ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24.01.2012 р.

N К/9991/20036/11


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Білуги С. В., суддів - Гаманка О. І., Загороднього А. Ф. та секретаря - Овчіннікова А. А. (за участю позивача - ОСОБА_2), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області про визнання наказу від 04.10.2010 N 1300-о незаконним і його скасування та поновлення на роботі, встановила:

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратури Донецької області про визнання наказу від 04.10.2010 N 1300-о незаконним і його скасування та поновлення на роботі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2011 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано незаконним пункт 1 наказу в. о. прокурора Донецької області від 04.10.2010 N 1300-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, старшого слідчого прокуратури Червоногвардійського району м. Макіївки, юриста другого класу ОСОБА_2 звільнено із займаної посади з органів прокуратури Донецької області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого слідчого прокуратури Червоногвардійського району м. Макіївки Донецької області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 апеляційну скаргу прокуратури Донецької області було задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2011 було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач з 2005 року проходив службу в органах прокуратури. Наказом в. о. прокурора Донецької області від 04.10.2010 N 1300-о позивач був звільнений із займаної посади та з органів прокуратури Донецької області у зв'язку з вчиненням проступку, який порочить працівника прокуратури (пункт 1 цього наказу). Підставою для звільнення позивача слугувала проведення ним перевірки за заявою ОСОБА_3, яка нібито проживає за адресою АДРЕСА_1, стосовно протиправної діяльності начальника РСУ "Газ-Сервіс" ВАТ "Донецькоблгаз" ОСОБА_4, яка надійшла до прокуратури Червоногвардійського району м. Макіївка 20.09.2010 та зареєстрована за N 583 в книзі обліку заяв та скарг громадян прокуратури району.

Перевіркою дій ОСОБА_2, яку проводила прокуратура Донецької області було встановлено, що зазначена заява не містить будь-яких фактів про порушення закону з боку посадових осіб РСУ "Газ-Сервіс" ВАТ "Донецькоблгаз". Крім того, заявниця ОСОБА_3 в м. Макіївці не зареєстрована, а зазначена в заяві адреса не існує. Не дивлячись на це, старший слідчий Червоногвардійського району м. Макіївки ОСОБА_2 21.09.2010, достовірно знаючи про те, що зазначену заяву подано від імені неіснуючої громадянки ОСОБА_3, тобто не встановленою особою, пояснив прокурору району ОСОБА_5, що в заяві ОСОБА_3 вказано про відомі йому обставини, які містять ознаки складу злочину і попросив доручити перевірку цього звернення йому. Після отримання згоди прокурора позивач в порядку статті 20 Закону України "Про прокуратуру" почав вимагати копії бухгалтерських документів про господарські відносини РСУ "Газ-Сервіс", допускав цинічні висловлювання та погрози.

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом ОСОБА_2 звернувся до суду.

Вимогами пункту 1 статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Згідно пункту 5 статі 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарним стягненням є, зокрема, звільнення.

Статтею 11 вищенаведеного Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Приймаючи рішення про задоволення позову та скасовуючи наказ про звільнення судом першої інстанції було вірно встановлено всі обставини у справі та надано належну правову оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи.

Так, відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, що затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 року N 9гн "Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України" у зверненні до органів прокуратури має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути підписано заявником (якщо колективне - заявниками) із зазначенням дати.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві ОСОБА_3 містяться її прізвище, ім'я, по батькові, місце її проживання, підпис та дата. Вказана заява була зареєстрована у книзі обліку заяв та скарг громадян 20.09.2010 за N 583. Про те, що ОСОБА_3 в м. Макіївці не зареєстрована, а зазначена в заяві адреса не існує, стало відомо прокуратурі Донецької області тільки 04.10.2010 при отриманні відповідей на запити.

Таким чином, вищевказане спростовує доводи відповідача, про те, що ОСОБА_2 достовірно знав, що зазначену заяву подано від імені не існуючої громадянки ОСОБА_3, тобто не встановленою особою. Також на виконання пункту 2.4 вказаної Інструкції у зверненні має бути викладено суть порушеного питання, а як вбачається зі змісту поданої заяви ОСОБА_3 вказано на незаконність діяльності посадових осіб "Газ-Сервіс" ВАТ "Донецькоблгаз".

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції позивач пояснив, що під час розмови з прокурором району Байсаровим І. Л., він повідомив останнього, що в заяві ОСОБА_3 вказано про відомі йому обставини, які містять ознаки складу злочину і попросив доручити перевірку цього звернення йому, оскільки позивач запитав у ОСОБА_3, що приходила із заявою, про те, які саме були порушення з боку посадових осіб, коли перевіряв заяву на предмет правильності оформлення. Жінка повідомила, що посадові особи підприємства не в повному обсязі виконують будівельні роботи по будівництву газопроводу. Також, на заяві ОСОБА_3 прокурором Червоногвардійського району м. Макіївки Байсаровим І. Л. зроблена резолюція на ОСОБА_2 "Прошу розглянути", що є обов'язковою для виконання.

Таким чином позивач діяв у спосіб і в межах наданих йому повноважень, оскільки на заяві ОСОБА_3 прокурором району накладено резолюцію "Прошу розглянути" саме на ОСОБА_2, а не іншого працівника прокуратури, і на час проведення перевірки даних про те, що ОСОБА_3 не зареєстрована у даному районі м. Макіївки, у позивача не було.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про прокуратуру" вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Вимогами частини 1 статті 20 цього Закону передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію.

20.09.2010 прокурором Червоногвардійського району м. Макіївки Байсаровим І. Л. в порядку статей 8 та 20 Закону України "Про прокуратуру" була винесена вимога від 20.09.2010 за N 85-1552вих10 директору РСУ "Газ-Сервіс" ВАТ "Донецькоблгаз" ОСОБА_4 Отже дії позивача стосовно витребування копії бухгалтерських документів про господарські відносини РСУ "Газ-Сервіс" є законними.

У судовому засіданні суду першої інстанції, свідок ОСОБА_4, директор РСУ "Газ-Сервіс" ВАТ "Донецькоблгаз", пояснив, що 21.09.2010 ОСОБА_2 прибув до його службового кабінету з вимогою прокурора, де вони розмовляли, та позивач саме у цей день цинічних висловлювань не допускав. Таким чином, дані пояснення спростовують висновки оскаржуваного наказу стосовно цинічного висловлювання позивача на адресу керівництва та посадових осіб цього підприємства.

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою пояснень свідка ОСОБА_6 заступника директору РСУ "Газ-Сервіс" ВАТ "Донецькоблгаз", оскільки як вбачається з пояснень, наданих вказаним свідком в ході проведення перевірки у порядку статті 97 КПК України про дії ОСОБА_2, які б порочили його як працівника прокуратури, ОСОБА_6 не повідомляв.

Допитані в якості свідків судом першої інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 працівники РСУ "Газ-Сервіс" ВАТ "Донецькоблгаз" пояснили, що 21.09.2010 позивач після виходу із службового кабінету ОСОБА_4, сказав, щоб не заходили до кабінету начальника, оскільки він вбив начальника та його заступника або там два трупи. Вони сприйняли це висловлювання як невдалий жарт, а не цинічне висловлювання.

Вимогами статті 8 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що посадові особи і громадяни зобов'язані з'являтись за викликом прокурора і давати пояснення з обставин, які з'ясовуються прокурорською перевіркою. В разі ухилення від прибуття посадова особа або громадянин за постановою прокурора можуть бути доставлені примусово органами міліції.

Таким чином, позивач обґрунтовано в телефонному режимі повідомив ОСОБА_4 що викликає останнього, а в разі не явки позивач правомірно може застосувати відносно останнього примусовий привід.

Зазначені в наказі про звільнення обставини, про те, що за відсутності порушеної кримінальної справи за будь-якими фактами, пов'язаними з діяльністю РСУ "Газ-Сервіс" ВАТ "Донецькоблгаз", позивачем було виписано повістку директору ОСОБА_4, де було зазначено, що той викликається для допиту у якості свідка на 27.09.2010, як на порушення кримінально-процесуального законодавства, спростовуються поясненнями самого ОСОБА_4, відповідно до яких останній був викликаний ОСОБА_2 до прокуратури при їх зустрічі або по телефону, а повістка йому була виписана вже у прокуратурі після надання ним пояснень на його особисте прохання.

В ході проведення перевірки у порядку статті 97 КПК України, ОСОБА_4 пояснив, що зі слів ОСОБА_2 багато людей ображаються, що він не повідомляє про порушення кримінальних справ, та що вони могли б вирішити питання без порушення кримінальної справи. При цьому не натякав, що саме він може вирішити це питання без порушення кримінальної справи. Пояснення свідка ОСОБА_4 не містять доказів того, що позивач з використанням свого службового становища натякав ОСОБА_4 про вирішити питання без порушення кримінальної справи.

Крім того, відносно позивача проводилася перевірка у порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, за результатами якої прокурором відділу нагляду слідчого управління прокуратури Донецької області Будником С.А. 12.10.2010 була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 частини 1 статті 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого статтею 364 КК України. Згідно висновків цієї постанови, дії ОСОБА_2 були вчинені всупереч інтересам служби, однак вони не потягли суспільно-небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди будь-чиїм інтересам, що виключає наявність складу злочину.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову не спростував висновків суду, які були встановлені на підставі всебічно досліджених доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 в зв'язку з чим постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки на думку колегії суддів, відповідачем не доведено вчинення ОСОБА_2 проступку, що порочить працівника прокуратури, та не доведено ступеню вини та тяжкості проступку в тій мірі, за який може бути застосовано такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 - скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області про визнання наказу від 04.10.2010 N 1300-о незаконним і його скасування та поновлення на роботі залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

С. В. Білуга

Судді:

О. І. Гаманко

 

А. Ф. Загородній





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали