згідно із ст. 81 Податкового кодексу України (п. 80.5).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання, у випадках передбачених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Підпунктом 81.2 ст. 81 вказаного Кодексу визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Згідно з п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно пп. 94.6.1 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Отже, адміністративний арешт, як винятковий засіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, може бути застосований лише у тому випадку, якщо платник податків відмовився від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки, що підтверджується відповідним актом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - місцезнаходження ТОВ "Арм Буд Сервіс" (код ЄДРПОУ 39718861): 65104, Одеська область, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, будинок 18).

Судами також було встановлено, що за місцезнаходженням господарської одиниці ТОВ "Арм Буд Сервіс", яка підлягала перевірці, за адресою: м. Одеса, вул. Михайла Грушевського ріг вул. Академіка Воробйова, вул. Одеська (район колишнього поля ЧМП) ЖК Одеські традиції, де знаходиться охоронюваний та захищений огорожею будівельний об'єкт, посадові особи контролюючого органу не потрапили, з керівництвом ТОВ "Арм Буд Сервіс" зв'язатися не змогли, а біля воріт огорожі спілкувалися з особою ОСОБА_4, який представився працівником вказаного підприємства.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що представник ТОВ "Арм Буд Сервіс" заперечував стосовно того, що ОСОБА_4 є працівником підприємства, та надав штатний розклад, згідно якого така особа в переліку працівників відсутня.

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо безпідставності недопуску відповідачем посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що є порушенням пп. 16.1.9 та пп. 16.1.13 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, суд відхиляє, оскільки, недопуску до проведення перевірки фактично не відбулось, оскільки відсутні докази пред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів передбачених п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Відмову отримали від особи, яка відношення до вказаного суб'єкту господарювання не має, тобто не може бути уповноваженим представником. Крім того, акт про не допуск до перевірки від 19.10.2017 року та акт про відмову отримати копії наказу "Про проведення фактичної перевірки" та ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки від 19.10.2017 року не містять будь - якої інформації про особу та її посадове становище, яка недопустила фахівців контролюючого органу до проведення перевірки та відмовилась отримувати копію вказаного наказу та ознайомитись з направленнями.

Отже, враховуючи вищезазначені норми права та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що акт, який засвідчує факт не допуску посадових осіб до перевірки, не є належним та допустимим доказом, у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року N 2136-VIII (Закон N 2136-VIII), що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції), а, відповідно, відсутні передбачені пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України підстави для застосування умовного арешту майна платника податків ТОВ "Арм Буд Сервіс".

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 80, 81, 94 Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 345 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 ( N 2747-IV), пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі N 815/5420/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

І. Я. Олендер

 

І. А. Гончарова

 

Р. Ф. Ханова




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали