ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.07.2011 р.

N К-38687/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого, судді Ліпського Д. В., суддів: Білуги С. В., Гаманка О. І., Загороднього А. Ф., Співака В. І., та секретаря Снітко С. С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області про поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, встановила:

У липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області від 3 червня 2010 року N 199 о/с про звільнення його з посади начальника відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Горлівського міського управління ГУМВС України Донецької області на підставі пункту 65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за віком) та поновити його на займаній посаді.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 1 вересня 1983 року, з 1 листопада 2007 року на посаді начальника відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Горлівського міського управління ГУМВС України Донецької області. Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 3 червня 2010 року N 199 о/с його звільнено із займаної посади з 4 червня 2010 року на підставі пункту 65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за віком) у відставку.

Відповідно до пункту 65 підпункту "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Умовами для звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення є досягнення віку перебування на службі залежно від присвоєного їм спеціального звання, а також наявність граничного віку перебування в запасі у відповідному військовому званні.

Пунктом 7 Положення визначено, що особи старшого начальницького складу полковники особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 45 років.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на час звільнення позивач досяг віку 52 роки, мав спеціальне звання "підполковника міліції", яке відноситься до старшого начальницького складу.

Відповідно до пункту 8 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років: особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду;

У виняткових випадках особам середнього, старшого або вищого начальницького складу строк служби в органах внутрішніх справ може бути продовжено, з урахуванням стану здоров'я, в такому ж порядку повторно до 5 років, а окремим із них, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил СРСР або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.

Судами встановлено, що з 2003 року, з моменту настання у позивача граничного віку перебування на службі, керівництво ГУМВС України в Донецькій області продовжувало йому термін перебування на службі, у тому числі до 31 грудня 2009 року.

У зв'язку із закінченням зазначеного строку, кадровою комісією ГУМВС України в Донецькій області від 29 грудня 2009 року прийнято рішення не продовжувати ОСОБА_1 термін перебування на службі в ОВС на 2010 рік та звільнити його як працівника, який досяг граничного віку перебування на службі. Рішенням кадрової комісії від 1 червня 2010 року вирішено звільнити позивача на підставі пункту 65 "а" Положення (за віком).

Отже, при видачі наказу про звільнення позивача зі служби за віком, у зв'язку із настанням граничного віку перебування на службі, ГУМВС України в Донецькій області діяло на підставі чинного законодавства та у межах повноважень, а тому судами зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області про поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Д. В. Ліпський

Судді:

С. В. Білуга

 

О. І. Гаманко

 

А. Ф. Загородній

 

В. І. Співак

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали