Про плату за землю з фізичних осіб

 

 Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 N 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010 N 2755-VI (далі - Податковий кодекс).

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно із статтею 288 Податкового кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

У пункті 2 статті 286 Податкового кодексу зазначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 2 статті 287 Податкового кодексу облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Згідно із пунктом 3 статті 287 Податкового кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 7 статті 288 Податкового кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно із статтею 80 Земельного кодексу суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

У статті 116 Земельного кодексу зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Згідно із пунктом 5 Указу Президента України від 19 січня 1999 року N 32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути, зокрема, громадяни України - суб'єкти підприємницької діяльності. Але з підписанням Указу Президента України від 20 липня 2007 року N 650/2007 вказаний Указ втратив чинність.

Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-IV фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

У статті 58 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року N 436-IV (далі - Господарський кодекс) суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно із пунктом 1 статті 128 Господарського кодексу громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 6 статті 128 Господарського кодексу громадянин-підприємець зобов'язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Згідно із наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1015 "Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)" в рядку 6 зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу документи, що посвідчують право на земельну ділянку є:

- право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом;

- право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;

- право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Враховуючи зазначене, якщо оформлений державний акт на право власності за земельну ділянку або договір оренди земельної ділянки, який наданий в порядку установленому чинним законодавством на фізичних осіб - підприємців і земельні ділянки використовуються для здійснення підприємницької діяльності, то такі підприємці подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю.

Лист від 02.03.2011 р. N 5909/7/17-0317

Державна податкова адміністрація України

По матеріалах «НОРМАТИВ PRO»

 




 

 

 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали