ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 25 травня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Гуменюка В. І., Жайворонок Т. Є., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області 16 лютого 2010 року, встановила:

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 12 березня 1982 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7. За час шлюбу вони спільно придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, автомобільний гараж АДРЕСА_2, погріб АДРЕСА_3, земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована АДРЕСА_4, та автомобіль марки "Тойота Ленд-Крузер". 5 лютого 2008 року шлюб між ними розірвано, згоди щодо поділу спільного майна вони не досягли. Після доповнень та уточнень позовних вимог ОСОБА_6 просив поділити вказане майно: виділити йому квартиру вартістю 266 тис. грн., решту майна загальною вартістю 521982 грн. - ОСОБА_7; зобов'язати ОСОБА_7 сплатити йому різницю вартості майна, що підлягає поділу, у сумі 255982 грн.

У листопаді 2008 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що за час шлюбу вони спільно придбали автомобілі "Тойота Кємри" та "Хюндай Санта Фе". Просила визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя та поділити його, виділивши їй автомобіль марки "Тойота Кємри", 2004 року випуску, вартістю 150 тис. грн., а ОСОБА_6 - автомобіль марки "Хюндай Санта Фе", 2007 року випуску, вартістю 150 тис. грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2009 року справи за вказаними позовами об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2010 року, визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, відповідно до якої постановлено: визнати квартиру АДРЕСА_1 вартістю 266 тис. грн. спільною сумісною власністю; визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину вказаної квартири за кожним; автомобільний гараж АДРЕСА_2 вартістю 144283 грн. залишити в спільному користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із зобов'язанням ОСОБА_6 обладнати відповідні конструктивні зміни; погріб у кооперативі АДРЕСА_3 вартістю 12 тис. грн. ОСОБА_10 зобов'язується передати ОСОБА_8; позивач і відповідач відмовляються від майнових претензій один до одного стосовно іншого спільного майна подружжя. Провадження у справі закрито.

У квітні 2010 року ОСОБА_8 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2010 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року (в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів").

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відхиляючи скаргу ОСОБА_8 на ухвалу місцевого суду про закриття провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди, апеляційний суд виходив із того, що зобов'язання ОСОБА_10 передати ОСОБА_8 погріб, яке міститься у визнаній судом першої інстанції мировій угоді, не створює для останньої будь-яких прав та обов'язків, оскільки ОСОБА_8 має право відмовитись від прийняття погреба.

З висновком апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

За положеннями ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Тобто мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду й під контролем суду, заснована на взаємних поступках угода, яка по-новому визначає їх суб'єктивні права й обов'язки та є двостороннім волевиявленням сторін. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета спору. Не може визнаватися судом мирова угода, яка порушує права, свободи й охоронювані законом інтереси інших осіб.

Предметом спору в даній справі є спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ОСОБА_8 (їхня дочка) не є стороною у справі, а тому участі в суді першої інстанції не брала.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 посилається на те, що місцевий суд вирішив питання про її права й обов'язки, оскільки за погребом, який відповідно до умов мирової угоди їй зобов'язалася передати ОСОБА_7, існує заборгованість перед кооперативом у розмірі 1200 грн., про що вона заявляла під час розгляду справи в апеляційному суді.

Аналізуючи встановлені обставини справи та зміст визнаної судом мирової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала місцевого суду в частині зобов'язання ОСОБА_7 передати ОСОБА_8 погріб вартістю 12 тис. грн. АДРЕСА_3, який ОСОБА_6 заявляв як спільне сумісне майно подружжя, суперечить вимогам ч. 1 ст. 175 ЦПК України.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_8, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, а його висновок про те, що мирова угода не створює для ОСОБА_8 будь-яких прав та обов'язків, оскільки остання має право відмовитись від прийняття погреба, є передчасним, тому що правове становище вказаного майна не вирішено.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ураховуючи те, що під час розгляду справи суд вирішив питання про права й обов'язки ОСОБА_8, яка не брала участі в розгляді справи, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

М. В. Патрюк

Судді:

В. І. Гуменюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали